Ухвала суду № 84594566, 23.09.2019, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/218/15-к

Провадження № 1-в/390/63/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2019 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого – судді Пасічника Д.І.,

при секретарі – Пікущій І.М.,

за участю прокурора – Мельнікової Г.В.,

захисника – Усатенка Ю.Ю.,

заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому клопотання ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, відповідно до якого просить суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного казначейства України на його користь 224500 грн. сплачених у зв`язку з поданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні № 120141120020003424 і у кримінальній справі № 390/218/15-к.

Заяву мотивував тим, що 23.08.2019 року ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ч. 3 ст. 301 КК України закрито у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання обвинувачення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності він поніс витрати на правову допомогу захисника у даній справі, яка становить 224500 грн. Адже, 17.07.2014 року ним укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Усатенко Юрієм Юрійовичем, а з 10.09.2016 року договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатським об`єднанням «Усатенко і Усатенко» за ордером якого правничу допомогу надавав адвокат Усатенко Юрій Юрійович. Сторонами було узгоджено, що вартість правничої допомоги складає 50000 грн. на рік. На юридичну допомогу адвоката Усатенка Юрія Юрійовича та адвокатського об`єднання Усатенко і Усатенко» з 17.07.2014 року по 23.08.2019 року ОСОБА_1 витрачено наступні суми коштів: 12.08.2014 року 500 грн., 01.09.2014 року 500 грн., 15.09.2014 року 5000 грн., 21.10.2014 року 7500 грн., 25.12.2014 року 5000 грн., 05.02.2015 року 8000 грн. 13.05.2015 року 7500 грн., 28.08.2015 року 500 грн., 09.12.2015 року 15000 грн., 29.12.2015 року 25000 грн., 15.03.2016 року 25000 грн., 18.09.2016 року 10000 грн., 20.01.2017 року 15000 грн., 05.04.2017 року 10000 грн., 17.10.2017 року 10000 грн., 23.01.2018 року 20000 грн., 01.05.2018 року 10000 грн., 05.08.2018 року 10000 грн., 13.12.2018 року 10000 грн., 24.03.2019 року 15000 грн., року 15000 грн. а всього 224500 грн. Вважає, що вказані кошти підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету за постановою органу що здійснював досудове розслідування, який закрив кримінальне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Усатенко Ю.Ю. заявлене клопотання підтримали та просили задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання та пояснила суду що вирішення вказаного питання має вирішуватися в порядку цивільного судочинства шляхом подачі позовної заяви.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено наступне.

23.08.2019 року ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ч. 3 ст. 301 КК України закрито у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання обвинувачення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Із вказаною заявою про відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» Гаваза О.Ю ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку розділу 8 «Виконання судових рішень» КПК України.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 19 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Статтею 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку в тому числі закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У відповідності до ст. 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), в тому числі заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги, моральна шкода.

Статтею 11 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

За змістом положень частини першої статті 12 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3 4 статті 3 цього Закону (тобто заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги), залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі незгоди з прийнятою постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Наказом Міністерства юстиції України, ГПУ та Міністерства фінансів України 04 березня 1996 року затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» № 6/5/3/41 (далі - Положення № 6/5/3/41), пунктом 6 якого встановлено, що суд, одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили, направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які цей громадянин має право претендувати.

Згідно з пунктами 11, 12 Положення № 6/5/3/41 для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

У місячний термін з дня звернення громадянина суд витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР ухвалу. Пункт 12 Положення № 6/5/3/41 містить вимоги щодо змісту такої ухвали. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції в касаційному порядку.

Таким чином, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування (повернення) заробітку та інших грошових доходів, які особа втратила внаслідок незаконних дій, сум, сплачених громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги, відшкодування моральної шкоди.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)).

Частина третя статті 43 КПК України передбачає, що виправданий має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для захисту на відповідній стадії судового провадження.

У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися. У чинному КПК України це право закріплене вперше.

Також однією з новел чинного КПК України є глава під назвою «Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов», згідно зі статтею 130 якої шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

На сьогодні єдиним таким законом є ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», сфера дії якого поширюється на широке коло суб`єктів, у тому числі на осіб, провадження відносно яких закрито.

Внаслідок ухвалення судом виправдувального вироку або закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, особа має право на відшкодування шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі ухвалення виправдувального вироку покладається на суд, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.

Оскільки ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Таким чином, із аналізу положень статті 12 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вбачається, що саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок (закрив кримінальне провадження), визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, а також сум, сплачених громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, моральної шкоди і таке судове рішення може бути оскаржене до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року по справі № 161/15362/16-ц зазначено, що суди правильно встановили, що за захистом свого порушеного права особа звернулася у порядку цивільного судочинства до Луцького міськрайонного суду Волинської області, який ухвалив виправдувальний вирок щодо нього, із позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, та обґрунтовано розглянули спір у порядку цивільного судочинства. За таких обставин доводи касаційної скарги, що цей спір повинен розглядатися в порядку кримінального судочинства, не підтверджені нормами чинного законодавства.

Крім цього, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 755/13879/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15.

Також ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 08.06.2017 року по справі 5-199кз17 відмовлено у допуску справи до провадження про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року, у якій ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2017 року скасовано ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 лютого 2017 року, якою відмовлено в задоволенні заяви особи про стягнення з Державної казначейської служби на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн, завданої незаконними рішеннями та діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду та залишено заяву без розгляду, а ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2017 року на підставі пункту 1 частини другої статті 428 КПК України.

У вказаній ухвалі зазначено, що як убачається зі змісту рішення касаційного суду від 24 квітня 2017 року, про перегляд якого порушено питання в заяві, суд касаційної інстанції відмовляючи у відкритті касаційного провадження зазначив, що касаційну скаргу подано на рішення, яке не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, оскільки з копії ухвали апеляційного суду від 15 березня 2017 року вбачалося, що заява особи про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, залишена без розгляду через те, що повинна розглядатися судом іншої юрисдикції.

Крім цього, згідно ч.2 ст. 12 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

З викладеного убачається, що судове рішення щодо розгляду заяви особи про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, має прийматися в порядку цивільного процесуального законодавства, оскільки у випадку прийняття його за нормами кримінально процесуального законодавства, дане рішення до суду до вищої інстанції в апеляційному порядку може бути оскаржене, а судом вищої інстанції переглянуте, лише за нормами КПК України.

Згідно ч.1 ст. 537 КПК України передбачено коло питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, а саме: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 3) про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 13-3) про зміну обов`язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Таким чином, чинний кримінально-процесуальний кодекс не передбачає розгляду вказаних заяв про відшкодування шкоди, а саме відшкодування моральної шкоди, заробітку, який особа втратила внаслідок незаконних дій (незаконного притягнення до кримінальної відповідальності), відшкодування сум, які особа сплатила у зв`язку з поданням їй юридичної допомоги, в порядку, визначеному КПК, а натомість системний аналіз діючого законодавства, вищезазначені правові позиції Верховного Суду відносять вирішення вказаних питань до їх розгляду в порядку позовного провадження, передбаченого ЦПК України.

При вирішенні питання щодо прийняття відповідного процесуального рішення у даній справі за клопотанням ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, чинний КПК України не регулює питання яке саме рішення має прийняти суд в порядку КПК України у випадку подачі заяви, яка не підлягає розгляду в порядку, передбаченому кримінальний процесуальним кодексом.

Разом із тим, згідно ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі і така засада як законність.

Відповідно до ст. 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

У відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ж п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом із тим, КПК України не містить інституту закриття провадження за заявою про відшкодування шкоди, поданою згідно КПК України.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне за аналогією закону застосувати по даній справі до заяви ОСОБА_1 відповідні положення ст. 255 ЦПК України та закрити провадження за клопотанням ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

При цьому суд враховує, що застосування у даному випадку при прийнятті процесуального рішення по заяві виправданого відповідних положень ЦПК України не суперечить засадам кримінального судочинства.

Вирішення ж по суті заяви ОСОБА_1 про відшкодування шкоди порушувало б вимоги КПК України щодо порядку її розгляду, а прийняття рішення в порядку КПК України про відмову в її задоволенні на тій підставі, що її розгляд КПК України не передбачений, може перешкодити виправданому поставити ті ж самі вимоги перед судом шляхом подачі позовної заяви в порядку цивільного судочинства.

В силу ст.13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не звертався з вимогами щодо відшкодування йому витрат на правову допомогу в порядку цивільного судочинства шляхом подачі позовної заяви, а тому закриття провадження у даній справі за його заявою не порушує його право на доступ до правосуддя, закріплене в статті 6 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Керуючись ст. ст. 537, 539, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

Провадження по справі за клопотанням ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного казначейства України на його користь 224500 грн. сплачених у зв`язку з поданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні № 120141120020003424 і у кримінальній справі № 390/218/15-к - закрити.

Роз`яснитиГавазі ОСОБА_3 , що він має право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга подається через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.

Суддя «підпис»

Згідно оригіналу

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області Д.І.Пасічник