Ухвала суду № 84586039, 26.09.2019, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 761/18216/19

2/382/810/19

У х в а л А

26 вересня 2019 року Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О. А. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії», Публічного акціонерного товариства «Санкт-Петербурзький індустріальний акціонерний банк», Публічного акціонерного товариства Національний банк «ТРАСТ», арбітражного керуючого (фінансового керуючого) Хомко Романа Миколайовича, Російської федерації в особі Кіровського районного відділу судових приставів Управління Федеральної служби судових приставів по Санкт-Петербургу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувсь до Шевченківського районного суду м. Київ з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії», Публічного акціонерного товариства «Санкт-Петербурзький індустріальний акціонерний банк», Публічного акціонерного товариства Національний банк «ТРАСТ», арбітражного керуючого (фінансового керуючого) Хомко Романа Миколайовича, Російської федерації в особі Кіровського районного відділу судових приставів Управління Федеральної служби судових приставів по Санкт-Петербургу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

07.05.2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л. винесла ухвалу щодо направлення матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії», Публічного акціонерного товариства «Санкт-Петербурзький індустріальний акціонерний банк», Публічного акціонерного товариства Національний банк «ТРАСТ», арбітражного керуючого (фінансового керуючого) Хомко Романа Миколайовича, Російської федерації в особі Кіровського районного відділу судових приставів Управління Федеральної служби судових приставів по Санкт-Петербургу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди для розгляду за підсудністю до Яготинського районного суду Київської області.

11.09.2019 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії», Публічного акціонерного товариства «Санкт-Петербурзький індустріальний акціонерний банк», Публічного акціонерного товариства Національний банк «ТРАСТ», арбітражного керуючого (фінансового керуючого) Хомко Романа Миколайовича, Російської федерації в особі Кіровського районного відділу судових приставів Управління Федеральної служби судових приставів по Санкт-Петербургу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди надійшли до Яготинського районного суду Київської області.

11.09.2019 року, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено головуючого суддю Кисіль О.А..

Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що позов слід залишити без руху та надати позивачу термін для усунення недоліків з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених у ст.ст. 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення її недоліків.

Так, позовна заява є процесуальним документом, який, відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, повинен містити в собі: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Так, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Звертаючись до суду позивач, як на підставу для звільнення від сплати судового збору, посилається на положення п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Так, п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняютьсяпозивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Приписами ч. 4 ст. 175 ЦПК України визначено, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів, які б підтверджували, що на нього розповсюджуються обставини положення п. 22 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити позовні вимоги, проте в позовній заяві зазначається про бездіяльність та певні дії Кіровського районного відділу судових приставів Управління Федеральної служби судових приставів по Санкт-Петербургу та є відповідні обґрунтування, проте позовні вимоги відносно Кіровського районного відділу судових приставів Управління Федеральної служби судових приставів по Санкт-Петербургу в позовній заяві відсутні.

Згідно ст. 9 ЦПК України та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» цивільне судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Згідно ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 року № 10-рп/99 (справа № 1-6/99) положення ч. 1 ст. 10 Конституції України, за яким «державною мовою в Україні є українська мова», треба розуміти так, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом ч. 5 ст. 10 Конституції України.

Спеціальним законом у сфері використання мови є Закон України від 03.07.2012 року «Про засади державної мовної політики».

Згідно ч. ч. 3,4 ст.14 цієї ж норми Закону, сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам ч. 3 ст. 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам ч. 3 ст. 8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат.

Отже, Законом встановлено вимоги, відповідно до яких сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. При цьому, законом надано можливість особі, яка не володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, користуватися рідною мовою або мовою, якою вона володіє, завдяки залученню до справи перекладача, без додаткових для цієї особи витрат, а тому відсутні підстави вважати, що така особа обмежена у правах та буде позбавлена судового захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином України, проживає та зареєстрована на території України, а тому звернення до суду з позовною заявою повинно здійснюватися державною мовою. Позов подано до суду російською мовою, що є таким, що суперечить вимогам ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики».

У зв`язку з наведеним до ст. 185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статях 175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу термін для виправлення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 185, 260 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії», Публічного акціонерного товариства «Санкт-Петербурзький індустріальний акціонерний банк», Публічного акціонерного товариства Національний банк «ТРАСТ», арбітражного керуючого (фінансового керуючого) Хомко Романа Миколайовича, Російської федерації в особі Кіровського районного відділу судових приставів Управління Федеральної служби судових приставів по Санкт-Петербургу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків не пізніше десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі їх не усунення позовна заява буде рахуватися неподаною і буде йому повернена.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.А.Кисіль