Ухвала суду № 84572611, 24.09.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження №1-кп/641/190/2019 Справа №641/4244/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року колегія суддів Комінтернівського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого судді - Ариничевої С.А.,

суддів - Курганникової О.А., Чайки І.В.,

при секретарі - Веселянській К.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Ізотова В.А.

представника потерпілих - Герасименко Г.Л.

захисника - адвоката Гірко П.А.

захисника - адвоката Плугатирьової Н.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12017220000000963 від 01.08.2017 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 149 КК України, суд -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - тримання під вартою, строк тримання під вартою закінчується 08 вересня 2019 року.

У судове засідання з`явились прокурор, представник потерпілих Герасименко Г.Л., захисник адвокат Плугатирьова Н.В., захисник адвокат Гірко П.А., обвинувачений ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_1 доставлено конвоєм.

В судовому засіданні прокурор заявив усне клопотання про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор вказав, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні, особливо тяжкого злочину, санкція статті за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, офіційно не працевлаштований, може надалі продовжити злочинну діяльність, переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом та вчинити інше кримінальне правопорушення. Таким чином, вважає, що інші запобіжні заходи, крім тримання під вартою, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

Захисник адвокат Плугатирьова Н.В. та обвинувачений ОСОБА_1 проти продовження строку запобіжного заходу заперечували, та заявили клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 з тримання під вартою на особисте зобов`язання, мотивуючи дане клопотання тим, що у сторони обвинувачення відсутні підтвердження наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, має постійне місце мешкання, характеризується позитивно, в ході досудового розслідування активно сприяв слідству та надавав пояснення. Також вказували на те, що матір ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги, оскільки перебуває у скрутному матеріальному становищі, а обвинувачений ОСОБА_1 потребує медичної допомоги та лікування, оскільки перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: вегето-судинна дистонія, остеохондроз шийного відділу хребця епісиндром, нейро-циркуляторна дистонія по кардільному типу та пролансмітрального клапана CH O.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, оглянувши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Нечипорук та Йонкало проти України» зазначив, що питання проте, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX). Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі". Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи "за" і "проти" не повинні бути "загальними й абстрактними" (рішення у справах "Іловецький проти Польщі", та "Смирнова проти Росії").

Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, і може бути застосований лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК України.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. При цьому суд повинен врахувати вимоги ст. 178 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 перебуває під вартою вже тривалий час, а саме з 06.04.2018 року, характеризується позитивно, раніше не судимий, має родину, його мати потребує матеріальної допомоги, оскільки перебуває у скрутному матеріальному становищі, має постійне місце реєстрації та місце проживання, а відтак має стійкі соціальні зв`язки.

При цьому колегія судів бере до уваги, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти. При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Пунцельт проти Чехії»).

Суд також враховує, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні перебуває в провадженні суду з 26.06.2018 року, та станом на сьогоднішній день по кримінальному провадженню допитано лише трьох потерпілих з десяти, однак потерпілі, які не були допитані, вже тривалий час у судове засідання не з`являються, судові повістки не отримують, та місце їх перебування не відоме, а тому колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 позбавлений можливості незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні.

Отже, суд вважає, що вірогідність існування ризиків, на які посилався прокурор при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , таких як продовження злочинної діяльності, переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні, відпала.

Крім того, суд враховує стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , який відповідно до довідки № 87 від 19 серпня 2019 року перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: вегето-судинна дистонія, остеохондроз шийного відділу хребця епісиндром, нейро-циркуляторна дистонія по кардільному типу та пролансмітрального клапана CH O.

Виходячи з викладеного, оцінивши приведені обставини у їх сукупності, враховуючи, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та ту обставину, що з урахуванням викладеного, прокурор не довів, що жодний з інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1

Вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Плугатирьової Н.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на особисте зобов`язання, суд приходить до наступного.

Стаття 179 КПК України закріплює, що особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Однак, суд не вбачає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_1 його обов`язків, дотримання останнім належної поведінки та прибуття до суду за першою вимогою.

Разом з тим, суд вважає, за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183,197, 199, 376, 392, 537 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 - відмовити.

Клопотання захисника адвоката Плугатирьової Н.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) Прибувати до суду за першою вимогою;

2) В період часу з 22.00 години до 06.00 години не залишати місце постійного мешкання: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду;

3) Повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) Здати для зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон при його наявності;

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти в залі суду негайно.

Попередити ОСОБА_1 , що в разі невиконання вищевказаних зобов`язань, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвалу передати для виконання органам національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Працівники органу національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань пов`язаних із виконанням покладених на обвинуваченого обов`язків, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Харківської обласної прокуратури.

Строк дії ухвали складає 2 місяці з дня її проголошення, тобто до 24 листопада 2019 року.

Головуючий суддя- С . А . Ариничева

Судді - О.А. Курганникова

І.В. Чайка