Рішення № 84565401, 17.09.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 року Чернігів Справа № 620/1359/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Шашери М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомДержавного реєстратора - приватного нотаріуса Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_1до третя особа Міністерства юстиції України Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Нотаріальна палата Українипро за участю сторін від позивача від відповідача 1 від відповідача 2 визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії ОСОБА_1 , Шетеля Л.І. Телегіна Т.О .У С Т А Н О В И В:

Державний реєстратор - приватний нотаріус Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України та Державного підприємства «Національні інформаційні системи», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Нотаріальна палата України, в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2019 № 576/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»;

2. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача 1 Міністерства юстиції України та Відповідача 2 Державного підприємства «Національні інформаційні системи» щодо відновлення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після закінчення 14-тиденного строку блокування такого доступу;

3. Зобов`язати Відповідача 1 Міністерство юстиції України та Відповідача 2 Державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом його розблокування відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» - з метою відновлення прав, свобод та інтересів позивача;

4. Встановити порядок виконання судового рішення, відповідно до якого рішення суду, що набрало законної сили, є підставою відновлення (розблокування) державним підприємством «Національні інформаційні системи» (Відповідачем 2) доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без подання Позивачем сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Міністерством юстиції України відповідно до наказу від 30.01.2019 №276/7 на підставі акта за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій від 11.01.2019, що не надавався позивачеві для ознайомлення, як державному реєстратору - приватному нотаріусу, було проведено камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) щодо позивача. За результатами камеральної перевірки була складена довідка від 08.02.2019, на підставі якої Відповідачем було видано наказ від 22.02.2019 №576/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (далі - оскаржуваний наказ), яким було тимчасово заблоковано доступ до Реєстру строком на 14 (чотирнадцять) днів. Позивач звертає увагу, що у наказі Мін`юсту від 22.02.2019 № 576/5 не має обґрунтування, чому за виявлені порушення було прийняте рішення саме щодо: 1) тимчасового блокування мого доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 2) блокування саме строком на 14 (чотирнадцять) днів. Враховуючи вказане, оскаржуваний наказ не містить викладення фактів порушення ОСОБА_1 законодавства при здійсненні реєстраційних дій, а також не містить будь-яких відомостей про негативні наслідки цих порушень. Крім того, в ньому відсутні мотиви прийняття щодо позивача рішення саме про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 14 (чотирнадцять) днів, що свідчить про порушення принципу обґрунтованості та пропорційності. Беручи до уваги те, що згідно з текстом оскаржуваного наказу довідка навіть не є додатком до нього, це унеможливлює оскарження її положень по суті, оскільки довідка не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України. З аналізу змісту оскаржуваного наказу вбачається, що Відповідач 1 не здійснив жодного дослідження або перевірки фактів, викладених у довідці та не зазначив норми, які ОСОБА_1 було порушено та які є підставою для прийняття такого рішення.

Позивач наполягає, що його діями як державним реєстратором - приватним нотаріусом не було порушено прав та законних інтересів інших осіб, а також не було спричинено жодних негативних наслідків. При цьому Відповідачем 1 як суб`єктом владних повноважень не забезпечено дотримання ч. 2 ст. 2 КАС України в частині вимог щодо обґрунтованості та пропорційності прийнятого рішення, адже Відповідачем жодним чином не було обґрунтовано строк блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також не було вмотивовано необхідність та підстави обрання саме такого заходу. Таким чином, оскаржуваний наказ, на думку позивача, є невмотивованим і не відповідає вимогам закону, що свідчить про його протиправність.

Також позивач зазначає, що фактично його доступ до Державного реєстру заблоковано 27 лютого 2019 року, отже, відновлення доступу до зазначеного реєстру мало відбутись через 14 днів з моменту блокування, тобто, 13 березня 2019 року. Однак, станом на час звернення до суду із вказаним позовом, доступ не відновлено, внаслідок чого він не має можливості під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном відповідно до вимог ст. 46-1 ч. 3 Закону України «Про нотаріат» обов`язково використовувати відомості зазначеного реєстру. Фактично позивач змушений відмовляти у вчиненні таких нотаріальних дій людям, які звертаються особисто до нього і мають бажання, наміри щодо вчинення правочинів з нерухомим майном та їх нотаріального посвідчення саме за участю позивача як приватного нотаріуса з більш ніж 20-річним досвідом професійної діяльності.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідачів щодо відновлення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є незаконною, протиправною та такою, що суперечить вимогам Конституції України та іншим законам України.

Відповідач - Міністерство юстиції України у встановлений судом строк надіслав відзив на позов, в якому зазначив, що з позовом не погоджується та просить відмовити у його задоволенні та зазначає, що відповідно до пункту 5 Порядку № 990 за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.01.2019 Міністерством юстиції України складено акт, в якому зазначені порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухому майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141. Міністерством юстиції України було проведено перевірку дотримання законодавства щодо проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі речовий прав на нерухоме майно суб`єктом державної реєстрації та у відповідності до вимог пунктів 2, 4, 6, 9 Порядку № 990 складено 08.02.2019 Довідку за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріусі Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_1, в якій зазначені порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав, та на підставі даної довідки прийнято рішення у формі наказу (наказ № 576/5 від 22.02.2019). Таким чином, представник відповідача зазначає, що дії Міністерства юстиції України щодо складання довідки за результатами проведення камеральної перевірки від 08.02.2019 та прийняття рішення у формі наказу № 576/5 від 22.02.2019 відповідають вимогам чинного законодавства, а саме: пункту 9, 10 Порядку № 990, частини четвертої 4 статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідач наголошує, що саме вимогами ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та нормами Порядку №990 врегульовані питання здійснення контролю у сфері державної реєстрації. Нормами діючого законодавства встановлено механізм контролю за діяльністю державних реєстраторів, який здійснюється шляхом розгляду скарг, поданий відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах. У разі виявлення під час моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхові проведення камеральної перевірки державних реєстраторів з прийняттям обов`язкових до виконання рішень, передбачених Законами (п. 2 Порядку №990). Відтак, норми діючого законодавства не встановлюють обов`язку залучати суб`єкта щодо якого проводиться моніторинг чи камеральна перевірка до участі у її проведенні та подальшому прийнятті відповідного рішення. Приймаючи даний наказ щодо тимчасового блокування доступу державного реєстратора прав Міністерством юстиції України дотримано вимоги законодавства щодо вмотивованості прийнятого рішення, адже текст даного наказу містить посилання на підставу його прийняття: довідку від 08.02.2019 за результатами проведення камеральної перевірки на підставі наказу Міністерства юстиції України від 30.01.2019 за №276/7. Таким чином, доводи позивача щодо прийняття Міністерством юстиції України невмотивованого рішення є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, є необґрунтованими та суперечать визначеному законодавством порядку суспільних відносин у сфері контролю за діяльністю державних реєстраторів.

Представник відповідача - Державного підприємства «Національні інформаційні системи» надіслав відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та в їх задоволенні просить відмовити в повному обсязі, оскільки 27.02.2019 на адресу ДП «НАІС» надійшов наказ Міністерства юстиції України «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 22.02.2019 № 576/5 та Відповідачем 2 було тимчасово на чотирнадцять днів блоковано доступ Позивача до Державного реєстру прав. ДП «НАІС», як технічний адміністратор Державного реєстру прав не уповноважене приймати владно-управлінські рішення, а лише безпосередньо їх виконує. У ДП «НАІС» відсутнє право перевірки законності рішень Міністерства юстиції України та право відмови від їх виконання. Тобто, ДП «НАІС» реалізує припис наказів Міністерства юстиції України у будь-якому випадку, оскільки відповідне зобов`язання для ДП «НАІС» встановлено законодавчо у ст.37 Закону та п.6 Порядку надання ідентифікаторів. З огляду на зазначене, Відповідач 2 (ДП «НАІС») діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. Враховуючи викладене, представник відповідача 2 вважає, що позовні вимоги до ДП «НАІС» є безпідставними та необґрунтованими.

Від представника третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Нотаріальної палати України надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що рішення Мін`юсту має містити обґрунтування, а саме як підстави його прийняття (наявність виявлених порушень), так і вмотивування застосування конкретних санкцій (зокрема, підстав анулювання або блокування доступу до реєстрів, строку блокування чи застосування інших санкцій). Тимчасове блокування доступу до державних реєстрів фактично робить неможливим здійснення нотаріусом своєї професійної діяльність протягом дії санкції, чим порушуються не тільки права нотаріуса, але й осіб, які звертаються до неї за вчиненням нотаріальних дій. Без доступу до реєстру нотаріус позбавляється можливості вчиняти більшість нотаріальних дій. Твердження Мін`юсту про те, що блокування доступу до реєстру є найлегшою санкцією із можливих не відповідає дійсності, оскільки така санкція як блокування доступу до реєстрів фактично призводить до призупинення нотаріальної діяльності. Враховуючи вказане третя особа вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві. Окремо представник зазначив, що на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 640/2326/19, 02 серпня 2019 року відновлено доступ до реєстру нотаріусам щодо яких сплив термін блокування без надання такими користувачами сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02.07.2019 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати від 16.07.2019, закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 30.01.2019 №276/7 (а.с. 208) на підставі акта за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій від 11.01.2019 (а.с. 209-210), було проведено камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) щодо позивача.

За результатами камеральної перевірки була складена довідка від 08.02.2019, в якій зазначено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 за заявами про внесення змін до Державного реєстру прав № 23245014, 23655494, 23656147, 26203338, 26696527 не встановлено черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв (відсутній пошук у базі даних заяв), не здійснено пошуку відомостей у Державному реєстрі прав (відсутні сформовані пошуки відомостей у Державному реєстрі прав); крім того, за заявами № 23655494, 23656147 не сформовано витягів, що є порушенням вимог пункту 4 частини першої статті 3, частини третьої статті 10, частини першої статті 18, частини п`ятої статті 26 Закону, абзацу першого пункту 22 Порядку № 1127, пунктів 4, 10, 11, 12, Порядку № 1141. Зважаючи на вказане запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 14 днів (а.с. 203-206).

На підставі вказаної довідки від 08.02.2019 Міністерство юстиції України видало наказ від 22.02.2019 №576/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», яким було тимчасово заблоковано доступ до Реєстру строком на 14 (чотирнадцять) днів (а.с. 202).

Вважаючи такі дії протиправними та такими, що порушують права позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком № 1128.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1128.

Так, відповідно до частини третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про, зокрема, задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.

Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ» та «д» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для призначення Міністерством юстиції України камеральної перевірки державного реєстратора є виявлення у реєстрах порушень порядку державної реєстрації під час: 1) розгляду скарг відповідно до Закону України «Про звернення громадян; 2) обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту; 3) за результатами моніторингу реєстраційних дій.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10 липня 2018 року у справі № 825/1808/17.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що камеральна перевірка ОСОБА_1 проведена за результатами моніторингу. За наслідками проведеної перевірки складено довідку від 08.02.2019, якою зафіксовано порушення.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що під час проведення моніторингу та перевірки позивача Міністерство юстиції України діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 8 Конвенції передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тлумачення змісту цієї статті Конвенції було надано Європейським судом з прав людини, зокрема, у пункті 165 рішення по справі ОСОБА_6 проти України (заява №21722/11), з якого вбачається, що втручання у право на повагу до приватного життя може мати місце також і у разі реалізації Державою заходів впливу чи примусу до професійної діяльності особи.

Перевіряючи оскаржене рішення Міністерства юстиції України на предмет відповідності його статті 8 Конвенції, суд вважає, що у даному випадку мало місце втручання Держави в професійну діяльність позивача у спосіб прийняття рішення обмежувального характеру.

При цьому втручання було передбачено статтями 37, 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», переслідувало цілком легітимну мету забезпечення порядку (дисципліни) у справі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, втручання не відповідає вимогам необхідності у демократичному суспільстві у зв`язку з недотриманням балансу між публічними та приватними інтересами учасників спірних правовідносин.

Як вже зазначалося судом, за приписами частини 2 статті 37 - 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:

1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

3)притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав;

4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав.

З огляду на довідку від 08.02.2019, вона була складена за результатами проведення камеральної перевірки та містить пропозицію тимчасово заблокувати доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 14 днів, а, відтак, за своїм змістом та правовим визначенням має рекомендаційний характер та не є обов`язковою для прийняття наказу відповідно до цієї пропозиції.

З аналізу змісту оскарженого наказу вбачається, що відповідач у справі не здійснив дослідження або перевірки фактів, викладених у довідці за результатами проведення камеральної перевірки позивача, не зазначив норми, які порушені позивачем.

Встановлюючи термін блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Міністерство юстиції України, відповідно до принципу обґрунтованості рішення, мало навести мотиви, з яких воно виходило, обираючи саме такий строк. Оскаржений наказ не тільки не містить викладення фактів порушення, а і відомостей про негативні наслідки цих порушень, а також мотивів застосування саме такої санкції, що, на думку суду, не відповідає принципу пропорційності.

В постанові від 02.04.2019 у справі № 822/1878/18 Верховний суд зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 02 травня 2018 року (справа №826/15847/17), обмеження нотаріусу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно фактично позбавляє його можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому, у нотаріуса є зобов`язання перед державою у вигляді сплати податків, не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності. Тобто, блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є обмеженням права нотаріуса на здійснення професійної діяльності.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно із ч. 1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Міністерство юстиції України як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним наказу від 22.02.2019 № 576/5, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування зазначеного наказу.

Зважаючи на те, що доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відновлено в серпні 2019 року, що не заперечується сторонами, то позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Так, позовні вимоги в частині зобов`язання відновити доступ до Державного реєстру прав ОСОБА_1 задоволенні не підлягають за необґрунтованістю. Щодо посилання позивача на вірогідність майбутнього поновлення блокування доступу до Державного реєстру без зобов`язання судовим рішенням вчинити вказані дії, суд зазначає, що права позивача в цій частині на час розгляду даної справи не порушені, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Державного реєстратора - приватного нотаріуса Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2019 № 576/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Державний реєстратор - приватний нотаріус Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_1, АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Міністерство юстиції України, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622.

Відповідач: Державне підприємство ''Національні інформаційні системи'', вул. Бульварно-Кудрявська, 4, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39787008.

Третя особа: Нотаріальна палата України, вул. Антоновича, 7А, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 38684025.

Дата складення повного рішення суду - 26.09.2029.

Суддя Ю. О. Скалозуб