Рішення № 84564511, 27.09.2019, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа 279/3939/19

Номер провадження 2/279/1631/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2019 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді Коваленко В.П.

при секретарі Комарової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства " Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство " Ідея Банк" звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 54685 гривень 14 копійок.

В підтвердження своїх вимог посилається на те, що 13.08.2015 року відповідно до укладеного договору № Р99.169.75953, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 41697 гривень зі сплатою 1,99% річних, з погашенням кредиту та процентів утерміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Оскільки відповідач порушив свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, то виникла заборгованість в сумі 54685 гривень 14 копійок , з яких: 13913,65 гривень - основний борг, 2732,18 гривень - прострочений борг, 202,92 гривень - прострочені проценти, 9,98 гривень - строкові проценти; 1218,18 гривень - нарахована плата за обслуговування кредиту; 12601,23 гривень - прострочена плата за обслуговування кредиту; 23707, 00 гривень - пеня за несвоєчасне погашення платежів; 300,00 гривень - інші штрафні санкції. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача надав заяву , в якій проти винесення заочного рішення не заперечив. Відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав, хоча повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином і в передбаченому законом порядку - судовою повісткою.

За письмовою заявою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку , що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення .

13 серпня 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р99.169.75953, згідно якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 41697 гривень зі сплатою 1,99% річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором та графіком щомісячних платежів.

Відповідно до меморіального ордеру № Р99.169.75 від 13 серпня 2015 року вказані кошти в сумі 41697,00 гривень були виплачені ОСОБА_1 (а.с.14).

Сторонами узгоджено та підписано Графік щомісячних внесків за кредитним договором (а.с.7).

Згідно позовної заяви та довідки-розрахунку суми заборгованості, станом 24 липня 2019 року заборгованість по даному кредитному договору становить 54685 гривень 14 копійок .

Будь-яких спростувань встановлених обставин судом не здобуто.

За змістом статей 1049,1050,1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За таких обставин суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з приводу договору надання споживчого кредиту.

Особливості регулювання відносин за договором споживчого кредитування встановлені законом. Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посмиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України "Про захист прав споживачів" за положеннями абз.3ч.4ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугною у визначенні цього Закону.Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону , є нікчемною.

Аналогічні положення містить п.3.6 Правил надання банками Українип інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ 10 травня 2007 року (були чинними на час виникнення правовідносин), згідно якого банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу споживача тощо ) абощо їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, вунесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Згідно із Законом України "Про захист прав споживачів" послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематерільного блага. що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаютьсяґ кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Отже,за змістом наведених норм послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих погтреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Плата за обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування в розумінні цього Закону.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 06 вересня 2017 року при розгляді справи №6-2071цс16, предметом якої був спір про визнання недійсним положення кредитного договору, укладеного між ПАТ "Ідея Банк" та фізичною особою, яким встановлено плату за обслуговування кредиту (комісію). При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив висновок, відповідно до якого, виходячи з положень ст.ст.1,11 Закону України "про захист прав споживачів" послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредиторолм будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Кредитним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Згідно з вимогами ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до договору.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, положення кредитного договору№ Р99.169.75953 від 13.08.2015 року, враховуючи вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором, в частині платежів по основному боргу; простроченому боргу; прострочених та строкових процентах; нарахованої та простроченої плати за обслуговування кредиту; є частково обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки наявні в матеріалах справи докази підтверджують наявність заборгованості за договором про надання банківських послуг у зазначеному розмірі.

Відповідно до пункту 2.4 Кредитного договору Банк має право стягнути з Позичальника пеню (штрафні санкції), що нараховуються за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредиту) у розмірі : 0,15% - в період прострочення оплати від 1 до 60 днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 дня та по день повного погашення боргу за цим Договором.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те ж саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те ж саме порушення. Вказана правова позиція узгоджена в Постанові Верховного суду України від 21.10.2015 року №6-2003 цс15.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного Суду України у справі №664/2784/15-ц (постанова від 19.09.2018), суд вважає, що стягнення пені як виду неустойки, враховуючи її співвідношення до розміру заборгованості з тіла кредиту, є нерозумним і несправедливим, тому стягненню з боржника підлягає штраф в розмірі 300 гривень.

Згідно з розрахунком пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання складає 23707,00 грн., тобто вказаний розмір значно перевищує розмір існуючої заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту та відсотками за його користування.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № Р99.169.75953 від 13.08.2015 року в сумі 17158,87 гривень. ( 13913,65+2732,18+202,92+9,98+300).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог . Судові витрати по справі становлять 1 921,00 грн., однак, враховуючи, що позов задоволено частково на суму 17158,87 гривень, що становить 31,45 % від ціни позову , а тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 1094 гривні 97 копійок (1921,00 х 31,45%= 604,16 ).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, ст. ст.526, 1050,1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» ( 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819 ) - 17158,87 ( сімнадцять тисяч сто п"ятдесят вісім ) гривень 87 копійок заборгованості за кредитним договором та судовий збір в сумі 604 ( шістсот чотири ) гривні 16 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Коростенського

міськрайонного суду В.П.Коваленко