Рішення № 84563369, 27.09.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року справа № 580/2382/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, далі - відповідач) від 14.05.2019 № Ф-127-23.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-127-23 на суму 8572,44 грн. Однак, позивач не погоджується з оскаржуваною вимогою з тих підстав, що вона є інвалідом 2 групи загального захворювання та отримує пенсію по інвалідності, про що неодноразово повідомляла відповідача. Позивач вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вона звільнена від сплати за себе єдиного внеску.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач проти позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити. Обґрунтовує свою позицію у відзиві тим, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. Водночас, якщо такими особами самостійно визначено зобов`язання у звіті, то вони підлягають обов`язковій сплаті. Оскільки позивачем самостійно подано звіт щодо сум нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018 рік, в якому самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску, у нього виникло зобов`язання щодо сплати самостійно визначеної суми єдиного внеску.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 12.09.1995, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії НОМЕР_4

Відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку Серії НОМЕР_1 від 25.05.2012 року ОСОБА_1 є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5%.

З 29.03.2018 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується копією виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААА №881166 та копією пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_2 .

Згідно довідки №65589/02-03 від 22.07.2019 позивач перебуває на обліку в Городищенському відділі обслуговування громадян ГУ ПФУ Черкаської області з 29.03.2018 та отримує пенсію по інвалідності

10 лютого 2019 позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5 (річна). Відповідно до якого було розраховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року. До набуття статусу інваліда 2 групи (29.03.2018 року) позивачем було сплачено єдиний соціальний внесок за період з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року.

14 травня 2019 року Головне управління ДФС у Черкаській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-127-23 на загальну суму 8572,44 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу та вважаючи, що вона як інвалід 2 групи звільнена від сплати єдиного соціального внеску звернулася з відповідним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 та підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З наведеного, звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 по справі №805/2195/17-а.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цих Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено такі види пенсій: трудові пенсії - за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років; соціальні пенсії.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а відтак звільнена від сплати єдиного внеску.

Нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначається Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449.

Відповідно до п. 4 Інструкції №449 для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків суми, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Особи, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, зазначені у пункті 4 розділу II цієї Інструкції, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови самостійного визначення для себе бази нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з цим, як зазначалось вище, за ч.4 ст. 4 Закону №2464 пенсіонери за віком або інвалідами отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону №2464 особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).

Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464, а саме, особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції №449.

Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а не Звіт «Про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску».

Відповідачем не надано доказів про звернення позивача з заявою про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з ним договору про добровільну участь.

Відтак, враховуючи, що позивач є пенсіонером, звільнений від сплати єдиного внеску, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, сума ЄСВ з нього не стягується.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивачем самостійно було подано звіт у якому визначено суму єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті, а тому відповідачем було винесено спірну вимогу, оскільки позивач у позовній заяві наголошував на тому, що він не укладав угоди на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вище викладена правова позиція зазначена також і постанові Верховного Суд від 17 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16 (провадження №К/9901/14841/18), яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню під час розгляду справи.

З огляду на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію, добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування вона не приймає, суд дійшов висновку, що вона звільнена від сплати за себе єдиного внеску не залежно від подачі звітів і визначення у ним сум ЄСВ.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області від 14.05.2019 № Ф-127-23.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя С.М. Гарань