Рішення № 8456330, 25.03.2010, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа №2-343/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Серебрякової Т.В., при секретарі судового засідання - Лукіянчиної Т.І., за участю Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області Вільчак З.І., представника позивача Ісаєвої Л.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області в інтересах Держави в особі фінансового управління Вознесенської міської Ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення витрат на стаціонарне лікування , -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2009 р. Вознесенський міжрайонний прокурор Миколаївської області звернувся до суду в інтересах Держави в особі фінансового управління Вознесенської міської Ради Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 5659 (пять тисяч шістсот пятдесят девять) грн. 17 коп., які були витрачені закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 від злочинного діяння відповідача.

В позовній заяві зазначено, що 01 лютого 2009 р. біля 18 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 Вознесенського району Миколаївської області, відповідач ОСОБА_2, під час сварки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на ґрунті особистих неприязних відносин, що раптово виникли, умисно, з застосуванням гладкоствольної двоствольної мисливської рушниці моделі „ТОЗ-Б” 16-го калібру, здійснив постріл в ОСОБА_3, заподіявши останньому тілесні ушкодження, у вигляді вогнепального поранення верхньої треті лівого стегна з перелом лівої стегнової кістки в верхній треті, які відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2009 р. відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України і йому призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Посилаючись на те, що потерпілий ОСОБА_3 знаходився з 01 лютого 2009 р. по 29 травня 2009 р. на стаціонарному лікуванні в КУ „Вознесенська центральна районна лікарня”, яка є бюджетною організацією та фінансується з місцевого бюджету міста Вознесенськ Миколаївської області, позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави в особі фінансового управління Вознесенської міської Ради Миколаївської області витрати, які були витрачені закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 5 659 (пять тисяч шістсот пятдесят девять) грн. 17 коп. та судові витрати, повязанні з розглядом справи.

В судовому засіданні Вознесенський міжрайонний прокурор Миколаївської області Вільчак З.І. підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити. При цьому останній зазначав, що відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від злочину. 01 лютого 2009 р. відповідач ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення верхньої треті лівого стегна з перелом лівої стегнової кістки в верхній треті, які відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 перебував з 01 лютого 2009 р. по 29 травня 2009 р. на стаціонарному лікуванні, вартість якого склала 5 659 (пять тисяч шістсот пятдесят девять) грн. 17 коп.

Представник позивача - фінансового управління Вознесенської міської Ради Миколаївської області Ісаєва Л.Й, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь фінансового управління Вознесенської міської Ради Миколаївської області 5 659 (пять тисяч шістсот пятдесят девять) грн. 17 коп., витрачених лікувальним закладом на лікування потерпілого ОСОБА_3 від злочину, а також вирішити питання щодо стягнення з відповідача судових витрат по справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 19 лютого 2010 р. Відповідно до листа від 19 лютого 2010 р., що надійшов на адресу суду, останній не заперечував проти стягнення з нього витрат на стаціонарне лікування в розмірі 5 659 (пять тисяч шістсот пятдесят девять) грн. 17 коп., та просив розглянути справу у його відсутність. Ухвалою суду справа розглянута у відсутність відповідача ОСОБА_2, оскільки в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, відповідно до вимог, передбачених ст.11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2009 р. у кримінальній справі №1-184/2009 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вознесенське Вознесенського району Миколаївської області, за ч.1 ст.122, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, останнього визнано винним у скоєні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі (матеріали кримінальної справи №1-184/2009).

З довідки Комунальної установи „Вознесенська центральна районна лікарня” за №177/06 від 19 листопада 2009 р., вбачається, що ОСОБА_3 дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні у вищевказаному медичному закладі з 01 лютого 2009 р. по 29 травня 2009 р., що становить 118 (сто вісімнадцять) днів. Вартість одного ліжко дня у лютому місяці склала 48 грн. 74 коп., у березні 48 грн. 58 коп., у квітні 49 грн. 71 коп., у травні - 44 грн. 73 коп. Згідно вищезазначеної довідки, всього на лікування потерпілого ОСОБА_3 закладом охорони здоровя було витрачено 5 659 (пять тисяч шістсот пятдесят девять) грн. 17 коп. (вартість ліжко дня х кількість днів перебування на стаціонарному лікуванні) (а.с.28).

Вищезазначене знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат” №11 від 07 липня 1995 р. (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 03 грудня 1997 р. №12), питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з „Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 р.

Зокрема, як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Згідно вищезазначеної Постанови Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 р. „Про затвердження порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання”, у разі коли при постановленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом закладу охорони здоров'я, органу Мінфіну або прокуратури.

Відповідно до Статуту Комунальної установи „Вознесенська центральна районна лікарня”, КУ „Вознесенська центральна районна лікарня” заснована на комунальній власності територіальної громади міста Вознесенськ Вознесенською міською Радою Миколаївської області, тобто є бюджетною установою та фінансується з бюджету міста Вознесенськ Миколаївської області (а.с.17-28) .

За правилами ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоровя, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету (ч.3 ст.1206 ЦК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 зобовязаний відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого ОСОБА_3, який перебував на стаціонарному лікуванні в КУ „Вознесенська центральна районна лікарня” з 01 лютого 2009 р. та до 29 травня 2009 р. через неправомірні дії відповідача, тому заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, а з відповідача ОСОБА_2 на користь держави в особі фінансового управління Вознесенської міської Ради Миколаївської області підлягають стягненню витрати на стаціонарне лікування в розмірі 5 659 (пять тисяч шістсот пятдесят девять) грн. 17 коп.

Згідно ч.5 ст.81, ч.3 ст.88 ЦПК України, п.30 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 р. з відповідача також підлягають стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 56 (пятдесят шість) грн. 59 коп.

Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,213,214,215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області в інтересах Держави в особі фінансового управління Вознесенської міської Ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення витрат на стаціонарне лікування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави в особі фінансового управління Вознесенської міської Ради Миколаївської області (р/р №31419544700007, місцевий бюджет міста Вознесенськ, код 24060300, ОКПО 23406957, ГУДКУ в Миколаївській області) витрати на стаціонарне лікування в розмірі 5 659 (пять тисяч шістсот пятдесят девять) грн. 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 56 (пятдесят шість) грн. 59 коп. судового збору на користь Держави в особі місцевого бюджету міста Вознесенськ Миколаївської області (банк УДК в Миколаївській області, код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, р/р №31415537700007).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя Т.В. Серебрякова