Рішення № 84563071, 19.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2019 р. № 520/6533/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - Пономаренко Н .А .,

представника відповідача - Гусаченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія ПЛАНЕТА БУД" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання незаконною та скасування постанови ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки інспекційного відвідування про порушення позивачем норм ч.3 ст.24 КЗпП України на підставі яких складено спірну постанову, не відповідають дійсності та спростовуються відповідними документами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на наведені у ньому обставини.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити з огляду на доводи наданого суду відзиву на позов в тому контексті що, перевіркою встановлено низку порушень законодавства про працю, вказані порушення належним чином зафіксовані в акті, а спірна постанова є законним та правомірним заходом реагування контролюючого органу.

Позивач надав відповідь на відзив в контексті помилковості доводів відповідача. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області було видано наказ про проведення заходу державного контролю в тому числі і щодо ТОВ «Інжинірингова компанія ПЛАНЕТА БУД» від 17.12.2018 №01.01-07/2101 та відповідно було оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування №01.01-94/02.03/3885 від 17.12.2018.

18.12.2018 року інспекторами праці на підставі вищезазначеного наказу №01.01-07/2101 від 17.12.2018 та направлення №01.01-94/02.03/3885 від 17.12.2018 здійснено вихід за фактичною адресою здійснення підприємницької діяльності ТОВ «Інжинірингова компанія ПЛАНЕТА БУД»: 61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Сумська, буд.35. Інспекторами праці було пред`явлено службові посвідчення, направлення на проведення інспекційного відвідування було вручено під підпис головному інженеру ОСОБА_2 . Крім іншого, інспекторами праці було опитано низку працівників, які клали плитку.

У зв`язку із ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування в повному обсязі, інспекторами праці було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК3809/290/НП від 18.12.2018 та вимогу про надання документів №ХК3809/290/ПД від 18.12.2018. Зазначеною вимогою позивача було зобов`язано у строк до 08 січня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, перелік яких визначений даною вимогою та строк проведення інспекційного відвідування було зупинено до 08 січня 2019 року.

До інспекційного відвідування адміністрацією підприємства надані витребувані документи, у тому числі договори підряду від 01.11.18 №0111-1 , від 01.11.18 №0111-2, від 01.11.18 №0111-3.

Як вказував представник відповідача, зазначені вище угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

В подальшому, вимогою про надання документів №ХК3809/290/2ПД від 08.01.2019 було зобов`язано надати пояснення, щодо відносин ТОВ «Інжинірингова компанія ПЛАНЕТА БУД» з громадянами: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 , які виконували роботи за фактичною адресою здійснення діяльності ТОВ «Інжинірингова компанія ПЛАНЕТА БУД» та складено акт про неможливість інспекційного відвідування від 08.01.2019 року № ХК38090/290/2НП.

На виконання вимоги адміністрацією підприємства наданий, зокрема, договір підряду № 29111 від 29.11.2018, укладений між ТОВ «УКРСПЕЦРЕСТАВРАЦІЯ» та ТОВ «Інжинірингова компанія ПЛАНЕТА БУД», відповідно до якого ТОВ «УКРСПЕЦРЕСТАВРАЦІЯ» виконує роботи з відновлення елементів благоустрою доріжок, майданчиків та місць відпочинку частини саду ім. Т.Г. Шевченко за адресою: 61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Сумська, буд.35.

Роботи з відновлення елементів благоустрою доріжок, майданчиків та місць відпочинку частини саду ім. Т.Г. Шевченка по вул. Сумська, 35 відповідно до цивільно-правових договорів укладених між ТОВ «УКРСПЕЦРЕСТАВРАЦІЯ» та громадянами виконували: ОСОБА_3 - цивільно-правовий договір №12-5 від 01.12.2018; ОСОБА_5 - цивільно-правовий договір №12-1 від 01.12.2018; ОСОБА_6 - цивільно-правовий договір №12-6 від 01.12.2018; ОСОБА_7 - цивільно-правовий договір №12-4 від 01.12.2018; ОСОБА_8 - цивільно-правовий договір №12-2 від 01.12.2018; ОСОБА_10 - цивільно-правовий договір №12-3 від 01.12.2018; ОСОБА_11 - цивільно-правовий договір №12-1 від 01.12.2018.

Документи щодо оформлення відносин ТОВ «Інжинірингова компанія ПЛАНЕТА БУД» з громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_9 не надані.

Актом інспекційного відвідування від 11.01.2019 року № ХК3809/290/2НП/АВ зафіксовано низку порушень позивачем норм трудового законодавства, зокрема, ч.3 ст.24 КЗпП України, яке полягало у тому, що ТОВ «Інжинірингова компанія ПЛАНЕТА БУД» було допущено 5 працівників: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 ; ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач надав зауваження на акт від 11.01.2019 року № ХК3809/290/2НП/АВ в яких зазначено, що позивачем надано договори підряду укладені з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 : від 01.11.18 №0111-1 , від 01.11.18 №0111-2, від 01.11.18 №0111-3, які підтверджують факт цивільно - правових, а не трудових відносин.

Відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , вказані працівники не перебували в ніяких відносинах з позивачем, позивачем вчинено низку дій для їх розшуку.

На підставі зазначеного контролюючим органом складено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК3809/290/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 31.01.2019 року.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду за її оскарженням, оскільки вважав, що порушень ч.3 ст.24 КЗпП України вчинено не було.

По суті позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок 295), що була чинною на момент проведення інспекційної перевірки.

Пунктом 2 Порядку 295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підстави проведення інспекційних відвідувань визначені п. 5 Порядку 295.

Пунктом 19 Порядку 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Пунктом 20 Порядку 295 встановлено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об`єкта відвідування.

Згідно з п. 27 Порядку 295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Частиною 4 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно ч. 5 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509, визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Перевіряючи висновки акту перевірки та, як наслідок оскаржувані постанови, на предмет їхньої відповідності приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Щодо порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України внаслідок фактичного допуску позивачем до роботи гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 без належного оформлення трудових правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 2 КЗпП України унормовано, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами ( ст. 3 КЗпП).

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін ( ст. 21 КЗпП).

Статтею 24 КЗпП визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Щодо працівників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 між даними особами та позивачем укладені цивільно-правові договори від 01.11.18 №0111-1 , від 01.11.18 №0111-2, від 01.11.18 №0111-3.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ст.901 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Суд вказує, що зі змісту вищевказаних цивільно-правових договорів, укладених позивачем з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 вбачається, що предметами останніх є послуги робіт з улаштування та мощення виробів з граніту.

Як вбачається з зазначених цивільно-правових угод, вищевказані особи виконували не індивідуально визначену роботу, передбачену угодою. Функції, які виконували такі особи за вказаними договорами, не є самостійними, а здійснювались в межах підготовчих робіт та укладання тротуарної плитки з систематичним виконанням цих функцій та з матеріалів, наданих позивачем, що виключає можливість роботи в будь-який зручний час.

Також у цивільно-правових угодах не зазначено, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на наявність трудових відносини між позивачем та вищевказаними особами.

За умовами укладених договорів вартість послуг (робіт) визначена наперед у загальній сумі. Однак оплата за послуги здійснюється у певний строк, після підписання акту виконаних робіт, такі акти надано до справи.

Зазначені вище угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Додатково вказане підтверджується поясненнями вказаних осіб відносно чіткого розпорядку роботи.

Вищезазначене підтверджує визначення відносин між позивачем та вказаними вище особами як трудових.

Щодо громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_9 в контексті порушення позивачем норм ч. 3 ст. 24 КЗпП України, представник позивача вказував, що дані особи не мають ніякого відношення до позивача та зазначав, що з метою встановлення вказаних осіб позивачем було направлено запити до відповідача щодо їх розшуку та виявлення/спростування факту їх відношення до підприємства в контексті трудових правовідносин.

Водночас, суд зауважує, що в силу ч.1 ст.77 КАС України, саме позивач повинен був довести, яким чином на об`єкті були вказані невстановлені та ніяким чином не причетні до позивача особи.

Обставини, викладені в запереченнях на акт, щодо того, що опитані підрядники не підтвердили діяльність вказаних осіб на підприємстві позивача, жодними доказами позивачем не підтверджено.

Разом з тим, з пояснень ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , копії яких містяться у справі, судом встановлено, що вони працювали у позивача різноробочими, а від надання інших пояснень відмовились.

Тобто, факт неналежності вказаних осіб до позивача нічим не підтверджується.

Підсумовуючи наведене, суд вказує, що позивачем жодним чином не спростовано висновків інспекційного відвідування відносно порушень ч. 3 ст. 24 КЗпП України внаслідок фактичного допуску позивачем до роботи гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 без належного оформлення трудових правовідносин, оскільки розглядом справи встановлено вказаний факт.

Посилання позивача на існування у відповідача наказу ГУ ДФС в Харківській області від 18.12.2018 року №9496 про проведення фактичної перевірки, як підставу для протиправності заходу контролю, суд відхиляє, оскільки предметом позову є суто оскарження результатів інспекційного відвідування, призначеного наказом відповідача від 17.12.2018 №01.01-07/2101, що узгоджується з п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Посилання позивача на відсутність порушень в контексті існування звітів 1-ДФ, суд відхиляє, оскільки спірну постанову складено за порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КЗпП України внаслідок фактичного допуску позивачем до роботи гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_9 ; ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 без належного оформлення трудових правовідносин, а не з огляду на порушення виплати доходів.

Посилання позивача на неналежність пояснень гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , як доказів допуску їх до роботи без оформлення трудових відносин, в контексті існування протилежних пояснень підрядників щодо непричетності цих осіб до позивача, суд відхиляє - останні не було надано позивачем до суду.

Посилання позивача на неузгодженість змісту цивільно- правових угод позивача з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 процитованій відповідачем позиції Верховного Суду у справі від 13.06.2019 по справі № 1840/2507/18, суд вважає безпідставним, оскільки, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує саме висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не певні визначені обставини.

Висновки суду, щодо правовідносин позивача з зазначеними особами викладено судом вище та додатково підтверджується наданими поясненнями вказаних осіб відносно їх підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, що чітко свідчить саме про трудовий характер останніх.

Суд вкотре відмічає, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

У договорах про надання послуг, укладених між позивачем та ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 не визначено об`єм послуг, які зобов`язуються надавати фізичні особи, відтак, праця за цими договорами не є юридично самостійною, здійснюється у межах діяльності позивача з систематичним виконанням трудових функцій.

Посилання позивача на нечинність Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 в контексті існування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року ( справа № 826/8917/17) суд не враховує, оскільки на час здійснення інспекційного відвідування, за наслідками якого було складено спірну постанову, вказаний порядок був діючим та у судовому порядку скасований не був.

При розгляді даної справи судом, на виконання приписів ч.5 ст. 242 КАС України, було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 13.06.2019 року (справа № 1840/2507/18), від 04 вересня 2019 року ( справа №480/4515/18), від 13 червня 2019 року (справа №1840/2507/18), від 13 червня 2019 року (справа №824/896/18-а), від 13 червня 2019 року (справа №815/954/18) щодо застосування норм права в контексті того, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції, за яким працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства; після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється; предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваної у даній справі постанови.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія ПЛАНЕТА БУД" (вул. Гната Хоткевича, буд. 12, оф. 177,м. Київ,02094, код ЄДРПОУ 40446294) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ39779919) про визнання незаконною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.