Рішення № 84562795, 27.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 520/10955/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41248812, адреса: вул.Ільфа і Петрова, 4а, м.Одеса, 65121) про зобов`язання виплатити компенсацію за прострочення виконання грошового зобов`язання,-

ВСТАНОВИВ:

17.05.2019 року до Київського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про зобов`язання виплатити компенсацію.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси справу передано до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 року вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 17.09.2019 року.

У судове засідання 17.09.2019 року сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщені належним чином та завчасно.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що протягом 2011-2018 року позивач звертався до національних судів із позовами до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо призначення та виплати належної йому пенсії. В результаті судових процесів позивачу було призначено виплату пенсії з 2011 року, виплачено недоплачені суми пенсії, однак відбулось це лише за рішенням суду із затримкою виплати таких сум. У зв`язку із зазначеним позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому 3% річних за затримку грошового зобов`язання, встановленого ст.625 Цивільного кодексу України, однак отримав відмову у виплаті. Позивач вважає, що відповідачем грубо порушено вимоги цивільного законодавства щодо виплати 3% річних компенсації за несвоєчасну виплату грошового зобов`язання, оскільки правило, визначене ч.2 ст.625 ЦК України, є загальним, а тому застосовується до усіх правовідносин.

Від представника Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі 29.08.2019 року за вх.№31002/19 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позов не визнає у повному обсязі, заперечує проти його задоволення, а на підтвердження власної правової позиції зазначає, що компенсація втрати частини пенсії у зв`язку із порушенням строків її сплати регулюється окремим нормативно-правовим актом (Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх сплати), тоді як загальні положення Цивільного кодексу, а саме статті 625, не застосовуються до спірних правовідносин в силу дії спеціальних норм. Крім цього, відповідач акцентує увагу на тому, що рішення судів зі спірних питань виконані відповідачем у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, що мають значення для справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 06.09.2011 року (а.с. 6).

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 11.02.2016 року у справі №2-а-6835/11 визнано протиправними дії Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсію за віком.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 06 вересня 2011 року (а.с. 14-17).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2018 року, яке набрало законної сили 06.09.2018 року, у справі №520/9024/17 зобов`язано відповідача, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між розміром вже сплаченої пенсії у мінімальному розмірі та збільшеним розміром пенсії відповідно до оновленої довідки від 22.03.2017р. №Ф15-3 за період з 06.09.2011р. по 01.04.2017р.з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III.

26.10.2018 року позивач звернувся з електронним зверненням на адресу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо надання інформації про перерахунок та виплату пенсії за вищевказаним рішенням суду.

08.11.2018 року за №414/Ш-01 Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі надано відповідь, згідно якої рішення суду виконується, здійснено перерахунок боргу по виплаті пенсії за рішенням суду за 2011-2017 роки та здійснюється виплата цих сум (а.с. 7).

22.04.2019 року та 06.05.2019 року позивач направляв електронні звернення до відповідача щодо нарахування та виплати трьох відсотків річних від простроченої суми пенсії за 2011-2019 рр. У відповідь на це пенсійним органом зазначено, що компенсація втрати пенсії у зв`язку із порушенням строків її сплати регулюються окремим нормативно-правовим актом (Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх сплати), а тому положення ст.625 ЦК України не можуть бути застосовані. Крім цього, відповідач посилався на неможливість використання коштів на цілі, що не передбачені Законом.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним, звернувся до суду з позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень цивільного законодавства боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільний кодекс України).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічну правову позицію наведено Верховним Судом у справі №2а-11853/10/1570 від 18.07.2018 р. (провадження №К/9901/11867/18), яка в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковою для суду для застосування у даній справі.

Тобто, основною умовою застосування вказаної норми права є цивільно-правовий (господарський) характер відносин між сторонами, який би, серед іншого, полягав у простроченні виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин, що мають цивільний (приватний) а не публічний характер.

Проте, за результатами розгляду вказаної справи встановлено відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та органом ПФУ, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільного правопорушення з боку відповідача.

З метою належного захисту порушених прав осіб у сфері пенсійного забезпечення діє Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ.

Згідно ч.1,2 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Як вбачається із листа Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 06.05.2019 року (а.с. 8), суму компенсації за Законом №2050-ІІІ позивачу виплачено, зворотнє позивачем не зазначається.

Відповідно до ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Спірні правовідносини не є такими, що регулюються цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем обґрунтовано свою правову позицію та надано підтверджуючі докази.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, з урахуванням висновку суду щодо неможливості застосування приписів ч.2 ст.625 ЦК України до спірних правовідносин, а також факту здійснення виплати компенсації відповідачем за спеціальним законом, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні даного позову.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41248812, адреса: вул. Ільфа і Петрова, 4а, м. Одеса, 65121) про зобов`язання виплатити компенсацію - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.