Рішення № 84562714, 27.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3936/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський,6, м. Київ-168, 03168), комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (пр. Повітрофлотський,6, м. Київ-168, 03168) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом (а.с.27-31) до Міністерства оборони України (далі МОУ), комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі Комісія МОУ), в якому позивач просить: - визнати протиправним та скасувати п.22 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.05.2019 року №55; - зобов`язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату йому - ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Позивач зазначив, що він є учасником бойових дій, інвалідом війни II групи. У 1988 році під час проходження військової служби в Афганістані переніс контузію головного мозку, лікувався амбулаторно та стаціонарно, але без покращень, що привело до отримання II групи інвалідності (посвідчення № НОМЕР_3 від 03.12.2013року).

05.02.2019 року він користуючись статусом інваліда війни II групи та наданим правом, звернувся з заявою до МОУ з приводу виплати одноразової грошової допомоги інваліду війни II групи, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з копіями відповідних документів, у тому числі копіями виписок із медичної картки.

Листом Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 11.06.2019 р. №4074 його було повідомлено про те, що розглянувши подані документи, Комісія МОУ дійшла висновку про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги.

Позивач вважає рішення Комісії МОУ від 11.05.2019р. №55 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги йому з причин відсутності підстав для призначення одноразової грошової допомоги прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки контузію головного мозку, яка стала причиною захворювання, в наслідок якого встановлена інвалідність II групи, ним отримано під час проходження військової служби. Наявність безпосереднього зв`язку між контузієй, отриманой під час виконання обов`язків військової служби, захворюванням та інвалідністю надає йому право на призначення одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч .І. ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується уразі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті Отже, з аналізу зазначених вище норм вбачається, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується у разі, якщо інвалідність настала внаслідок контузії під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, в тому числі після звільнення такої особи з військової служби.

Позивач стверджує, що факт наявності у нього статусу інваліда війни II групи, отриманого внаслідок контузії під час виконання обов`язків військової служби, підтверджує його право на отримання одноразової грошової допомоги, та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08.07.2019 року позовну заяву залишено без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків (а. с. 20-23).

Ухвалою суду від 29.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 2-4).

Ухвалою суду від 23.08.2019 року відмовлено Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про розгляд в порядку загального позовного провадження справи №420/3936/19 (а.с. 55-56).

Представник відповідача МОУ надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що позивач проходив строкову службу та був звільнений з лав ЗС СРСР 15.02.1989 року. В подальшому 27.11.2013 року під час первинного огляду органами МСЕК йому була встановлена ІІ група інвалідності.

В обґрунтування своєї позиції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог представник посилаючись на ст.242 КАС України, відповідно до якої при застосуванні норм права суд враховує висновки Верховного Суду, зазначив, що Верховний Суд у справі №750/5074/17 сформулював наступний правовий висновок. Частиною 6 ст.16 Закону №2011-ХІІ (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Крім того, позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), що є також підставою для відмови у задоволенні заяви, та що узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного у рішенні по справі №822/220/18.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, інвалідом війни II групи (а.с.9-10), походив військову службу в Афганістані. Звільнений зі строкової служби 15.02.1989 року.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 05.02.2019 року про нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду війни (а.с.11).

Листом Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 11.06.2019 р. № 4074 позивача повідомлено про те, що розглянувши подані документи, Комісія МОУ дійшла висновку про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги згідно з протоколом засідання Комісії від 11.05.2019 року №55, затвердженого Міністром оборони України 13.05.2019 року (а.с.12).

Згідно з витягом з протоколом засідання Комісії МОУ від 11.05.2019 року №55 (п.22) Комісія МОУ розглянувши подані документи дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявник не має права на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з тим, що інвалідність встановлена понад 3-місячний строк після звільнення зі служби. Також заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), якій передбачений п.3 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 28.05.2008 №499 (а.с.37).

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, та прийнятого відповідно ст.16 вказаного Закону Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМУ від 28.05.2008 №499 (далі Порядок №499.

Частиною 1 ст.16 Закону визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 6 ч.2 ст.16 Закону у діючій редакції (в редакції Закону №1774-VІІІ від 06.12.2016 року) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Під час встановлення інвалідності позивачу (2013 рік) вказана норма діяла у наступній редакції встановлення військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві.

Таким чином, законодавець виплату одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності пов`язує з часом встановлення вказаної інвалідності - при виконанні обов`язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці після проходження служби.

Позивач звільнений зі строкової служби 15.02.1989 року, а інвалідність йому встановлена у 2013 році, що виключає можливість виплати йому одноразової грошової допомоги.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі №750/5074/17 зазначено, що колегія суддів судової палати у цій справі відступає від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03. 2018 року у справі №276/322/17 (№К/9901/2174/17), відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання, та вважає за необхідне сформулювати наступний правовий висновок.

Частиною 6 ст.16 Закону України №2011-ХІІ (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону України №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Таким чином, позивачу правомірно відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з підстави встановлення інвалідності за спливом трьох місяців від дня звільнення зі служби.

Іншою підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги в оскаржуваному рішенні зазначено, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), якій передбачений п.3 Порядку №499.

Пунктом 3 Порядку №499 встановлений перелік документів, які подаються для виплати одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності, а саме необхідно подати:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);

копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;

копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

У переліку документів, зазначених позивачем у заяві від 05.02.2019 року відсутні всі необхідні документи, у тому числі копія документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 року (п.80) по справі №822/220/18 зазначив, що з огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов`язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази надані сторонами з урахуванням встановлених обставин по справі суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Саратським РВ УМВС України в Одеській області 07.08.1997 року) до Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський,6, м. Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення від 11.05.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.