Рішення № 84560031, 16.09.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3343/19

(2/199/2410/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

«16» вересня 2019 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання - Перетятько А.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Замкової І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до АТ «ДТЕК Дніпропетровські електромережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він зареєстрований і проживає разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 у будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . Вони є споживачами електричної енергії, мають два електролічильника, особисті рахунки, проте, у нього з 2012 року постійно виникають суперечки з відповідачем. Зауважував, що по вулиці Прянішнікова встановлені опори електромережі на обох сторонах вулиці, дроти провисають та при поривах вітру перемикають, відриваються та торкаються землі, що погрожує його життю та життю інших людей. Протоколом № 10 від 16.02.2018 року йому встановлено самовільне підключення електроустановки поза приладом обліку та нараховано штраф у розмірі 1713,61 грн., який він не сплатив, а поштою він отримав Акт №137202 про порушення. Вказував, що працівниками відповідача постійно порушуються його права щодо недоторканості його житла, у зв`язку з чим він неодноразово звертався до правоохоронних органів. Зазначав, що в наслідок неодноразових порушень його прав споживача електроенергії монополістом-відповідачем, він не міг користуватися побутовими електроприладами, через що псувалися продукти, а також він був позбавлений можливості користуватися електронасосом для води.

Предмет позову становить вимога про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 30 000 грн. та моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн.

Відповідач позов не визнав та надав відзив, в якому зазначав, що позивач є споживачем електричної енергії та має два особових рахунки, за одним із яких не проводиться споживання. Вказував, що позивачем не надано жодного доказу, що десь на його вулиці провисають дроти, які торкаються землі та погрожують його життю, а також доказів звернення до товариства чи аварійної служби щодо дротів під напругою. Стверджує, що позивач постійно не допускає до зняття контрольних показів приладу обліку, кажучи, що постачальник повинен попереджати про візит, але ж за ПКЕЕН та ПРРЕЕ постачальник не повинен попереджати про дату та час проведення контрольного зняття показів приладу обліку чи проведення технічної перевірки на предмет правильності підключень електропроводки, що є правом товариства, так як це дає можливість споживачу усунути безоблікове підключення (зняти накид проводів мимо лічильника, магніт, штучний нуль види порушень згідно Методики). Підтвердив, що відносно відповідача був складений акт про порушення від 25.01.2018, оскільки було виявлено підключення поза приладом обліку, при цьому сам позивач був присутній при складанні акту, але відмовився від його підпису. Дії працівників електропостачальника повністю відповідають вимогам ПКЕЕ та ПРРЕЕ, а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди. Також зазначав, що жодних доказів нанесення позивачу діями відповідача моральної та матеріальної шкоди не надано.

Позивачем надана до суду відповідь на заперечення, яка по суті зводиться до аргументів, викладених в позовній заяві, та до звинувачення працівників відповідача у шахрайських діях.

В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Як встановлено судом, позивач проживає у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №060518 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 05.09.2018, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.119).

На ім`я позивача відкрито особистий рахунок споживача електричної енергії за яким обліковується обсяг споживання та сплати за спожиту електричну енергію (а.с. 71-74, 75-77).

Користування електричною енергією та наявність договірних правовідносин між сторонами визнається учасниками процесу, а тому не підлягає доведенню в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Правовідносини між сторонам в даній справі виникли з користування електричною енергією та захисту прав позивача, як споживача, на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Суд, дослідив докази, надані у порядку ст.ст. 76 – 80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» (нормативний акт, що діяв під час виникнення спірних відносин та втратив чинність 11.06.2017), споживачі енергії - суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Згідно з п. 84 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» (нормативний акт, що діє з 11.06.2017) споживач – фізична особа, у тому числі фізичка особа – підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відтак, позивач є споживачем електричної енергії у розумінні ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», п. 84 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

25 січня 2018 року представниками відповідача, під час проведення перевірки споживання електричної енергії за місцем проживання позивача, було виявлено порушення Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. №1357 (далі за текстом – ПКЕЕН), а саме самовільне підключення струмоприймачів споживача до електричної мережі, що є власністю електропостачальника, з метою безоблікового споживання електроенергії; самовільне підключення виконано шляхом підключення повторного фазного дроту відкритим шляхом від ввідного дообліковного дроту на навантаження будинку; межі підключення: дообліковий фазний дріт, через вікно дооблікового вимикача шафи обміну. За наслідками виявленого порушення був складений Акт про порушення №137202 від 25.01.2018 та припинено енергопостачання домоволодіння позивача. Позивач від підпису в Акті відмовився, про що зроблено зауваження та акт підписаний трьома представниками енергопостачальника (а.с.17).

Відповідно до п. 48 та п. 53 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. №1357 (нормативний акт, що діяв на момент складання Акту), споживач несе відповідальність згідно із законодавством, зокрема за : порушення правил користування електричною енергією; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку. У разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.

Пунктом 35 ПКЕЕН, передбачено право енергопостачальника на відключення споживача у разі самовільного підключення до електричної мережі.

Таким чином, дії відповідача відповідали вимогам Правил користування електричною енергією для населення (нормативного документу, що діяв на час виникнення спірних правовідносин), порушення позивачем Правил користування електричною енергією зафіксовано належними доказом – Актом про порушення, а тому є доведеним. Відключення позивача від електромережі також ґрунтувалося на приписах ПКЕЕН та є наслідком порушень Правил користування електричною енергією для населення, яких припустився позивач.

Суд відхиляє доводи позивача про відсутність з його боку порушень ПКЕЕН, оскільки ці твердження спростовуються змістом Акту про порушення №137202 від 25.01.2018 та письмовими доказами, долученими до цього акту (фотоматеріали), в яких у сукупності зафіксоване порушення ПКЕЕН (а.с.140-147).

На засіданні комісії відповідача розглядався Акт про порушення №137202 від 25.01.2018, на підставі якого будо зроблено нарахування відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України N 562 від 04.05.2006р. (надалі по тексту Методика №562).

Згідно з п. 1.1. Методики №562, ця Методика встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (ПКЕЕ), або Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 (ПКЕЕ).

Комісією відповідача було зроблено нарахування спожитої позивачем, але необлікованої енергії на загальну суму 1713 грн. 61 коп., що підтверджується Протоколом засідання комісії №10 від 16.02.2018 (а.с.95), при цьому позивач був присутнім на засіданні комісії та обізнаним про розмір нарахування, що вбачається із змісту Протоколу та не заперечується сторонами.

Відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Застосування окремих положень Методики №562, періоду та розміру суми нарахування сторони не оскаржували, а тому в силу ст.ст. 13, 81 ЦПК України, у суду відсутні підстави для розгляду обґрунтованості нарахування суми 1713 грн. 61 коп. Доказів сплати донарахованої електричної енергії сторонами не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України (на яку посилається позивач в позові), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як встановлено судом, відключення позивача та нарахування йому вартості спожитої, але необлікованої електроенергії у сумі 1713 грн. 61 коп., здійснено відповідачем відповідно до вимог діючого на той час законодавства, внаслідок порушення позивачем Правил користування електричної енергії для населення, що тягне за собою відсутність правових підстав для відшкодування матеріальної шкоди.

Суд відхиляє інші доводи позивача щодо порушення його прав відповідачем, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не доведені належними та допустимими доказами.

Позивач, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надала суду доказів в порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, та інші обставини, що мають значення для справи.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Підстави для збирання судом доказів в даній справі відсутні (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

За наведених вище обставин позовні вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Доводи позивача не спростовують висновків суду, зазначених вище.

Розв`язуючи позовну вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

Як зазначено вище та встановлено судом під час судового розгляду, дії відповідача відповідали вимогам діючого законодавства, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Відповідно до п. 6 та п. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати

судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Беручи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, то судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 3, 7, 9, 12, 13, 19, 23, ч. 1 ст. 34, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Дата складення повного судового рішення 26.09.2019.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї

16.09.2019