Рішення № 84556897, 25.09.2019, Франківський районний суд м. Львова

452/848/18

2/465/475/19

РІШЕННЯ

Іменем України

25.09.2019 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді- Ванівського Ю.М.

з участю секретаря- Школьнікової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, з участю третьої особи: ОСОБА_2 , про стягнення матеріальних збитків,-

встановив:

Позивач звернувся в суд із позовною до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, з участю третьої особи: ОСОБА_2 , про стягнення матеріальних збитків.

Позовну заяву мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Фіат Дукато д.н.з. НОМЕР_1 .

15 лютого 2016 о 07:00 у м. Львові на перехресті вул. Липинського-Промислова відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Fiat Ducato н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Toyota Prius н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні під керуванням ОСОБА_2 30 січня 2017 року постановою Сокальського районного суду Львівської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

ОСОБА_2 є інспектором 6 роти батальйону №6 УПП у Львівській області та перебуває у УПП у трудових відносинах.

Згідно висновку 33925 судової авто технічної експертизи по справі № 454/930/16-п , дії ОСОБА_2 не відповідають вимогам п.п. 1.5, 1.10, 2.3.б, 3.1., 10.1 ПДР.

Крім того, відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження №166/17, позивачу завдано матеріальної шкоди на суму 102001 грн.

Вищевказана пригода призвела до стресів та негативних наслідків позивача та завдала сильного душевного хвилювання.

На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.

02.05.2019 року представник УПП у Львівській області ДПП подав відзив на вищевказану позовну заяву, який мотивує тим, що дійсно 30 січня 2017 року вищевказаною постановою Сокальського районного суду Львівської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Однак, не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

27 березня 2017 року Апеляційний суд Львівської області розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 30 січня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив, постанову Сокальського районного суду Львівської області від 30 січня 2017 року – скасував та закрив провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_2 у відповідності до ст. 247 КУпАП.

Також, у п. 4.2 висновків Висновку №3925 судової автотехнічної експертизи по справі №454/930/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 де вказано наступне: «при тих даних, які містяться у наданих матеріалах адміністративної справи, дії водія ОСОБА_1 з технічної точки зору, не відповідали вимогам п.п. 1.5, 1.10, 2.3 (підпункту «д»), 8.7.3. (підпункту «б»), 11.1 ПДР України та розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України (в частині вимог горизонтальної дорожної розмітки 1.18, яка будучи нанесеною на крайній лівій смузі проїзної частини вул. Липинського, дозволяє рух тільки ліворуч – у бік вул. Промислової).

При цьому, якщо мікроавтобус Фіат-Дукато до моменту зіткнення із автомобілем «Тойота-Пріус» не рухався у стані екстренного гальмування, то дана експертиза має підстави дати висновки й про те, що дії водія ОСОБА_1 , окрім вказаних вище вимог … ще й не відповідали вимогам п.п. 1.10, 2.3 (підпукту «б»), 3.2 та 12.3 ПДР України.

Окрім того, 12 вересня 2017 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 079290, згідно з яким 15.02.2016р. о 07 год. 01 хв. у м. Львові на перехресті вул. Липинського – Промислова він керуючи автомобілем Fiat Ducato н.з. НОМЕР_1 , не надав дорогу службовому автомобілю Toyota Prius н.з. НОМЕР_2 , який рухався із увімкненими синіми маячками, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем Toyota Prius н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 1.5; 1.10; 2.3.б,д; 8.7.3.б ПДР.

На підставі вищевикладеного, просить відмовити повністю в задоволенні позовних вимог позивача.

Крім того, на адресу суду надійшла постанова Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року, згідно якої закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні представник позивача Тицька ОСОБА_3 . заявлені позовні вимоги підтримала та просила такі задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, у звязку із недоведеністю вини у діях відповідача.

Третя особа в судове засідання не зявилася, причини неявки суду не повідомила, однак його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши думку сторін та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1ст. 5 ЦПК,передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 30 січня 2017 року постановою Сокальського районного суду Львівської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

27 березня 2017 року Апеляційний суд Львівської області розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 30 січня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив, постанову Сокальського районного суду Львівської області від 30 січня 2017 року – скасував та закрив провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_2 у відповідності до ст. 247 КУпАП.

Крім того, згідно постанова Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року, закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайнових прав фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, з огляду на положення ст.1166 ЦК, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний звязок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, до загальних підстав відповідальності, встановлених ст.1167 ЦК України, для покладення відповідальності на заподіювача моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно із ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України,суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства,визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, оскільки, згідно вищевказаної постанови Апеляційного суду Львівської області, в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, що у свою чергу виключає можливість стягнення моральної та матеріальної шкоди з відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 , до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, з участю третьої особи: ОСОБА_2 , про стягнення матеріальних збитків – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня

початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Повний текст рішення складено 26.09.2019 р.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 іпн НОМЕР_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Перфецького, 19;

Третя особа: ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2

Суддя Ванівський Ю.М.