Ухвала суду № 84534944, 25.09.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.09.2019

Справа № 320/6112/19

Провадження 1-кс/937/5359/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«25» вересня 2019 року слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Фомін В.А., за участі секретаря – Захарової І.В., прокурора – Гресь Ю.Ю., слідчого – Кравченка А.О., підозрюваного – ОСОБА_1 , захисника – адвоката Мироненка С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Кравченка Артема Олеговича у кримінальному провадженні № 62019080000000229 від 24.05.2019 року, погоджене прокурором відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Генеральної прокуратури України Прановим С.В, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Степне Нижньосірогозького району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , обіймає посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 3 «митного поста «Херсон-центральний» Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі,

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Кравченка Артема Олеговича у кримінальному провадженні № 62019080000000229 від 24.05.2019 року, погоджене прокурором відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Генеральної прокуратури України Прановим С.В, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що Першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019080000000229 від 24.05.2019 року за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Відповідно до наказу № 130-о від 07.03.2017 ОСОБА_1 призначений на посаду державного інспектора відділу митного оформлення «Каланчак» митного поста «Херсон-центральний» Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Наказом № 597-0 від 26.07.2019 ОСОБА_1 переведений на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 3 «митного поста «Херсон-центральний» Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 18 КК України ОСОБА_1 , обіймаючи вищевказані посади, є службовою особою

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» органи доходів і зборів визнаються правоохоронними органами. Таким чином, обіймаючи вищевказані посади ОСОБА_1 являвся працівником правоохоронного органу.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , з метою заволодінням чужим майном, а саме грошовими коштами у розмірі 45000 гривень, що належать ОСОБА_2 , з корисливих мотивів, умисно, вимагав грошові кошти у потерпілого за наступних обставин. Так, на початку лютого 2019 року ОСОБА_1 , познайомився з ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_1 займав посаду державного інспектора відділу митного оформлення «Каланчак» митного поста «Херсон-центральний» Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, ОСОБА_2 звернувся до нього за допомогою у незаконному переміщенні через митний кордон України до Республіки Молдова поза митним контролем сильнодіючих речовин. ОСОБА_1 , використовуючи своє службове становище, пообіцяв допомогти реалізувати вказане за грошову винагороду у розмірі 500 доларів США. 10.02.2019 ОСОБА_2 було затримано під час перетину пункту пропуску «Кучурган» та вилучено товар. ОСОБА_2 визнав свою провину та за цим фактом 09 квітня 2019 року його було засуджено за ч. 1 ст. 201 КК України. Цього ж місяця 2019 року, більш точний час та дата слідством не встановлені, у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння майном ОСОБА_2 , а саме грошовими коштами в розмірі 45000 гривень. З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_1 , використавши своє службове становище шляхом отримання від ОСОБА_2 обіцянки надати йому грошові кошти за сприяння у своїй протиправній діяльності, розробив злочинний план, спрямований на вимагання грошових коштів від ОСОБА_2 шляхом погроз вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.

Так, слідчий у клопотанні вказує, що ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на вимагання чужого майна, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, використовуючи своє службове становище, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у період із лютого по липень 2019 року, під час чотирьох особистих зустрічей із ОСОБА_2 , які відбувалися за місцем проживання потерпілого, за адресою АДРЕСА_3 також на АДРЕСА_1 м. Скадовськ Херсонської області, застосовуючи фізичне насильство, що виражалося у нанесенні ударів головою та руками в область обличчя, корпусу, грудної клітини ОСОБА_2 , висловлюючи погрози вбити потерпілого, спричинити ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, застосувати стосовно нього сексуальне насильство, вимагав від ОСОБА_2 передати йому грошові кошти у різних сумах, підвищуючи розмір надання грошових коштів з 1000 доларів США до 45000 гривень. Крім цього, ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на вимагання чужого майна, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, використовуючи своє службове становище, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у період із лютого по липень 2019 року неодноразово у телефонних розмовах із ОСОБА_2 висловлюючи погрози спричинити ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, вимагав від ОСОБА_2 передати йому грошові кошти в обумовлених ним розмірах. Продовжуючи виконання свого злочинного наміру, ОСОБА_1 31.07.2019 під час телефонної розмови повідомив ОСОБА_2 про необхідність надання йому обумовлених раніше грошових коштів. При цьому, ОСОБА_1 з метою приховати вчинення ним злочину вирішив залучити до вчинення злочину інших осіб, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яких не повідомляючи про свій злочинний намір, попросив стати посередниками в отриманні від ОСОБА_2 грошових коштів та передачі їх собі.

На виконання вказаного плану, реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 31.07.2019 приблизно о 18 годині під час телефонної розмови повідомив ОСОБА_2 про необхідність передачі грошових коштів посереднику, а саме ОСОБА_3 ОСОБА_2 , сприймаючи погрози ОСОБА_1 щодо застосування відносно нього фізичного насильства, заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, вбивства, як реальні, побоюючись погроз ОСОБА_5 , виконуючи злочинні вказівки останнього, погодився на незаконну вимогу ОСОБА_1 , та 31.07.2019 приблизно о 18 годині 10 хвилин зустрівшись біля магазину «Джем» по вулиці Маріїнській в м. Скадовськ Херсонської області із ОСОБА_3 , який не був обізнаний про злочинний намір ОСОБА_1 , передав останньому раніше обумовлені грошові кошти у сумі 10000 гривень для передачі їх у подальшому ОСОБА_1 . Після чого, ОСОБА_3 , виконуючи вказівки, надані йому ОСОБА_1 , не будучи обізнаним із його злочинним наміром, 31 .07.2019 приблизно о 18 годині 10 хвилин зустрівшись на АДРЕСА_4 Маріїнській в м. Скадовськ Херсоньскої області із ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який не був обізнаний про злочинний намір ОСОБА_1 , передав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 9500 гривень, а 500 гривень залишив собі.

Після отримання вказаних грошових коштів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 направились до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому за адресою вул. Олександрівська , АДРЕСА_5 , м. Скадовськ Херсонської області, де ОСОБА_1 був затриманий слідчим.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.189 КК України, тобто у вимаганні службовою особою з використанням свого службового становища передачі чужого майна з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.

31.07.2019 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

01.08.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

02.08.2019 року ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 31 липня 2019 року з 18 г8одини 30 хвилин до 28 вересня 2019 року до 18 години 30 хвилин включно.

Слідчий зазначає, що обставини, які дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджуються наступними доказами: даними протоколів допиту ОСОБА_2 , в яких останній зазначив обставини знайомства із підозрюваним, вимагання, здійснення погроз та застосування насильства відносно нього ОСОБА_1 , обставини передачі останньому грошових коштів через посередника ОСОБА_3 ; допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які показали обставини отримання ними грошових коштів від ОСОБА_2 за проханням підозрюваного ОСОБА_1 ; затримання ОСОБА_1 , згідно якого останнього було затримано після вчинення злочину; протоколу видачі грошових коштів ОСОБА_2 та протоколу обшуку приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », під час якого свідок ОСОБА_4 добровільно видав грошові кошти, отримані ним від ОСОБА_2 через ОСОБА_3 для передачі їх ОСОБА_6 ; протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 .

Крім того, допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав частково, слідству повідомив, що визнає факт вимагання з потерпілого грошових коштів, однак не визнає таку кваліфікуючу ознаку як «погроза вбивством», бажає співпрацювати зі слідством. В подальшому, 19.09.2019 під час проведення слідчого експерименту, підозрюваний продемонстрував місця де він зустрічався з потерпілим, пояснив що саме тутуу він вимагав з нього грошові кошти, однак фізичне насилля до нього не застосовував, а застосовував лише « вербальний тиск». Таким ячином ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Аналізуючи матеріали кримінального провадження сторона обвинувачення приходить до висновку щодо наявності наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_1 усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання, після отримання повідомлення про підозру, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі, таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від органів досудового розслідування. Крім того, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, стороною обвинувачення вживаються всі заходи, направлені на збирання доказів вчинення злочину. Підозрюваний під час досудового розслідування, судового розгляду може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , а саме примушувати їх до дачі неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Вказане, на думку слідчого, свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілого, свідка, у кримінальному провадженні. Згідно показань ОСОБА_2 підозрюваний неодноразово упродовж тривалого часу застосовував фізичне насильство, що дає підстави вважати, що ОСОБА_6 продовжить вчиняти насильство та погрожувати потерпілому. Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме про ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Крім того, слідчий зазначає, що під час обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у відповідності до ч. 2 ст. 178 КПК України необхідно врахувати наступні обставини: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється (санкція статті передбачає призначення покарання у вигляді позбавлення волі до 7 років); відсутність міцних соціальних зв`язків підозрюваного, відсутність у нього родини та членів сім`ї; відсутність у підозрюваного власного або орендованого житла; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 стосовно потерпілого.

Таким чином, незважаючи на часткове визнання вини підозрюваним та частковим наданням ним показів, ризики передбачені ст.. 177 КПК України продовжують існувати.

Під час проведення досудового слідства у кримінальному провадженні було виконано більшість необхідних слідчих (розшукових) і процесуальних дій.

Разом з тим, завершити розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою не представляється можливим оскільки в ході досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, які мають значення для судового розгляду, а саме: отримати у повному обсязі розсекречені матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, встановити та допитати всіх свідків вчиненого кримінального правопорушення, отримати висновок судової медичної експертизи щодо тілесних ушкоджень потерпілого, для чого потрібен строк не менше одного місяця.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, ураховуючи всі ризики та обставини у сукупності, з огляду на насильницький характер злочину, пов`язаного із застосуванням стосовно потерпілого фізичного насильства та погроз щодо його спричинення, слідчий вважає, що найбільш доцільним є застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки менший розмір застави не здатний забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

Разом з тим, слідчий просить покласти на ОСОБА_1 , обов`язки, передбачені п.п.1-5, 8,9 ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді з потерпілим ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , працівниками Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

5) не відвідувати місто Скадовськ Херсонської області;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

7) носити електронний засіб контролю.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали зазначене клопотання в повному обсязі та зазначили, що запобігти вказаним у клопотанні ризикам при застосуванні інших більш м`яких запобіжних заходів неможливо. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважають доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні причетність до скоєного визнав частково та пояснив, що ОСОБА_2 не бив та не погрожував йому. Він вимагав у ОСОБА_2 повернути йому гроші. Просив обрати запобіжний захід у вигляді застави, проте 40 прожиткових мінімумів для нього завелика сума, а таму просив зменшити розмір застави.

Захисник підозрюваного – адвокат Мироненко С.Ю. заперечував щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , вважає, що підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, посилаючись на те, що прокурором не обґрунтовано наявність будь-яких ризиків, підозра не обґрунтована жодними доказами, зокрема, не доведено, що він має наміри ухилятися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У зв`язку з чим заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, кримінального провадження, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд доходить наступних висновків.

Так, на стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019080000000229 від 24.05.2019 року за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, тобто у вимаганні службовою особою з використанням свого службового становища передачі чужого майна з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.

Згідно протоколу затримання особи, 31.07.2019 о 18 годині 45 хвилин ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, без ухвали слідчого судді.

01.08.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

02.08.2019 ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, а саме з 31 липня 2019 року з 18 години 30 хвилин до 28 вересня 2019 року до 18 години 30 хвилин включно.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, що підтверджується: даними протоколів допиту ОСОБА_2 , в яких останній зазначив обставини знайомства із підозрюваним, вимагання, здійснення погроз та застосування насильства відносно нього ОСОБА_1 , обставини передачі останньому грошових коштів через посередника ОСОБА_3 ; допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які показали обставини отримання ними грошових коштів від ОСОБА_2 за проханням підозрюваного ОСОБА_1 ; затримання ОСОБА_1 , згідно якого останнього було затримано після вчинення злочину; протоколу видачі грошових коштів ОСОБА_2 та протоколу обшуку приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », під час якого свідок ОСОБА_4 добровільно видав грошові кошти, отримані ним від ОСОБА_2 через ОСОБА_3 для передачі їх ОСОБА_6 ; протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 .

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. ( АДРЕСА_6 v. Moldova, § 58).

Небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, має підкріплюватися фактичними доказами. ( АДРЕСА_6 v. Moldova, § 59).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що він обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, за яке, у разі визнання його вини, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Враховується, зокрема, відсутність міцних соціальних зв`язків підозрюваного, відсутність у підозрюваного власного житла, за адресою проживання проживає не значний час, менш ніж пів року що підтверджується показами наданими в судовому засіданні підозрюваним, також відсутністю зазначених відомостей підозрюваним в електронній декларації.

Також, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, стороною обвинувачення вживаються всі заходи направлені на збирання доказів вчинення злочину. Згідно показань потерпілого ОСОБА_2 підозрюваний неодноразово упродовж тривалого часу застосовував фізичне насильство, що, на думку суду, дає підстави вважати, що ОСОБА_6 може продовжити вчиняти насильство та погрожувати потерпілому. Підозрюваний під час досудового розслідування може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , а саме примушувати їх до дачі неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого засудження до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Враховуючи, що ОСОБА_1 хоча і вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце роботи, однак підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, неодружений, має батьків, однак вони проживають на відстані 150 кілометрів від місця його роботи, тому є достатні підстави вважати, що він з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню.

Окрім наявного обґрунтованого повідомлення про підозру, запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному. Наявні наведені ризики є дійсними.

Суд вважає, що стан здоров`я підозрюваного не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, тому наявна необхідність в обранні саме такої міри запобіжного заходу. Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання захисника підозрюваного – адвоката Мироненка С.Ю. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на потерпілих, свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення. Всі інші питання – фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи невинуватості особи у скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу – судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а саме у скоєнні умисного тяжкого злочину, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та або місця роботи; утримуватися від спілкування без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді з потерпілим ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , працівниками Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі; не відвідувати місто Скадовськ Херсонської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Кравченка Артема Олеговича у кримінальному провадженні № 62019080000000229 від 24.05.2019 року, погоджене прокурором відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Генеральної прокуратури України Прановим С.В, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 30 днів, тобто до 25.10.2019 року.

Строк дії ухвали до 25 жовтня 2019 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 76 840 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області: № рахунку 37319085001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, Код ЄДРПОУ 26316700, Код МФО 820172, призначення платежу обов`язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та або місця роботи;

-утримуватися від спілкування без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді з потерпілим ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , працівниками Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

-не відвідувати місто Скадовськ Херсонської області;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 30 днів.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та Начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: В.А. Фомін