Ухвала суду № 84534919, 24.09.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 24.09.2019

Справа № 320/954/14-к

Провадження № 1-кп/320/35/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі колегії: головуючого - судді Горбачової Ю.В.,

суддів - Колодіної Л.В., Бахаєва І.М.,

з секретарем с/з – Луценко П.В.,

під час судового розгляду за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12013080140005993, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.4 ст. 187, п.6 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 187 КК України, розглянувши клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу,

за участю: прокурора – Гончара Д.С.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Ями Д.М.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 21 серпня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжений термін тримання під вартою строком на 2 місяця, але не більше ніж на 60 діб, а саме до 20 жовтня 2019 року.

Відповідно до вимог ст. 331 ч.3 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Процесуальним прокурором заявлено клопотання про продовження терміну тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 діб, оскільки строк застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 20 жовтня 2019 року і до цього часу розгляд справи не може бути завершений. На думку прокурора на даний час існують ризики, які мали місце при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду з метою уникнення відповідальності за скоєне, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважали недоведеним обвинувачення у вчиненні злочинів та недоведеними існування ризиків, зазначених прокурором у клопотанні, просили суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який.

Так, захисником обвинуваченого заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на особисту поруку. Своє клопотання захисник обґрунтував тим, що ОСОБА_1 перебуває під вартою з 20.12.2013 року, тобто майже 6 років. Натепер все змінилося, всі свідки у справі допитані, всі речові докази зібрані істина у справі встановлена – у всякому разі, прокурор так вважає, інакше б не доправив обвинувальний акт до суду. Більш того – не ОСОБА_1 , а саме сторона обвинувачення своїми діями фактично перешкодила кримінальному провадженню, збираючи докази з грубим порушенням КПК, а згодом і взагалі їх гублячи. Так, з незрозумілих підстав було порушено упаковку речових доказів, в якій знаходився телефон, який нібито вилучався у ОСОБА_1 Зрозуміло, що на даній стадії кримінального провадження у ОСОБА_1 взагалі відсутні будь-які можливості якимось чином перешкоджати слідству. Відомості про вік та стан здоров`я ОСОБА_1 суду відомі. Він постійно мешкає в м. Костянтинівці, в цьому ж місті проживає його рідний батько, тобто підозрюваний має міцні соціальні зв`язки. Судимостей ОСОБА_1 не має, розмір майнової шкоди, спричиненої злочином, визначено довільно. Захисник вважає, що досліджені докази свідчать про відсутність вини його підзахисного у вчиненні злочину, а відтак подальше продовження строків тримання його під вартою є безпідставним, а тому вважає достатнім застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистої поруки, а в якості поручителя просить визначити його особисто.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, з урахуванням обставин справи, тяжкості пред`явленого обвинувачення, особи обвинуваченого, вважає необхідним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки до спливу цього строку суд позбавлений можливості завершити судове провадження внаслідок виклику свідка та експерта за клопотанням сторони захисту. В той же час суд вбачає, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Так, продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, такі, як можливість переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення відповідальності за вчиненні кримінальні правопорушення.

До таких висновків суд дійшов, виходячи з того, що зареєстрованим місцем проживання обвинуваченого є м. Костянтинівка Донецької області, яке розташоване у безпосередній близькості від лінії розмежування з окупованою територією, що викликає загрозу можливого переховування обвинуваченого саме на непідконтрольній Україні території. Ризик можливого переховування ОСОБА_1 від суду суд вбачає виходячи з тяжкості покарання, настання якого є невідворотнім у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованого йому злочинного діяння, а також виходячи з того, що на час затримання ОСОБА_1 фактично не мав постійного місця проживання та роботи, не мав стійких соціальних зв`язків, був затриманий при намаганні виїхати до АР Крим, а тому є підстави вважати, що він може переховуватися від суду не зважаючи на покладені на нього обов`язки за більш м`яким запобіжним заходом.

Суд також вбачає ризик вчинення обвинуваченим нових злочинів, на що вказує те, що він не мав постійного місця роботи та інших легальних доходів для забезпечення своїх життєвих потреб і в разі переховування від суду може вчинити злочинні діяння з метою отримання засобів до існування.

Обставини, на які посилається сторона захисту у своєму клопотанні, щодо недоведеності ризиків, зазначених у клопотанні прокурора та недоведеності обвинувачення, суд вважає безпідставними, оскільки суд встановив обґрунтованість ризиків, заявлених прокурором, а недоведеність обвинувачення є позицією захисника та обвинуваченого, яка ґрунтується на обраному ними способі захисту.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що останнім часом проживав та працював у АР Крим, де в нього залишилася вагітна співмешканка, а тому суд вважає, що існують ризики переховування обвинуваченого також і на території АР Крим.

Таким чином, суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 2 місяці, але не більше ніж на 60 діб, оскільки такого строку на думку суду буде достатньо для завершення судового розгляду.

Обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, у вигляді особистою поруки, на думку суду не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що буде перешкоджати завершенню судового розгляду, а тому у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 197, 331 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Ями Д.М. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисту поруку.

Клопотання прокурора Гончара Д.С. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, але не більше 60 діб, до 23 листопада 2019 року включно.

Копію ухвали надіслати для виконання на адресу Запорізького слідчого ізолятора (СІЗО) УДПС України в Запорізької області.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошений 25 вересня 2019 року.

Головуючий суддя : Ю.В. Горбачова

Судді: Л.В. Колодіна

І.М. Бахаєв