Вирок № 84534583, 26.09.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/542/19

Провадження № 1-кп/333/324/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Михайлової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Уляницької Д.О.,

прокурора Кнута Ю.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Трачука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, маючого загальну середню освіту, працюючого озеленювачем 4 розряду у відділені розсадника КСП "Запоріжзеленгосп" Запорізької обласної ради, одруженого, не маючого групи інвалідності та не є депутатом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України

- за обвинуваченням в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 345 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту, 13 січня 2019 року приблизно о 21 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, діючи із корисливих мотивів, знаходячись біля будинку № 120 по вулиці Космічній у м. Запоріжжі, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою незаконного заволодіння чужим майном, наніс один удар в обличчя потерпілій ОСОБА_2 , та шляхом ривку, відкрито викрав майно потерпілої загальною вартістю 600 грн., а саме: рюкзак, чорного кольору, з металевими кнопками, вартістю 200 грн., в якому знаходився мобільний телефон «LG A-170», в корпусі чорно-білого кольору, вартістю 400 грн., та набір з косметичних засобів, який для потерпілої майнової шкоди не представляє. Після чого, з викраденим майном зник з місця вчинення злочину, отримавши можливість ним розпорядитися.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_2 спричинена майнова шкода у розмірі 600 грн.00 коп.

Таким чином, ОСОБА_1 , скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, яке кваліфікується як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Окрім того, 13 січня 2019 року приблизно о 21 годині 25 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись біля будинку № 120 по вулиці Космічній у м. Запоріжжі, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, безпричинно почав виражатись нецензурною лайкою на адресу військовослужбовця ВЧ № 3033 ОСОБА_3 , який під час несення служби пішим патрулем по охороні громадського порядку Комунарського району

м. Запоріжжя запідозрив ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення. Після чого, маючи умисел на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, при цьому, не реагуючи на законні вимоги останнього з приводу припинення протиправних дій, ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що ОСОБА_3 є працівникові правоохоронного органу, з метою реалізації свого злочинного умислу, наніс останньому два удари кулаком правої руки, а саме: перший удар - в область лівого ока, другий - в область тулуба з правої сторони, внаслідок чого завдав ОСОБА_3 побої, а також пошкодив останньому формений одяг.

Таким чином, ОСОБА_1 , скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, а саме: умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим у повному обсязі у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 345 КК України та пояснив, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, зазначеними в обвинувальному акті, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними, належними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбаченими КК України за вказані кримінальні правопорушення і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок.

Обвинуваченим ОСОБА_1 пояснив, що дійсно 13 січня 2019 року приблизно о 21 годині він знаходився на вулиці Космічній у м. Запоріжжі у стані алкогольного сп`яніння та наніс один удар в обличчя потерпілій ОСОБА_2 та викрав рюкзак останньої, в якому знаходився мобільний телефон «LG A-170». Окрім того, 13 січня 2019 року о 21 годині 25 хвилин він безпричинно виражався нецензурною лайкою на адресу військовослужбовця ОСОБА_3 , який під час несення служби запідозрив ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та наніс останньому два удари кулаком правої руки: в область лівого ока та в область тулуба з правої сторони.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 345 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор, потерпілі та обвинувачений не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз`яснив положення ч. 3 ст. 349 КПК України, так як прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази по даному кримінальному провадженню.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин скоєних кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України».

Враховуючи викладене, суд, дослідив матеріали, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються речових доказів.

За таких обставин, суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення і кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Частина 2 статті 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості (ч. 2 ст. 345 КК України) та тяжким злочином (ч. 2 ст. 186 КК України), дані, що характеризують особу винного, - раніше не судимий відповідно до ст. 89 КК України, його стан здоров`я - на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи, має на утриманні малолітню дитину - дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батьків- пенсіонерів, враховує думку потерпілих про міру покарання для обвинуваченого.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини обвинуваченим та щире каяття у скоєному, про що свідчить поведінка обвинуваченого в суді.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, вчинення кримінальних правопорушень особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції закону, а остаточне покарання слід призначити за сукупністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України та застосувати принцип часткового складання призначених покарань, що відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.

Окрім того, враховуючи сукупність перелічених пом`якшуючих обставин, з урахуванням думки потерпілих про призначення покарання для обвинуваченого на розсуд суду, позитивні характеристики обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину - дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батьків-пенсіонерів, суд вважає, що наявні підстави для призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, а також для звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України і покладає обов`язки відповідно до ст. 76 КК України.

Судом встановлено, що 15.01.2019 року відносно ОСОБА_1 ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням суми застави.

18.01.2019 року заставодавцем ОСОБА_5 на підставі вищевказаної ухвали суду було внесено в якості застави 57 630 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

По справі цивільних позовів не заявлено.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 366-368, 370-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 186 КК України - у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 345 КК України - у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки та відповідно до ст. 76 КК України покласти на нього наступні обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази: шкіряний рюкзак чорного кольору; мобільний телефон «LG A-170», в корпусі чорно-білого кольору, імей НОМЕР_1 , без сім-картки; набір невидимок для волосся; гребінець, ручка золотистого кольору, яка обмотана резинкою для волосся чорного кольору; дезодорант «Фа», використаний; туш для вій у кількості 2-х штук; тіні для повік у кількості 2-х штук; помада та блиск для губ; дві резинки для волосся, крем для рук, обмотаний резинкою для волосся; кісточка для тіней, пінцет, тональний крем; рум`яна, дзеркальце, запальничка; пудра пошкоджена та відсутній вміст; одноразовий станок для гоління; батончик «Веселий гулівер», передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 - залишити останній; DVD-R диск «Titanum» ємністю 4,7 GB з відеозаписом з камери нагрудного відеореєстратору з подіями від 13.01.2019 року, що долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Запоріжжя, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений розмір застави в сумі 57 630 грн. 00 коп. (п`ятдесят сім тисяч шістсот тридцять грн. 00 коп.), який згідно ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2019 року був зарахований на депозитний рахунок: рахунок отримувача № 37319085001205, отримувач коштів ТУ ДСА України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, код банку отримувача МФО 820172, призначення платежу: застава по справі № 333/236/19 (провадження № 1-кс/333/123/19) згідно квитанції № 0.0.1243579889.1 від 18.01.2019 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суду м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Михайлова