Ухвала суду № 84532659, 25.09.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

№ провадження 2/646/1955/2019

Справа № 646/6530/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.19 року м. Харків

Суддя Червонозаводського районного суду міста Харкова Теслікова І.І., при прийнятті позовної заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Лагутіна Івана Володимировича, до Державного підприємства «Український державний головний науково-дослідний і виробничий інститут інженерно-технічних і екологічних вишукувань» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, яким просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку, моральну шкоду.

Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Подана заява не відповідає вимогам вказаних вище статей, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Положеннями ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру фізичною собою повинен бути сплачений судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У позовній заяві представником позивача заявлено вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральну шкоду, які є вимогами майнового характеру. Таким чином, представником позивача повинен бути сплачений судовий збір за кожну із вказаний позовних вимог майнового характеру.

Слід зазначити, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 30.01.2019 року.

Таким чином, при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку повинен бути сплачений судовий збір.

Визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті за вказану позовну вимогу судом не виявилось можливим, оскільки розмір середнього заробітку за період затримки у позові не зазначений.

Також в порушення вимог п. 6, 7 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява не містить:

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Слід зазначити, що в порушення вимог п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України представником позивача зазначено, що будь-які судові витрати позивачем не було понесено. В той же час, до позовної заяви долучено квитанцію про сплату судового збору на суму 768,40 грн.

Крім того, згідно ч. 5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Положеннями ч.2 ст.95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В той же час, вказані вимоги Закону представником позивача не дотримані та ним не було засвідчені надані суду документи.

Більше того, згідно із ч.2 ст.175 ЦПК України, позовна заява підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

При цьому, допустимих доказів щодо повноважень вказаного адвоката подавати заяву від імені ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Так, згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».

Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 05.06.2019 року по справі № 9901/847/18.

В той же час, в порушення вищевказаних вимог Закону, у наданому суду ордеру зазначено не Червонозаводський районний суд м.Харкова.

З огляду на викладене, вважаю, що повноваження адвоката не підтверджені на надання правничої допомоги позивачу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 177,185, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Лагутіна Івана Володимировича, до Державного підприємства «Український державний головний науково-дослідний і виробничий інститут інженерно-технічних і екологічних вишукувань» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, моральної шкоди - залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали судді про залишення позовної заяви без руху.

В разі неусунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала в частині визначення розміру судового збору може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів в порядку ч. 2 ст.261, ст.354 ЦПК України.

Суддя: І.І. Теслікова