Ухвала суду № 84532286, 25.09.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

25.09.2019 Суддя Бугера О. В..

Справа № 644/7628/19

Провадження № 4-с/644/43/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року суддя Орджонікідзевського районного суду м.Харкова Бугера О.В., розглянувши матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Бабенка Дмитра Анатолійовича, заінтересована особа ТОВ «Кредитні ініціативи», -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2019 року до суду надійшла відповідна скарга. Заявник просить визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. в частині невиконання рішення суду, а саме ухвали Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 10.09.2018 року про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №644/10973/14-ц виданого 15.08.2016 року Орджонікідзевським районним судом м.Харкова. Визнати незаконними дії приватного виконавця Бабенка Д.А. щодо оцінки нерухомого майна ОСОБА_1 . Визнати незаконними дії приватного виконавця Бабенка Д.А. в частині внесення недостовірної інформації стосовно описаного і арештованого майна, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Також в скарзі заявник просив на час розгляду скарги зупинити реалізацію арештованого майна, а саме нежитлової будівлі, приміщення квартирного багатоповерхового житлового будинку, що розташовано за адресою АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання в частині вимоги зупинення реалізації арештованого майна суд виходить з наступного.

У ст. ст. 149, 150 ЦПК України містяться положення щодо підстав та видів забезпечення позову. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом із тим ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно зі змістом чинного ЦПК України розгляд таких заяв відноситься до розділу Судовий контроль за виконанням судових рішень.

Згідно з роз`ясненнями пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п. 15 постанови від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03 червня 2016 року № 4), при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Разом із тим, до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»). Таким чином, розглядаючи скаргу на дії приватного виконавця, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів так би мовити «забезпечення скарги» шляхом зупинення реалізації майна, адже за приписами вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції виконавця.

Тобто, відповідно до вимог ст.150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, вимогами п.2,3 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено можливість зупинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Але при цьому заявник у скарзі просить зупинити реалізацію арештованого майна та при цьому зазначає, що приватним виконавцем не перевірено наявність у нього іншого майна на яке може бути звернуто стягнення.

Враховуючи, що в ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії виконавця шляхом зупинення реалізації майна, суд вважає, що вимога в скарзі щодо зупинення реалізації арештованого майна не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.18, 149-150, 353 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення на час розгляду скарги реалізації арештованого майна, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційного скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова або безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Суддя: О.В.Бугера