Ухвала суду № 84526589, 25.09.2019, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/1904/18

Провадження №1-кп/403/31/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 р. Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Годованець І. А.

з участю:

секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.

прокурора: Павлюченко Л.В.

потерпілого: ОСОБА_1

захисника (адвоката): Гончаренко В.О.

обвинуваченого: ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Устинівка по об`єднаному кримінальному провадженню за №12018120150000909 від 01 грудня 2018 року та кримінальному провадженню за №12019120150000342 від 25 травня 2019 року за обвинувальним актом по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , народився: ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився: с. Насосна Станція Снігурівського району Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, судимого: 10 жовтня 2017 року вироком Долинського районну суду Кіровоградської області по ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, до позбавлення волі на чотири роки, із застосуванням ст.75 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим на три роки, не працює, жителя за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, клопотання прокурора Павлюченко Лесі Валеріївни про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на шістдесят днів та клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 29 листопада 2018 року біля 11.00 години через отвір у паркані проник на територію домоволодіння ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , де, таємно, викрав металеву драбину, згідно висновку товарознавчої експертизи за №5074/18-27 від 13 грудня 2018 року, майно, вартістю 331.46 грн., чим причинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальні збитки і вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 24 травня 2019 року біля 12.00 години із паркану домоволодіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 , руками витягнув із землі та, таємно, викрав металеву трубу, довжиною 2 метри, діаметром 57 мм, згідно висновку товарознавчої експертизи за №2128/19-27 від 31 травня 2018 року, майно, вартістю 207.22 грн., чим причинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальні збитки і вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.

У судовому засіданні прокурор Павлюченко Леся Валеріївна вважає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на шістдесят днів підлягає задоволенню. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задоволенню не підлягає. У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 залишає на розгляд суду вирішення клопотання прокурора Павлюченко Лесі Валеріївни про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на шістдесят днів. Заперечує проти клопотання ОСОБА_2 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт

У судовому засіданні захисник (адвокат) Гончаренко Віталій Олексійович та обвинувачений ОСОБА_2 заперечують проти клопотання прокурора Павлюченко Лесі Валеріївни про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на шістдесят днів. Вважають, що підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_2 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши учасників судового провадження, судом встановлено наступні обставини. Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд першої інстанції за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Клопотання прокурора відповідає вимогам ст.ст.184, 199 КПК України. Статтею 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Частиною 1 ст.197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним та призначено покарання по ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, до позбавлення волі на чотири роки, із застосуванням ст.75 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим на три роки. У об`єднаному кримінальному провадженні за обвинувальним актом ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. Кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.185 КК України, відповідно до ч.3 ст.12 цього Кодексу, є злочином середньої тяжкості. Згідно обвинувального акта, обвинувачений ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, вчиненого повторно, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо.

Статтею 178 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї. Вирішуючи клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою на шістдесят днів, судом враховуються наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також суворість передбаченого покарання, що є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків від переховування, його вік, стан здоров`я, не працює, не має тісних соціальних зв`язків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Таким чином, докази та обставини, на які посилалається прокурор у клопотанні, надають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки. Відповідно до ч.1, ч.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Частиною 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі ''Ілійков проти Болгарії'' від 26 липня 2001р. Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

У справі «Плешков проти України» від 10 травня 2011 року Європейський суд з прав людини погоджується, що обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Крім того, необхідність забезпечення належного здійснення провадження, зокрема, отримання доказів від свідків є належною підставою для первинного взяття під варту. У ст.5 Рекомендацій Комітету Ради Європи R (80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду» зазначено, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. По кримінальному провадженню відсутні правові підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а отже, клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задоволенню не підлягає.

Згідно матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_2 має кримінологічну характеристику, як особа, яка схильна до вчинення нових умисних правопорушень, під час відбування кримінального покарання за обвинувальним вироком у вигляді іспитового строку, повторно, вчинив новий злочи проти власності. Таким чином, встановлені у судовому засіданні обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою. При встановлених обставинах, клопотання прокурора Павлюченко Лесі Валеріївни про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою на шістдесят днів підлягає задоволенню.

Відповідно до ухвали слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2019 року, підозрюваному ОСОБА_2 визначено заставу у національній грошовій одиниці в сумі 37060.00 грн., яка може бути внесена ОСОБА_2 або іншою фізичною чи юридичною особою. ОСОБА_2 по кримінальном провадженню грошову заставу не внесено.

Керуючись ст.ст. 197,199, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У об`єднаному кримінальному провадженню за №12018120150000909 від 01 грудня 2018 року та по кримінальному провадженню за №12019120150000342 від 25 травня 2019 року за обвинувальним актом по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України задовольнити клопотання прокурора Павлюченко Лесі Валеріївни про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на шістдесят днів. Відмовити у клопотанні обвинуваченого ОСОБА_2 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Відповідно до ухвали слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2019 року, підозрюваному ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з (в ухвалі слідчого судді годину та хвилини не зазначено) 03 червня 2019 року включно по (в ухвалі слідчого судді годину та хвилини не зазначено) 31 липня 2019 року.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 31 липня 2019 року включно по 28 вересня 2019 року.

Обвинуваченому ОСОБА_2 , народився: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Насосна Станція Снігурівського району Миколаївської області, жителя за адресою: АДРЕСА_1 продовжити строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто, з 28 вересня 2019 року (в ухвалі слідчого судді годину та хвилини не зазначено) включно по 26 листопада 2019 року (в ухвалі слідчого судді годину та хвилини не зазначено).

Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Суддя Устинівського районного суду

Кіровоградської області: І. А. Годованець