Ухвала суду № 84522848, 24.09.2019, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1263/19

1-кп/350/99/2019

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2019 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючої судді Калиній Г.В.

суддів Пулика М.В. та Максиміва І.В.

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.

провівши підготовче засідання у кримінальному провадженні № 12012090170000393, яке внесене до ЄРДР 28 грудня 2012 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

за участю : прокурора Кравця В.В.

захисника Гутник П.М.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката Бульби В.М.

В С Т А Н О В И В :

Кримінальне провадження поступило до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області 16 квітня 2019 року за підсудністю, визначеною Івано-Франківським апеляційним судом ухвалою колегії суддів від 10 квітня 2019 року.

Обвинувачений звернувся до суду з письмовим клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, яке мотивував тим, що його було затримано 14 лютого 2018 року в м. Калінінграді Російської Федерації. 16 лютого 2018 року йому вручено підозру про вчинення злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України. Про те, що він знаходиться у міжнародному розшуку йому стало відомо в момент затримання, про що він і заявив слідчому прокурору Калінінградської області. Він ні від кого не переховувався, був офіційно зареєстрований по місцю проживання в органах Федеральної міграційної служби РФ, офіційно там проживав і легально працював. Проти своєї видачі (екстрадиції) він не заперечував і не перешкоджав, що повинно бути відображено в матеріалах справи, хоча міг це зробити цілком законно. До прикладу, попросити громадянство РФ, статус вимушеного переселенця або політичного біженця, і, як мінімум, затягувати екстрадицію, а, як максимум, її уникнути взагалі, так як за Конституцією РФ Росія своїх громадян не видає. Вважає себе невинним у скоєнні злочину –шахрайства, тому не збирається тікати чи переховуватися. 20 лютого 2019 року була здійснена його видача правоохоронним органам України і вже тут, на території України в м. Калуш, ініціатором розшуку йому вручено підозру за ст. 190 ч. 4 КК України, не зважаючи на те, що екстрадиція була здійснена за ст. 190 ч. 3 КК України. Вважає це грубим порушенням КПК України, а саме частини 1 ст. 576 КПК України.

Події, які йому інкримінують, згідно з матеріалами справи мали місце у 2005-2007 роках. Кримінальне провадження відкрито за ст. 190 ч.3 КК України. Отже перекваліфікація його дій із ст. 190 ч. З на ст. 190 ч. 4 також порушує Закон про кримінальну відповідальність, відповідно до вимог якого злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. У зв`язку з допущенням таких порушень КПК України просить обвинувальний акт повернути прокурору.

Крім того вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, оскільки в ньому не зазначено місце народження потерпілих, що є додатковою підставою для повернення його прокурору.

У судовому засіданні прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого про повернення обвинувального акту, оскільки він повністю відповідає вимогам закону. Вважає за потрібне призначити у кримінальному провадженні судовий розгляд

Вислухавши думки інших учасників процесу, з приводу заявленого обвинуваченим клопотання, суд дійшов до висновку, що клопотання обвинуваченого не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим статтею 291 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Пунктом 5 частини 2 статті 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналізуючи вище перелічені норми закону, з урахуванням п. 5 ч.1 ст. 291 КПК України виклад фактичних обставин здійснюється прокурором на власний розсуд, які він вважає встановленими.

З часу прийняття Кримінального кодексу України 2001 року до статті 190 цього кодексу зміни вносилися лише один раз Законом № 270-VI від 15.04.2008, на підставі якого абзац другий частини першої статей 168, 190 і 192 після слова "громадян" доповнено словами "або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин". Що стосується частини четвертої цієї статті, якою передбачено відповідальність за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, то вона існувала з моменту прийняття кримінального кодексу та є частиною закону про кримінальну відповідальність по даний час. Тому посилання обвинуваченого у клопотанні на дію кримінального закону в часі є безпідставними, оскільки стаття Кримінального кодексу, за якою здійснено кваліфікацію його дій, завжди мала у своєму складі частину четверту, в тому числі і на момент дій, що інкримінуються як вчинення злочину, відомості про який внесені до ЄРДР 28 грудня 2012 року № 12012090170000393 відносно ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 576 КПК України видана в Україну особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності або щодо неї може бути виконано вирок суду лише за ті злочини, за які здійснена видача (екстрадиція).

З наданих прокурором копій клопотання про видачу особи в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності від 15 лютого 2018 року, повідомлення Калуської місцевої прокуратури № 01-504 вихідним номером 18 від 21 лютого 2018 року, повідомлення Генеральної прокуратури України № 14/1/2-6648-18 від 20 лютого 2019 року та повідомлення департаменту міжнародного поліцейського співробітництва від 15 лютого 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 був виданий правоохоронним органам України для притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що в ньому містяться як формулювання обвинувачення з викладом фактичних обставин вчинення злочину, які прокурор вважає встановленим, так і правова кваліфікація правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Будь яких порушень правил та самої процедури екстрадиції обвинуваченого ОСОБА_1 в Україну не виявлено. Отже посилання обвинуваченого на недотримання органом досудового розслідування положень ст. 576 КПК України є безпідставними.

Надані обвинуваченим копії постанови судді Ленінградського районного суду м. Калінінграда від 09 серпня 2018 року та апеляційної постанови Калінінградського обласного суду від 22 серпня 2018 року жодним чином не підтверджують порушення процедури його екстрадиції.

Заслухавши думки учасників процесу про можливість призначення судового розгляду у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що його слід призначити з таких підстав.

Кримінальне провадження підсудне Рожнятівському районному суду.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Підстави для закриття чи зупинення провадження на даний час відсутні.

На розгляд суду поступили клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та обвинуваченого про зміну обраного йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурор вважає, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу не перестали існувати. Обвинувачений, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення злочину, що пов`язане з позбавленням волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, може безпідставно ухилятись від виконання вказівок суду, оскільки у минулому ухилився від слідства, внаслідок чого був оголошений у міжнародний розшук. Враховуючи зазначені обставини та тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, обрання іншого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 статті 177 КПК України, зокрема переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків і потерпілих, вчинити новий злочин.

Обвинувачений вважає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відсутні, він зацікавлений у справедливому і неупередженому розгляді кримінального провадження, оскільки злочину не вчиняв, а тому буде з`являтися у судові засідання, а на потерпілих впливати тільки за допомогою засобів процесуального впливу у судовому засіданні. Щодо відсутності в Україні більше 12 років, то вважає це особистою справою, що не стосується даного кримінального провадження.

Вислухавши думки учасників процесу, з приводу заявлених клопотань, суд дійшов до висновку, що клопотання прокурора підлягає до задоволення, а у задоволенні клопотання обвинуваченого необхідно відмовити з таких підстав.

Ухвалою суду від 29 липня 2019 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід – тримання під вартою в установі виконання покарань № 12 м. Івано - Франківська, на 60 днів, тобто до 26 вересня 2019 року включно.

Отже строк тримання обвинуваченого під вартою спливає.

За змістом ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня застосування судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, у разі необхідності цей строк може бути продовжений.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком понад десять років.

Суд приходить до висновку, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше був оголошений у розшук. За таких обставин інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, може не забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.

Оскільки термін тримання під вартою обвинуваченому спливає, ризики передбачені ст. 177 КПК України наявні, то є підстави для продовження строку тримання його під вартою.

Дані про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора у наданих суду матеріалах кримінального провадження відсутні.

При цьому суд враховує, що ухвалою Рожнятівського районного суду від 18 квітня 2019 року, якою ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначено розмір застави в межах 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 576300 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Рожнятівського районного суду .

Таким чином, при внесенні застави у визначеному судом розмірі обвинувачений має можливість на зміну запобіжного заходу на заставу, тобто на більш м`який.

Керуючись статтями 314, 315, 331 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акта прокурору та про зміну йому запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Судовий розгляд у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, призначити у відкритому судовому засіданні в залі Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області на 11 годину 30 хвилин 4 жовтня 2019 року, з викликом учасників судового провадження.

Зобов`язати сторони провадження надати суду усі визначені законом докази, що мають значення для прийняття рішення.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою в установі виконання покарань № 12 м. Івано- Франківська, з можливістю внесення застави, на 60 днів, тобто до 23 листопада 2019 року включно.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з часу її проголошення, в решті ухвала оскарженню у апеляційному порядку не підлягає.

Головуюча суддя Г.В.Калиній

Судді І.В. Максимів

М.В.Пулик