Рішення № 84521384, 18.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2019 року №640/21049/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі також - відповідач) з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України у зарахуванні пільгової вислуги років підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу оперативно-інформаційного забезпечення управління оперативних розробок Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції;

- зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України:

здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1, начальнику відділу оперативно-інформаційного забезпечення управління оперативних розробок Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років у пільговому обчисленні, сформовану за період з 14.12.2002 до 09.04.2015, у загальній кількості 06 років 01 місяць 27 днів;

здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 , начальнику відділу оперативно-інформаційного забезпечення управління оперативних розробок Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" зарахувати стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 14.12.2002 до 09.04.2015, у загальній кількості 06 років 01 місяць 27 днів та встановити надбавку за стаж служби з урахуванням періоду пільгової вислуги років.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на думку позивача, відповідач протиправно не врахував пільговий стаж, визначений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 для призначення пенсії позивачу, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Крім того, позивач стверджує, що відповідачем безпідставно не зараховується вислуга років позивача у пільговому обчисленні до вислуги років для виплати йому надбавок до грошового забезпечення та надання додаткової оплачуваної відпустки, що порушує право позивача на призначення йому пенсії за вислугу років, отримання грошового забезпечення у належному розмірі та отримання додаткової відпустки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання в якому просив справу розглядати за відсутності представника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в частині позовних вимог просив прийняти рішення на розсуд суду.

Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення статей 12, 257, 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 15.08.1997 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 відповідно до п.9 та п. 12 Закону України "Про Національну поліцію" призначений, як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціального звання "підполковник" поліції в порядку переатестування.

Відповідно до витягу із послужного списку позивач з 14.12.2002 по 09.04.2015 року займав посаду в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, стаж роботи яких обчислюється із розрахунку 1,5 роки за кожний рік служби за вказаний період.

Наказом від 16.02.2017 №40 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до Національної поліції України де і на даний час він проходить службу на посаді начальника відділу оперативно-інформаційного забезпечення управління оперативних розробок Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції, та має спеціальне звання «підполковник поліції».

ОСОБА_1 19.11.2018 звернувся до Т . в.о. начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України підполковника поліції Рубеля А.М. з рапортом (№9237/4216/0218), в якому просив, зарахувати до календарної вислуги років, яка дає право на призначення йому пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 14.12.2002 до 09.04.2015, у загальній кількості 06 років 01 місяць 27 днів; здійснити перерахунок відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей" його календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 14.12.2002 до 09.04.2015, у загальній кількості 06 років 01 місяць 27 днів; здійснити перерахунок відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" його стажу служби в поліції, який дає право на встановлення йому надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки із зарахуванням пільгової вислуги років, сформованої за період з 14.12.2002 до 09.04.2015, у загальній кількості 06 років 01 місяць 27 днів; встановити йому відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" надбавку за стаж служби в поліції з урахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 14.12.2002 до 09.04.2015, у загальній кількості 06 років 01 місяць 27 днів.

В свою чергу, відповідачем листом №9373/4202/ам18 від 23.11.2018 надано інформацію про результати розгляду рапорту (№9237/4216/0218) від 19.11.2018, яким повідомлено, про відсутність правових підстав для зарахування ОСОБА_1 пільгової вислуги років до календарної вислуги років сформованої за період з 14.12.2002 по 09.04.2015 у загальній кількості 06 років 01 місяць 27 днів. Відмова мотивована наступним.

Відповідно до статті 12 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам , військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року до 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

Враховуючи, що станом на 19.11.2018 вислуга років ОСОБА_1 складає 21 календарний рік 03 місяці 03 дні, відповідач зазначив про відсутність у нього законодавчо визначеної можливості зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає йому право на призначення пенсії, вислугу років в пільговому обчисленні, сформовану за період з 14.12.2002 до 09.04.2015, у загальній кількості 06 років 01 місяць 27 днів, у зв`язку з чим, відповідно до пункту "а" абзацу першого статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", підстави для призначення йому пенсії за вислугу років наразі відсутні.

Позивач, вважаючи відмову у зарахуванні пільгової вислуги років до його календарної вислуги років, а також встановлення надбавки за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років , сформованої за період з 14.12.2002 по 09.04.2015 у загальній кількості 06 років 01 місяць 27 днів та надання додаткової відпустки протиправною та такою, що суперечить вимогам Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та Порядку №393, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262), постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 (далі - Постанова №393).

Вислуга років - це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв`язку з утратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає прав на пенсію за віком.

Так, діючим законодавством передбачено чотири категорії працівників, які мають право не пенсію за вислугу років: - військовослужбовці, службовці та працівники органів внутрішніх справ; - працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу; - державні службовці, судді, працівники прокуратури і митних органів; - окремі категорії працівників та спеціалістів інших галузей народного господарства.

Працівникам органів внутрішніх справ та поліції пенсія призначається за наявності певної вислуги років служби, зазвичай незалежно від віку, інколи в сукупності з віком та іншими обставинами.

Важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є певний стаж роботи за спеціальністю. Однак, умови призначення пенсії за вислугу років неоднакові. В одних випадках вони призначаються незалежно від віку, в інших встановлюється вік і стаж. Тривалість стажу роботи розраховується з урахуванням загальної тривалості роботи в календарному вирахуванні або загальній тривалості роботи в пільговому вирахуванні.

Отже, визначаючи умови призначення пенсій за вислугу років, законодавець визначає порядок розрахунку стажу роботи, буде це в календарному вирахуванні чи в пільговому вирахуванні.

Закон №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Приписами п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

Оскільки позивач звернувся з рапортом до відповідача про вирішення питання про призначення йому пенсії за вислугу років 19.11.2018, то при вирішенні цього питання підлягає застосуванню саме ця норма Закону №2262-ХІІ.

Отже, для призначення пенсії за вислугу років позивачу необхідна вислуга 24 календарних роки і більше. Будь-яких винятків з даного правила Законом не передбачено.

При цьому, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.17-1 Закону №2262-ХІІ).

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", яка в свою чергу визначає які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Згідно п. 3 вищезазначеного Порядку, до вислуги років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони.

Керуючись вищезазначеними нормами чинного законодавства, період служби позивача повинен бути зарахований йому до вислуги років на пільгових умовах відповідно до постанови №393.

Крім того, зі змісту вищезазначеного Закону та Постанови №393 вбачається, що приписи останніх не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності виключно календарної вислуги. Також нормами вищевказаних нормативно - правових актів не встановлено виключень того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, а впливають лише на розмір пенсії.

Отже, пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з п. "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд дійшов до висновку, що право на пенсію за вислугу років не ставиться в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги і пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсії, згідно з п. "а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ.

Викладені правові норми дають підстави стверджувати, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах внутрішніх справ, права на призначення пенсії за вислугою років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого у відповідності до норм законодавства, що регулюють засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.

Разом з тим, законодавством регламентовано пільгове обчислення стажу осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ, що є гарантією їх соціальних прав на пільгове пенсійне забезпечення. Жодною нормою чинного законодавства не передбачено обмежень щодо зарахування вислуги років вказаної категорії осіб у пільговому обчисленні до стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугу років.

Також суд звертає увагу, що відповідач не заперечує стосовно того, що за період з 14.12.2002 до 09.04.2015 вислуга років позивача в пільговому обчисленні складає 06 років 01 місяць 27 днів.

Згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, ст.6 п.1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про протиправність відмови Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України у зарахуванні пільгової вислуги років підполковника поліції ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції.

Відповідно до ч. 1 ст.59 Закону України "Про Національну поліцію", служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно зі ст.78 Закону України "Про Національну поліцію" стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Суд зазначає, що служба в органах Національній поліції України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, тобто має аналогічний правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького складу, тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі п.3 ч.2 ст.78 Закону України "Про Національну поліцію".

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України станом на 19.11.2018 стаж в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислуги років та надання додаткової оплачуваної відпустки позивача становить 21 рік 03 місяці 04 дні, вислуга років у календарному обчисленні 21 рік 03 місяці 04 дні, у пільговому обчисленні - 06 років 01 місяць 27 днів.

Більше того, відповідачем не заперечується наявність у ОСОБА_1 вислуги років у пільговому обчисленні 06 років 01 місяць 27 днів. Водночас у згаданій вище довідці та в ынших матерыалах справи відсутні обгрунтування, в силу яких відповідачем не враховано вислугу років позивача у пільговому обчисленні до вислуги років для встановлення йому надбавки за вислуги років та надання додаткової оплачуваної відпустки, що свідчить про те, що відповідачем не обґрунтовано правомірність своїх дій щодо неврахування вислуги років у пільговому обчисленні до вислуги років для встановлення надбавки за вислугу років та додаткової відпустки.

Беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що незарахування відповідачем вислуги років в пільговому обчисленні до вислуги років позивача, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, порушує право позивача на отримання такої надбавки у відповідному розмірі та отримання додаткової відпустки установленої тривалості, а тому. з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині зобов`язання вчинити дії та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

На підставі ч 2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем, у порушення приписів частини другої статті 77 КАС України, не надано належних, у розумінні статей 73-76 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення та вчинення дій.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити дії, суд виходить з наступного.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність відмови відповідача, а інших підстав для відмови чинним законодавством не передбачено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, що, водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною відмову відповідача зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 , начальнику відділу оперативно-інформаційного забезпечення управління оперативних розробок Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, пільгову вислугу років до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції.

3. Зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України:

- здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 , начальнику відділу оперативно-інформаційного забезпечення управління оперативних розробок Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років у пільговому обчисленні, сформовану за період з 14.12.2002 до 09.04.2015, у загальній кількості 06 років 01 місяць 27 днів;

- здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 , начальникові відділу оперативно-інформаційного забезпечення управління оперативних розробок Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 14.12.2002 до 09.04.2015, у загальній кількості 06 років 01 місяць 27 днів та встановити надбавку за стаж служби з урахуванням періоду пільгової вислуги років.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40116086).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко