Рішення № 84521352, 24.09.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/597/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача Оленюк Х.І., представника відповідача Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області Швець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними й скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними й скасування рішень та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №1139197/38048777 від 11 квітня 2019 року комісії Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та рішення від 02 травня 2019 року комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України №26046/38048777/2 про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" від 31 березня 2019 року №1 у день її подання на реєстрацію.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що не погоджується із прийнятими відповідачами рішеннями, оскільки ним подано до контролюючого органу всі необхідні первинні документи, що підтверджували реальність господарських операцій та правомірність складання та подання на реєстрацію в ЄРПН податкової накладної №1 від 31 березня 2019 року. Вважає, що зазначена відповідачем підстава для відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є необґрунтованою.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року витребувано у позивача оригінали доказів для огляду їх в судовому засіданні; призначено розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 24 вересня 2019 року о 10 год. 00 хв.

Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області подано до суду відзив на позовну заяву, у якому суб`єкт владних повноважень просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на не надання позивачем в повному обсязі документів, що підтверджують факт здійснення господарської діяльності. На підтвердження умов договору позивачем не було надано розрахункових документів про оплату за передане в оренду майно. Вказував, що позивачем не було надано пояснення, які були запропоновано останньому надати для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. При цьому, позивачем було тільки надано копії у 3-х додатках: договір оренди від 03 грудня 2018 року №1; список майна, що передається в оренду до Договору оренди від 03 грудня 2018 року №1; копія акта прийому-передачі майна від 01 березня до Договору оренди від 03 грудня 2018 року №1; копія акта №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт за березень 2019 року по Договору оренди від 03 грудня 2018 року №1.

Крім того, зазначав, що позивачем повідомлення за формою №20-ОПП про об`єкт оподаткування було подано в електронній формі тільки 17 квітня 2019 року.

Вказував, що згідно баз даних ДФС відсутня інформація про наявність об`єктів оподаткування. Відповідно до податкового звіту по ЄСВ за лютий 2019 року кількість працюючих -1 особа, що є недостатнім для здійснення господарської діяльності.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому стосовно ненадання при відправці повідомлення №1 від 09 квітня 2019 року про надання пояснень та копій документів самих пояснень вказано, що у надісланій на його адресу квитанції від 09 квітня 2019 року відповідачем запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач вважає, що йому було надано вибір надати пояснення чи підтверджуючі документи. Вказував, що пояснення та повторно копії всіх підтверджуючих документів ним було надано при поданні скарги до ДФС України на рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області.

Стосовно надання неповного пакету документу, посилаючись на пункт 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач зазначав, що ним подано відповідачу всі первинні документи.

На думку позивача, неподання повідомлення за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування не є і не може бути підставою для зупинення реєстрації податкової накладної та прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо не підтвердження умов договору оплатою вказував, що відповідно до пункту 4.3 Договору №1 від 03 грудня 2018 року орендна плата нараховується помісячно рівними частинами з моменту підписання Акту прийому-передачі, акт прийому-передачі був підписаний 01 березня 2019 року, 31 березня 2019 року ним було виставлено рахунок на оплату, який частково був оплачений 19 квітня 2019 року. Вважає, що фіскальний орган не наділений повноваженнями підтверджувати/не підтверджувати умови договору, надавати їм оцінку та перевіряти виконання сторонами умов договору, основою якого є домовленість сторін.

Стосовно ненадання комісії до моменту подання позову доказів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної позивач зазначав, що ним було подано до Державної фіскальної служби України скаргу на рішення №1139197/38048777 від 11 квітня 2019 року, до якої було долучено копії первинних документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, таку скаргу безпідставно було залишено без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Із оскаржуваними рішеннями позивач не погоджується, оскільки в цих рішеннях не вказано чіткого та повного переліку документів, які надані з порушенням норм законодавства та не вказано які саме норми порушено.

Позивач наголошував на тому, що першим етапом у процедурі реєстрації/відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є саме встановлення відповідності податкової накладної Критеріям ризиковості платника податків, які затверджені Державною фіскальною службою України, є регуляторним актом, та повинні бути зареєстровані у Міністерстві юстиції України, проте відомості щодо такої реєстрації відсутні.

Вважає, що дії ДФС України, що полягають в запровадженні для використання регіональними підрозділами ДФС України критеріїв оцінки ризиковості платника податку, достатніх для зупинення/розрахунків коригування в ЄРПН листом від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 «Критерії ризиковості платника податків» є протиправними та свідчать про відсутність законних та достатніх підстав для віднесення товариства до категорії ризикових платників податків та зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 31 березня 2019 року і прийняття рішення від 11 квітня 2019 року №1139197/38048777.

Правом подати заперечення Головне управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області не скористалось.

Державна фіскальна служба України своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які з`явились в судове засідання, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" є юридичною особою, ідентифікаційний код якої 38048777, місце знаходження: м. Чернівці, Садгірський район, вул. Хотинська, буд. 43, 58020. Видами діяльності є: 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.52 роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

03 грудня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Буковинська будівельна компанія" (Орендар) укладено договір оренди №1.

Згідно п. 1.1 вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у користування за плату і на строк, передбачений цим Договором експозиційні стенди розміри та характеристики, перелік яких визначається у додатку №1, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Експозиційні стенди - це виставкові стенди із встановленими зразками керамічної плитки, мозаїки, підлогових покриттів, для презентації зразків товару в магазинах, салонах, у торгових залах, складається з 24 планшетів розмір одного - 1.0*2.0 м, загальною площею 48 кв.м.

Стенди - шоуруми- це виставкові стенди (із встановленими зразками керамічної плитки, мозаїки, підлогових покриттів, для презентації зразків товару в магазинах, салонах, у торгових залах розміром 3.0*3.0*3.0 м., площею 36 кв.м.)

Пунктом 2.1 договору визначено, що об`єкт оренди (експозиційні стенди, стенди - шоуруми із встановленими зразками керамічної плитки) повинен бути переданий Орендодавцем та прийнятий Орендарем за Актом прийому передачі №1 не пізніше ніж 01 березня 2019 року.

Додатком №1 до Договору оренди №1 від 03 грудня 2018 року визначено список майна, що передається в оренду.

29 січня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" (Замовник) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Боянівка" (Виконавець) договір підряду №29/01/19П, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника, із матеріалів та за допомогою засобів Замовника на умовах цього договору виконати роботи, передбачені п. 2.1 Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи.

Згідно пункту 2.1 Договору Виконавець виконує наступні роботи на експозиційних стендах та стендах - шоурумах: підготовка поверхні для укладення керамічної плитки; укладення, облицювання керамічної плитки; демонтаж керамічної плитки.

Експозиційні стенди - це виставкові стенди із встановленими зразками керамічної плитки, мозаїки, підлогових покриттів, для презентації зразків товару в магазинах, салонах, у торгових залах, складаються з 24 планшетів розмір одного - 1.0*2.0 м, загальною площею 48 кв. м. у кількості 40 штук;

Стенди- шоуруми - це виставкові стенди (із встановленими зразками керамічної плитки, мозаїки, підлогових покриттів, для презентації зразків товару в магазинах. Салонах. у торгових залах) розміром 3.0*3.0*3.0 м., площею 36 кв. .м у кількості 20 штук.

Відповідно до пункту 2.2 Договору перелік виконаних робіт та їх вартість визначаються у актах прийому-передачі до даного Договору, які є його невід`ємною частиною.

23 лютого 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Боянівка" (Виконавець) складено акт прийому-передачі матеріалів для виконання робіт до Договору підряду №29/01/19П від 29 січня 2019 року, згідно якого Замовником передано, а Виконавцем прийнято матеріали та надано зобов`язання виконати роботи на експозиційних стендах та стендах шоурумах - експозиційний стенд №1, експозиційний стенд №10, експозиційний стенд №11, експозиційний стенд №12, експозиційний стенд №13, експозиційний стенд №14, експозиційний стенд №15, експозиційний стенд №16, експозиційний стенд №17, експозиційний стенд №18, експозиційний стенд №19, експозиційний стенд №2, експозиційний стенд №20, експозиційний стенд №21, експозиційний стенд №22, експозиційний стенд №23, експозиційний стенд №24, експозиційний стенд №25, експозиційний стенд №26, експозиційний стенд №27, експозиційний стенд №28, експозиційний стенд №29, експозиційний стенд №3, експозиційний стенд №30, експозиційний стенд №31, експозиційний стенд №32, експозиційний стенд №33, експозиційний стенд №34, експозиційний стенд №35, експозиційний стенд №36, експозиційний стенд №37, експозиційний стенд №38, експозиційний стенд №39, експозиційний стенд №4, експозиційний стенд №40, експозиційний стенд №5, експозиційний стенд №6, експозиційний стенд №7, експозиційний стенд №8, експозиційний стенд №9, стенд-шоурум №1, стенд-шоурум №10, стенд-шоурум №11, стенд-шоурум №12, стенд-шоурум №13, стенд-шоурум №14, стенд-шоурум №15, стенд-шоурум №16, стенд-шоурум №17, стенд-шоурум №18, стенд-шоурум №19, стенд-шоурум №20, стенд-шоурум №3, стенд-шоурум №4, стенд-шоурум №5, стенд-шоурум №5, стенд-шоурум №6, стенд-шоурум №7, стенд-шоурум №8, стенд-шоурум №9.

Як вбачається із складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Боянівка" (Виконавець) акт прийому-передачі робіт/наданих послуг до договору підряду №29/01/19П від 29 січня 2019 року від 28 лютого 2019 року у період з 23 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року включно Виконавцем виконано, а Замовником прийнято роботи з підготовки поверхні для укладення керамічної плитки та укладення, облицювання керамічної плитки: 40 експозиційних стендах - вартість виконаних робіт - 57600,00 грн (1440 грн за виконання робіт на 1 експозиційному стенді); 20 стендах - шоурумах - вартість виконаних робіт - 36000 грн (1800 грн за виконання робіт на 1 стенді -шоурумі).

01 березня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" (Орендодавець) передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Буковинська будівельна компанія" (Орендар) прийняв у користування за плату і на строк, передбачений Договором майно перелік та кількість якого визначається у додатку №1, що підтверджується Актом прийому-передачі майна до договору оренди №1 від 03 грудня 2018 року.

31 березня 2019 року представники Замовника товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська будівельна компанія" та представник Виконавця товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" склали Акт №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що Виконавцем за адресою: м. Чернівці, вул. Хотинська, 43 були проведені такі роботи (надані такі послуги) в березні 2019 року за договором №1 від 03 грудня 2018 року - оренда експозиційних стендів. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 166666,67 грн, ПДВ 20 % - 33333,33 грн. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 200000,00 грн.

За результатами здійснення вказаної вище операції позивачем виписано податкову накладну №1 від 31 березня 2019 року на суму 200000,00 грн (в тому числі ПДВ 33333,33 грн.). Також 31 березня 2019 року складено рахунок - фактуру №0000000007 товару - оренда експозиційних стендів за березень 2019 року на суму 200000,00 грн.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що згідно договору №1 від 03 грудня 2018 року товариством з обмеженою відповідальністю "Буковинська будівельна компанія" здійснено товариству з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" часткову оплату за послуги оренди експозиційних стендів у сумі 10000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №314 від 19 квітня 2019 року.

09 квітня 2019 року за допомогою програми електронного документообігу позивачем отримано повідомлення, в якому зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної від 31 березня 2019 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вимог вказаного повідомлення, 09 квітня 2019 року позивачем направлено контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

11 квітня 2019 року комісією Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області прийнято рішення №1139197/38048777 від 11 квітня 2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку із наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Під додатковою інформацією зазначено: не надання в повному обсязі первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції. Крім того, згідно баз даних ДФС відсутня інформація про наявність об`єктів оподаткування. Відповідно до поданого звіту по ЄСВ за лютий 2019 року кількість працюючих - 1 особа, що є недостатнім для здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою, в якій просив скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації податкової накладної №1139197/38048777 від 11 квітня 2019 року та зареєструвати податкову накладну №1 від 31 березня 2019 року

До скарги позивачем надано контролюючому органу наступні документи: копія Договору №1 від 03 грудня 2018 року з додатком №1; копія акту прийому-передачі від 01 березня 2019 року; копія акту здачі-прийняття робіт/надання послуг №ОУ-0000007 від 31 березня 2019 року; копія рахунку на оплату від 31 березня 2019 року; копія платіжного доручення від 19 квітня 2019 року; копія договору підряду №29/01/19П від 29 січня 2019 року; акт прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 28 лютого 2019 року; копія фінансової звітності суб`єкта малого підприємництва; копія довіреності №1 від 28 січня 2019 року; копія витягу №1424124500010 з реєстру платників податку на додану вартість; копія акту прийому-передачі матеріалів для виконання робіт до Договору підряду №29/01/19П від 29 січня 2019 року.

02 травня 2019 року Комісією з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України прийнято рішення №26046/38048777/2 про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1139197/38048777 від 11 квітня 2019 року - без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями суб`єктів владних повноважень, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. п. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до п. п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246).

Згідно із п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №117), згідно із п. 5 якого податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (п. 6 Порядку №117).

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій (ї) ризиковості платника податку та/або критерій (ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкової накладної від 31 березня 2019 року №1 була зупинена у зв`язку з відповідністю податкової накладної підпункту 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податків".

Відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

У той же час, згідно із п. 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Отже, рішення Комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Незважаючи на те, що рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не є предметом розгляду в рамках даного спору, про що зазначав представник Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, водночас таке передувало прийняттю оскаржуваного позивачем рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Відтак, суд вважає за необхідне відзначити, що таке рішення фіскального органу не містить в собі визначення конкретного критерію ризиковості платника податку, а містить лише посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, який є доволі змістовним.

До того ж, рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не містить вичерпного переліку документів, які необхідно було подати позивачу-платнику податків на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю "Буковинська будівельна компанія".

Крім цього, варто зазначити і те, що Критерії ризиковості платника податку, на які посилаються відповідач в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, встановлені листом ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18.

Між тим, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України та не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством,

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №822/1878/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність посилань контролюючого органу на підпункт 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку як на підставу зупинення реєстрації податкової накладної, відносно якої розглядається цей спір. Тому законних підстав для зупинення реєстрації такої податкової накладної у контролюючого органу не було.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладеною, зокрема, у постанові від 23 серпня 2019 року у справі №540/2602/18.

За таких обставин прийняте відповідачем після незаконного рішення про зупинення реєстрації податкової накладної оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН є також незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Поряд з цим, судом встановлено, що після отримання рішення про зупинення реєстрації податкової накладної позивачем були направлені контролюючому органу матеріали на підтвердження вчинення господарської операції зі своїм контрагентом, про що зазначено вище.

Між тим, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернівецькій області було прийнято оскаржуване позивачем рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за номером №1139197/38048777 від 11 квітня 2019 року.

Як вбачається із вказаного рішення, підставою для відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства».

Під додатковою інформацією зазначено: не надання в повному обсязі первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції. Крім того, згідно баз даних ДФС відсутня інформація про наявність об`єктів оподаткування. Відповідно до поданого звіту по ЄСВ за лютий 2019 року кількість працюючих - 1 особа, що є недостатнім для здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до пункту 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування є:

-ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

-ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

-падання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Отже, рішення комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Водночас варто зазначити і те, що оскаржуване позивачем рішення по своїй правовій природі є актом індивідуальної дії.

Так, згідно пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване позивачем рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області не відповідає критеріям чіткості й зрозумілості акту індивідуальної дії та породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Вказуючи про «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства», контролюючим органом не конкретизовано які саме надані позивачем документи складені з порушенням яких саме норм законодавства.

При цьому, зазначаючи в оскаржуваному рішенні під додатковою інформацією про «не надання в повному обсязі первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції» відповідачем не зазначено яких саме конкретно визначених документів не було подано позивачем на підтвердження реальності господарської операції, відносно якої складено податкову накладну від 31 березня 2019 року №1.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18.

Поряд з цим, як вбачається з обставин справи, позивачем Головному управлінню Державної фіскальної служби у Чернівецькій області надавались договір оренди №1 від 03 грудня 2018 року; акт прийому - передачі від 01 березня 2019 року до договору оренди №1 від 03 грудня 2018 року; додаток до договору оренди №1 від 03 грудня 2018 року; акт здачі-прийняття робіт/надання послуг ОУ-000007 від 31 березня 2019 року.

В ході судового розгляду справи відповідач (Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області) відносно указаного вище зазначав про не надання позивачем розрахункових документів про оплату за передане в оренду майно.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що «не надання платником податку розрахункових документів» є окремою підставою для відмови у реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Однак, в оскаржуваному рішенні №1139197/38048777 від 11 квітня 2019 року ця підстава не значиться.

Водночас, з огляду на наявні у справі матеріали, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що відповідно до пункту 4.3 Договору №1 від 03 грудня 2018 року орендна плата нараховується помісячно рівними частинами з моменту підписання Акту прийому-передач. Такий Акт був підписаний 01 березня 2019 року. 31 березня 2019 року виставлено рахунок на оплату, який частково був оплачений контрагентом позивача 19 квітня 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №314 від 19 квітня 2019 року.

Відтак, позивач і не міг надати до 11 квітня 2019 року указаний платіжний документ.

При цьому такий було надано позивачем до скарги, поданої ДФС України, на рішення №1139197/38048777 від 11 квітня 2019 року.

Між тим, жодних пояснень щодо неврахування платіжного доручення №314 від 19 квітня 2019 року в сукупності з іншими наданими позивачем документами на підтвердження реальності господарської операції з товариством з обмеженою відповідальністю "Буковинська будівельна компанія" ДФС України не надано.

Оскаржуване рішення від 02 травня 2019 року №26046/38048777/2 таких також не містить.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві, в обґрунтування законності рішення №1139197/38048777 від 11 квітня 2019 року про не надання позивачем повідомлення за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування, то такі є безпідставними, оскільки вказане з огляду на наведені вище правові положення не є і не може бути підставою для зупинення реєстрації податкової накладної та прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

До того ж, указані вище відомості наявні у ДФС України.

Стосовно зазначення в оскаржуваному рішенні 1139197/38048777 від 11 квітня 2019 року під додатковою інформацією про "кількість працюючих - 1 особа, що є недостатнім для здійснення господарських операцій", варто зазначити, що сама по собі відсутність трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Наведене є позицією Верховного Суду (зокрема, постанова Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі 804/4940/14, постанова Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі 826/7704/16), що має враховуватись судом в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 29 січня 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" (Замовник) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Боянівка" (Виконавець) договір підряду №29/01/19П, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника, із матеріалів та за допомогою засобів Замовника на умовах цього договору виконати роботи, передбачені п. 2.1 Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи. Згідно пункту 2.1 Договору Виконавець виконує наступні роботи на експозиційних стендах та стендах - шоурумах: підготовка поверхні для укладення керамічної плитки; укладення, облицювання керамічної плитки; демонтаж керамічної плитки.

23 лютого 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Боянівка" (Виконавець) складено акт прийому-передачі матеріалів для виконання робіт до Договору підряду №29/01/19П від 29 січня 2019 року, згідно якого Замовником передано, а Виконавцем прийнято матеріали та надано зобов`язання виконати роботи на експозиційних стендах та стендах шоурумах.

Тобто, виконання робіт на експозиційних стендах та стендах - шоурумах проводилось іншою юридичною особою. Відтак, для виконання умов Договору №1 від 03 грудня 2018 року наявність на підприємстві одного працюючого була достатньою для організації процесу виконання умов Договору.

В адміністративному судочинстві обов`язок доказувати правомірність своїх дій чи рішень покладено на суб`єкта владних повноважень (частина четверта статі 9, частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Проте, наданий відповідачем відзив на позов не містить обґрунтованих доводів та спростувань відносно наданих позивачем тверджень та доказів щодо реальності господарської операції з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю "Буковинська будівельна компанія".

Обґрунтованих доводів щодо нереальності досліджуваної господарської операції на підставі аналізу наданих позивачем первинних документів відзив відповідача не містить.

Враховуючи вищевикладене, перевіряючи оскаржуване рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що воно прийнято не на підставі закону та є необґрунтованим.

Оскільки рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1139197/38048777 від 11 квітня 2019 року є протиправним, то суд приходить до висновку і про протиправність рішення комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України №26046/38048777/2 від 02 травня 2019 року.

До того ж, ДФС України жодних пояснень щодо законності прийнятого ним і оскаржуваного позивачем рішення суду не надано.

Відтак, відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірність оскаржуваних рішень, а тому наявні правові підстави для визнання таких протиправними та скасування.

Отже, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, пред`явлених до Державної фіскальної служби України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Аналогічні за змістом норми містяться і в пункті 28 Порядку №117, відповідно до якого податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана ж форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів. В даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 31 березня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних також підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність письмових та електронних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову, а відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірність оскаржуваних рішень. Відтак, позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання даного позову було сплачено судовий збір у розмірі 3857,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 29 травня 2019 року №13 та від 01 липня 2019 року №17.

За указаних обставин, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає 3857,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними й скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернівецькій області рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11 квітня 2019 року №1139197/38048777.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною фіскальною службою України рішення Комісії з питань розгляду скарг від 02 травня 2019 року №26046/38048777/2.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" від 31 березня 2019 року №1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області та Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" судовий збір у розмірі 3857,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2019 року.

Повне найменування учасників справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія" (вул. Хотинська,43, м. Чернівці), відповідачі - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану 200-А, м.Чернівці, 58013), Державна фіскальна служба України (Львівська площа,8, м. Київ, 04053).

Суддя Лелюк О.П.