Рішення № 84521061, 24.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2019 року № 826/8166/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «СПЕЦСЕРВІС»

до Державної фіскальної служби України,

Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «СПЕЦСЕРВІС» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не реєстрації податкової накладної від 15 вересня 2017 року за №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати зареєструвати податкову накладну від 15 вересня 2017 року за №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних і внести інформацію про її реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Електронний кабінет»;

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації:

- №668088/38674939 від 26 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 07 вересня 2017 року;

- №668087/38674939 від 26 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №7 від 21 вересня 2017 року;

- №668084/38674939 від 26 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №6 від 28 березня 2018 року;

- №668085/38674939 від 26 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №7 від 28 березня 2018 року;

- №668086/38674939 від 26 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 28 березня 2018 року;

- №668089/38674939 від 26 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 28 березня 2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не реєстрації податкових накладних №2 від 07 вересня 2017 року, №7 від 21 вересня 2017 року, №6 від 28 березня 2018 року, №7 від 28 березня 2018 року, №8 від 28 березня 2018 року, №9 від 28 березня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №2 від 07 вересня 2017 року, №7 від 21 вересня 2017 року, №6 від 28 березня 2018 року, №7 від 28 березня 2018 року, №8 від 28 березня 2018 року, №9 від 28 березня 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації №666968/38674939 від 26 квітня 2018 року про неврахування Таблиці даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування Таблиці даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року і невнесення інформації про її врахування в Інформаційно - телекомунікаційній системі «Електронний кабінет» та зобов`язати врахувати Таблицю даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року і внести інформацію про її врахування в Інформаційно - телекомунікаційній системі «Електронний кабінет».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані рішення є необґрунтованими як нормативно так і документально, оскільки в таких рішеннях не зазначено яких саме документів не подано для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Додаткового позивач зазначає, що реальність виконання господарських операцій з контрагентом підтверджується наявною у позивача необхідною первинною бухгалтерською документацією.

Крім того, позивач вказує, що рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації №666968/38674939 від 26 квітня 2018 року про неврахування Таблиці даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року вмотивоване наявністю в органах Державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій, не передбачено нормами Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник Державної фіскальної служби України у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що зупинення реєстрації податкових накладних відбувається в автоматизованому режимі, в подальшому, за результатом розгляду поданих платником податків документів приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної реєстрація якої зупинена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року до участі у вирішенні справи в процесуальному статусі співвідповідача залучено Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві у відзиві на позов зазначив, що за результатом розгляду поданих позивачем документів Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, оскільки позивачем не було надано копії первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «СПЕЦСЕРВІС» складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладених наступні податкові накладні: №3 від 15 вересня 2017 року, №2 від 07 вересня 2017 року, №7 від 21 вересня 2017 року, №6 від 28 березня 2018 року, №7 від 28 березня 2018 року, №8 від 28 березня 2018 року, №9 від 28 березня 2018 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій №1 реєстрацію згадуваних накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567. За результатом опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД:8803.. та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

У зв`язку з викладеним, позивачем направлено повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена, разом із поясненнями.

Проте, за результатом розгляду поданих позивачем документів Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято наступні рішення: №668088/38674939 від 26 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 07 вересня 2017 року; №668087/38674939 від 26 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №7 від 21 вересня 2017 року; №668084/38674939 від 26 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №6 від 28 березня 2018 року; №668085/38674939 від 26 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №7 від 28 березня 2018 року; №668086/38674939 від 26 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 28 березня 2018 року; №668089/38674939 від 26 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 28 березня 2018 року.

Одночасно відповідно до квитанції №2 (т. 1 а.с. 74) подані позивачем пояснення щодо податкової накладної від 15 вересня 2017 року за №3 не прийнято, оскільки в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутній факт зупинення реєстрації податкової накладної від 15 вересня 2017 року за №3.

Судом встановлено, що позивачем направлено Таблицю даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року, за результатом розгляду якої Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 26 квітня 2018 року №666968/38674939 про неврахування Таблиці даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року з мотивів наявності в органах Державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій.

Вказане стало підставною для звернення позивача до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29 грудня 2010 року (далі по тексту - Порядок №1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, реєстрацію поданих позивачем податкових накладних зупинено (як зазначено в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних) через те, що податкові накладні відповідають вимогам пункту 6 Критеріїв ризиковості платника податку.

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, містить у собі визначення двох різних критеріїв моніторингу податкової накладної:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Відповідно до наведеного пункту 1, передбачений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до підпункту 2 пункту 31 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» змінено редакцію пункту 201.16 статті 201 Кодексу. Згідно з такими змінами реєстрація ПН / РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 1 пункту 56 Закону № 2245-VIII розділ XX «Перехідні положення» Кодексу доповнено пунктом 57-1, згідно з яким ПН / РК, реєстрацію яких у ЄРПН зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу, реєструються з урахуванням вимог пунктів 200-1.3 та 200-1.9 статті 200-1 та пункту 201.10 статті 201 Кодексу, крім:

ПН / РК, щодо яких станом на 1 грудня 2017 року не подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

ПН / РК, щодо яких прийнято рішення про відмову у реєстрації ПН/РК у ЄРПН, по яких станом на 1 грудня 2017 року не розпочинали процедуру оскарження в адміністративному або судовому порядку.

ПН / РК, реєстрацію яких у ЄРПН зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу з 1 грудня 2017 року до дня набрання чинності Законом №2245-VIII та щодо яких платником податку після 1 грудня 2017 року подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Кодексу, реєструються у ЄРПН у порядку, що діяв до набрання чинності Законом №2245-VIII щодо зупинення реєстрації ПН / РК у ЄРПН. У разі якщо протягом п`яти робочих днів з дня подання пояснень і копій документів не прийнято та/або не надіслано платнику податку рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації ПН / РК, реєстрація таких ПН / РК здійснюється на наступний робочий день за днем закінчення строку розгляду пояснень і копій документів платника податку.

Відповідно до положень підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Суд зауважує, що відповідачем всупереч вимогам пункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України не визначено вичерпного переліку документів, надання яких дало б позивачеві можливість реєстрації податкової накладної.

Відмова у прийнятті до реєстрації податкових накладних з підстав недостатності документів для прийняття рішення можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів (пункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України).

Так, при відмові у прийнятті до реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, комісія ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної або відмову в такій реєстрації, має навести дані щодо документів, надання яких дасть можливість прийняти податкову накладну до реєстрації.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень від 26 квітня 2018 року №668088/38674939, №668087/38674939, №668084/38674939, №668085/38674939, №668086/38674939, №668089/38674939, підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних слугувало ненадання платником податків документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві у вказаних оскаржуваних рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено позивачем при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Посилання на вказану підставу в обґрунтування прийняття рішень про відмову, за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів та за умови ненаведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про необґрунтованість таких рішень.

При цьому суд зазначає, що таке рішення є актом індивідуальної дії.

Так, правовий акт індивідуальної дії - виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, рішення від 26 квітня 2018 року №668088/38674939, №668087/38674939, №668084/38674939, №668085/38674939, №668086/38674939, №668089/38674939 не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії та породжують їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Так, в постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №1740/2004/18 викладена наступна правова позиція:

«Вказівка у спірних рішеннях про те, що позивач не надав первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування є безпідставною, позаяк, як встановлено судами попередніх інстанцій, конкретний перелік документів при надісланні повідомлення про надання пояснень щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, не витребовувався податковим органом. Проте, дослідження судами попередніх інстанцій наданих первинних документів впродовж розгляду справи, доводить відсутність підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та в подальшому відмову в їх реєстрації.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності».

Отже, суд критично ставиться до позиції відповідачів, викладеної у відзиві на адміністративний позов, щодо відмови у реєстрації накладної з підстав ненадання платником податків первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків фактури/інвойсу, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів, банківських виписок з особистих рахунків.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про юридичну дефектність поданих документів чи їх неповноту.

Фактичне виконання даних операцій, які є об`єктом оподаткування, підтверджується матеріалами справи та відповідачами наведене не спростовано та не доведено зворотного; постачальник та покупець є платниками ПДВ; податкові накладні подано для реєстрації у встановлений пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України строк. Враховуючи те, що відповідачем не доведено наявності інших підстав для зупинення реєстрації та відмови у реєстрації вказаних вище податкових накладних та судом не встановлено обставин, які б перешкоджали прийняттю рішення про їх реєстрацію, суд дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу підстав для відмови у реєстрації податкових накладних №2 від 07 вересня 2017 року, №7 від 21 вересня 2017 року, №6 від 28 березня 2018 року, №7 від 28 березня 2018 року, №8 від 28 березня 2018 року, №9 від 28 березня 2018 року шляхом прийняття оскаржуваних рішень, які прийнято без врахування наведених вище норм податкового законодавства.

При цьому, оскільки реєстрацію податкових накладних №2 від 07 вересня 2017 року, №7 від 21 вересня 2017 року, №6 від 28 березня 2018 року, №7 від 28 березня 2018 року, №8 від 28 березня 2018 року, №9 від 28 березня 2018 року зупинено та, в подальшому, за результатом поданих позивачем документів прийнято оскаржувані рішення про відмову в реєстрації вказаних податкових накладених в Єдиному реєстрі податкових накладених, суд не вбачає бездіяльності відповідачів щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладених, а відтак позов в частині визнання протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не реєстрації податкових накладних №2 від 07 вересня 2017 року, №7 від 21 вересня 2017 року, №6 від 28 березня 2018 року, №7 від 28 березня 2018 року, №8 від 28 березня 2018 року, №9 від 28 березня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних задоволенню не підлягає.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме комісією ДФС України.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у разі надходження до ДФС України рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у контролюючого органу правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних №2 від 07 вересня 2017 року, №7 від 21 вересня 2017 року, №6 від 28 березня 2018 року, №7 від 28 березня 2018 року, №8 від 28 березня 2018 року, №9 від 28 березня 2018 року шляхом прийняття відповідних рішень, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні датою їх фактичного надходження.

В даному випадку, зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №2 від 07 вересня 2017 року, №7 від 21 вересня 2017 року, №6 від 28 березня 2018 року, №7 від 28 березня 2018 року, №8 від 28 березня 2018 року, №9 від 28 березня 2018 року є дотриманням судом гарантій на те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені.

Щодо позовних вимог в частині визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не реєстрації податкової накладної від 15 вересня 2017 року за №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати зареєструвати податкову накладну від 15 вересня 2017 року за №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних і внести інформацію про її реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Електронний кабінет», суд зазначає, що хоча квитанцією №1 від 29 вересня 2018 року позивача повідомлено про зупинення реєстрації вказаної податкової накладеної, проте відповідно до квитанції №2 (т. 1 а.с. 74) подані позивачем пояснення щодо податкової накладної від 15 вересня 2017 року за №3 не прийнято, оскільки в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутній факт зупинення реєстрації податкової накладної від 15 вересня 2017 року за №3.

Оскільки відсутні належні докази зупинення реєстрації податкової накладної від 15 вересня 2017 року за №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних станом на час розгляду справи, отже суд не вбачає підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Щодо позову в частині визнання протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неврахування Таблиці даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року і невнесення інформації про її врахування в Інформаційно - телекомунікаційній системі «Електронний кабінет» та зобов`язання врахувати Таблицю даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року і внести інформацію про її врахування в Інформаційно - телекомунікаційній системі «Електронний кабінет», суд зазначає наступне.

Як вказано вище, позивачем направлено Таблицю даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року, за результатом розгляду якої Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 26 квітня 2018 року №666968/38674939 про неврахування Таблиці даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року з мотивів наявності в органах Державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій.

Оскільки за результатом розгляду поданої позивачем Таблиці даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року прийнято оскаржуване рішення від 26 квітня 2018 року №666968/38674939 про неврахування Таблиці даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року, отже суд не вбачає бездіяльності відповідачів щодо неврахування такої таблиці.

Пунктом 3 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, затверджених Наказом № 567, визначено, що платник податку має право подати до ДФС інформацію за встановленою формою щодо:

видів економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010);

кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та/або придбаваються (отримуються) платником податку;

кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016-2010), що на постійній основі постачаються (виготовляються) та/або придбаваються платником податку.

Інформація за встановленою формою подається із поясненням платника податків, в якому зазначається специфіка господарської діяльності, що має незмінний характер, із можливим посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.

Інформація за встановленою формою із поясненням розглядається ДФС протягом п`яти робочих днів, що настають за днем її отримання.

Також, відповідно до пункту 29-34, 36 Порядку №117 платник податку має право подати до ДФС таблицю даних платника податку за встановленою формою згідно з додатком 3.

У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010); коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються (отримуються) платником податку; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016-2010), що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються платником податку.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про врахування або не врахування таблиці даних платника податку, яке протягом операційного дня стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.

У разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка була врахована, в тому числі в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку за формою згідно з додатком 5, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

При чому форма Рішення просто передбачає проставляння «галочки» навпроти якоїсь із підстав. Полів, де б платникові надали конкретні пояснення, яка інформація підтверджує ризиковість операцій або свідчить, що платник не має достатніх ресурсів для здійснення операцій, зазначених у Таблиці даних платника, не передбачено

Суд зауважує, що ні в самому рішення про неврахування Таблиці даних платника податків, ні у відзиві на позов відповідачі не вказують яка саме наявна інформація в органах Державної фіскальної служби, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій, а відтак оскаржуване рішення від 26 квітня 2018 року №666968/38674939 є необґрунтованим та підлягає скасуванню, що свідчить про наявність підстав для зобов`язання врахувати Таблицю даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, покладений на них обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконали, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 72-77, 139, 143, 243-246, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «СПЕЦСЕРВІС» задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 26 квітня 2018 року №668088/38674939, №668087/38674939, №668084/38674939, №668085/38674939, №668086/38674939, №668089/38674939 .

3.Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «СПЕЦСЕРВІС» №2 від 07 вересня 2017 року, №7 від 21 вересня 2017 року, №6 від 28 березня 2018 року, №7 від 28 березня 2018 року, №8 від 28 березня 2018 року, №9 від 28 березня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного надходження.

4.Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 26 квітня 2018 року №666968/38674939 про неврахування Таблиці даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року.

5.Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві врахувати Таблицю даних платника податків №1 від 23 квітня 2018 року.

6.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «СПЕЦСЕРВІС» (03680, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 3, офіс 918, код ЄДРПОУ 38674939) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судовий збір в сумі 12 334 (дванадцять тисяч триста тридцять чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко