Рішення № 84520322, 25.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5026/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку ст. 287 КАС України (в письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 05.07.2019 року ВП №58865647 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Позов вмотивовано наступним.

19.07.2019 року до управління надійшла постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 05.07.2019 року ВП № 58865647 про накладення штрафу у- розмірі 5100 грн.

Управління просить скасувати вищезазначені постанову з наступних підстав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 р. у справі № 420/417/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано Центральне об`єднане Управління пенсійного фонду в м. Одесі поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2018 року по 31 січня 2019 року зі сплатою заборгованості по пенсіям з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на момент фактичної виплати.

Управління розпорядженням від 22.03.2019 р. виконано та нараховано суму заборгованості у розмірі 42050,97 грн., який обліковується в управлінні та не виплачується до особливого розпорядження, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365».

Постановою Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2019 р. «Про внесення умій до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365» пункти 16 і 18 постанови № 365 доповнено реченням такого змісту: Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже, оскільки порядок виплати сум соціальних виплат Кабінетом Міністрів України не визначено, управлінням неможливе здійснення виплати заборгованості на даний момент. Управлінням здійснено усі можливі на даний момент дії щодо виконання рішення суду у межах чинного законодавства України

Постановою від 10.04.2019 р. ВП № 58865647 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №420/417/19 від 04.04.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії - виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.

Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудовоґо розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Таким чином, накладення штрафу є безпідставним та неправомірним та його стягнення призведе до збитків бюджету Пенсійного фонду України що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян.

Ухвалою суду від 16.09.2019 року відкрито провадження з урахуванням особливостей, передбачених ст. 287 КАСУ.

18.09.2019 р. за вхід. № ЕП/6813/19 надійшов відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтований наступним.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 10.04.2019 перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа №420/417/19, виданого Одеським окружним адміністративним судом від 04.04.2019 про зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2018 року по 31 січня 2019 року зі сплатою заборгованості по пенсіям з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на момент фактичної виплати.

10.04.2019 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

08.05.2019 р. до відділу надійшов лист ЦОУ ПФУ в м. Одесі, згідно з яким встановлено, що згідно п. 18 Порядку КМУ № 335 від 25.04.2018 повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через 6 місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України: «Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440.

Таким чином, рішення суду боржником не виконано взагалі, посилання на постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 03.09.2014 «Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» та від 25.04.2018 № 335 є безпідставним, адже, боржником не вчинено жодних дій на виконання вказаних постанов.

Окрім того, існує Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, який створений безпосередньо для виконання органами ПФУ рішень суду. Однак, боржником взагалі не взято до уваги а ні рішення суду № 420/417/19, а ні постанова КМУ № 649 від 22.08.2018.

Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а не підставу виконання чи не виконання рішення суду, яке є обовязковим для усіх.

Відповідно до вимог частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню.

Таким чином, рішення не виконано та боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду у повному обсязі.

06.06.2019 до відділу надійшов лист від стягувача, згідно з яким встановлено, що рішення суду боржником не виконується.

05.07.2019 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн.

Додатково, звертаємо увагу суду на те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26.09.2014 p.).

Таким чином, право на отримання пенсії є безперечним і забезпечений цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

А відсутність грошових коштів у Бюджеті не є підставою невиконання рішення суду, виконання чого є обов`язковим, що передбачено статтею 129-1 Конституції України. Аналогічна позиція викладена у рішення Європейського суду з прав люди у справі «Сук проти України», «Бурдов проти Росії».

Таким чином, державний виконавець діяв лише в чітких рамках, визначених законом.

Крім того, позивачем не подано доказів про відсутність коштів для виплати пенсії стягувачу.

Отже, позивач свідомо не скористався своїм правом про відстрочення виконання рішення, як передбачено статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», що є умисним невиконанням рішення суду та беззаперечною підставою вірності застосованого до боржника штрафу.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Так, частиною другою зазначеною статті зазначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження», передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Із наведеної норми Конституції вбачається, що умовою вчинення будь-яких дій органами влади є:

наявність відповідних, встановлених законом повноважень;

наявність встановленої законом підстави;

визначений законом спосіб (порядок) вчинення відповідних дій.

Лише наявність усіх трьох вищезазначених, встановлених Законом, умов у сукупності дає можливість органу влади вчиняти певну дію.

Таким чином,05.07.2019 державним виконавцем правомірно винесено постанову про накладення штрафу на боржника у сумі 5100,00 грн.

Позивач та відповідач (prim@od.dvs.gov.ua) по справі повідомлені засобами електронної пошти на адреси, що міститься на офіційному сайті Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області і Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та шляхом опублікування ухвали від 16.09.2019 року на сайті Одеського окружного адміністративного суду 16.09.2019 року (а/с. 25-26).

Згідно ч.1-3 ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб - порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 р. у справі № 420/417/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з лютого 2018 року.

Зобов`язано Центральне об`єднане Управління пенсійного фонду в м. Одесі поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2018 року по 31 січня 2019 року зі сплатою заборгованості по пенсіям з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на момент фактичної виплати.

Постановою від 10.04.2019 р. ВП № 58865647 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 420/417/19 від 04.04.2019 р.

Згідно довідки від 25.04.2019 р. за вих. № 8483/05 про здійснення нарахування на виконання рішення суду, Центральне об`єднане управління пенсійного фонду України в м. Одесі повідомило,

«…що на виконання Постанови Київського районного суду м. Одеси від 21.02.2019 року по справі № 420/417/19, здійснено та нараховано на додаткову відомість суму заборгованості у розмірі 42 050, 97 грн., що підтверджується розпорядженням від 22.03.2019 р. № 909200149726.

Крім того, у вказаній довідці зазначається, що рішення суду виконане управлінням до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.04.2019 року ВП № 5886547.»

06.06.2019 року на адресу Начальника ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області надійшла заява за №3948/091-34/85 представника позивача по справі №420/417/19 ОСОБА_2 , в якій повідомлено, що рішення суду не виконується.

24.06.2019 р. адресу Начальника ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області надійшла заява за №4697/091-84/185 від 24.06.2019 р. в якій заявник просить винести постанову про накладення штрафу на Центральне об`єднане управління пенсійного фонду в м. Одесі, у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановити новий строк виконання.

05.07.2019 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 58865647 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., за не виконання без поважних причин рішення

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 63. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення

1. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

2. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

3. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Стаття 75. Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі

1. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

2. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

ВИСНОВКИ СУДУ

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб`єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб`єктивних прав.

Як свідчать матеріали справи, юридичний спір між Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області та управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виник з приводу прийняття постанов про накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Щодо постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 05.07.2019 року ВП №58865647 про накладення штрафу в сумі 5100 грн.

Як встановлено судом, 05.07.2019 року у ВП № 58865647 прийнята Постанова про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення в сумі 5100 грн.

За твердженням позивача, 22.03.2019 року здійснено та нараховано на додаткову відомість суму заборгованості у розмірі 42050,97 грн., що підтверджується розпорядженням № 909200149726.

З огляду на вказане, позивач вказує, що рішення суду ним виконано до відкриття виконавчого провадження 10.04.2019 р.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів направлення вказаного розпорядження на адресу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, також вказане розпорядження не додано і до матеріалів справи..

Не підтверджено отримання цього розпорядження до відкриття ВП і відповідачем по справі.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність прийняття відповідачем постанови від 05.07.2019 року у ВП №58865647 про накладення штрафу за невиконання рішення в сумі 5100 грн.

Суд не приймає доводи позивача щодо не виплати до особливого розпорядження згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365».

Постановою Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2019 р. «Про внесення умій до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365» пункти 16 і 18 постанови № 365 доповнено реченням такого змісту: Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже, оскільки порядок виплати сум соціальних виплат Кабінетом Міністрів України не визначено, управлінням неможливе здійснення виплати заборгованості на даний момент. Управлінням здійснено усі можливі на даний момент дії щодо виконання рішення суду у межах чинного законодавства України.

Вказане питання було підставою розгляду по справі № 420/417/19, так у рішенні від 21.02.2019 року, встановлено:

«…Щодо посилань відповідача у відзиві та у листі інформації стосовно окремого порядку виплати пенсії, суд не приймає до увагу вказану позицію, виходячи з наступного.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а саме: п.15 викладено в такій редакції: "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.", а п.18 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".

За змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Відповідно до статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції країни, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Таким чином, приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки відповідних змін у Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» внесено не було….»

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов`язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов`язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

Вказаний принцип обов`язковості судових рішень поряд із Конституцією України відображений і в багатьох кодифікованих законах України, зокрема в Кодексі адміністративного судочинства України (КАС України). Так, відповідно до ч. 1 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (п. 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції") право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі "Піалопулос та інші проти Греції", якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Згідно з п. 66 Рішення Європейського Суду у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі "Войтенко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Відтак, суд доходить висновку, що невиконання боржником судового рішення, що набрало законної сили, може свідчити про порушення права особи, гарантованих пунктом 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст.2, 5, 6, 7, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 287, 295 ,297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385 факс: 728-36-53, upr@od.pfu.gov.ua,upr@ods.pfu

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - адреса: 65072, м. Одеса, вул. Розумовська, буд. 37, код ЄДРПОУ 34929741, телефон: (048) 705-17-98, (048) 705-17-80, (048) 705-17-85, електронна пошта: info_prim@od.dvs.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.