Рішення № 84520019, 17.09.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1997/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.,

за участю секретаря: Потєхіної І.В.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0020195208 від 24.07.2019 Головного управління ДФС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , що проживає АДРЕСА_1 ) судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. та 3000 грн. витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Перспективна,55, код ЄДРПОУ 39393501).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є особою, яка досягла пенсійного віку та отримує пенсію, а тому звільнений від сплати за себе єдиного внеску. Вказує, що ним помилково був поданий звіт за 2015 рік, в якому було вказано зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску. Крім того, 06.11.2018 помилково сплачено бюджетний платі у сумі 5294 грн. єдиного соціального внеску для ФОП. Враховуючи викладене, вважає надіслане рішення № 0020195208 від 24.07.2019 Головного управління ДФС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 1).

04 липня 2019 року судом задоволено клопотання представників сторін та відкладено розгляд справи (а.с.136-137).

29.08.2019 (вх. № 14128) на адресу суду від Головного управління ДФС в Кіровоградській області надійшло заперечення на позовну заяву. Відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішення обумовлено порушенням податкового законодавства. Також, посилається на те, що Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, не передбачено повторне подання звіту за один і той же період після граничного терміну подання звіту та самостійне виправлення зазначеного типу помилок.

Відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку подано 06.01.2016 Звіт за 2015 рік, який зареєстрований за № НОМЕР_2 , та визначено зобов`язання щодо сплати єдиного внеску в сумі 5293,88 грн.

Таким чином, в картці особового рахунку ОСОБА_1 09 лютого 2016, по граничному терміну подання звітності, виникла недоїмка в сумі 5277,53 грн.

ФОП ОСОБА_1 забезпечено 06.11.2018 сплату єдиного внеску шляхом внесення готівки в касу банку в сумі 5294,00 грн. Тому, відповідачем, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до ФОП ОСОБА_1 за період з 10.02.2016 по 06.11.2018 р.р. прийнято рішення №0020195208 від 24.07.2019 (а.с.33).

16.09.2019 (вх. № 14963) да суду надійшла відповідь на відзив.

Позивач в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши думку представника позивача та розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрований в ЄДР як фізична особа-підприємець з 10.07.1997, про що свідчить витяг з реєстру від 20.10.2016 (а.с.9).

З 01.01.2013 являється платником податку за спрощеною системою оподаткування, що підтверджено витягом № 1411233400583 з реєстру платників єдиного податку від 16.09.2014 (а.с.15)

Відповідно до пенсійного посвідчення серія НОМЕР_3 від 11.05.2018 та довідки № 336 від 08.08.2019 Кропивницького відділу обслуговування громадян № 1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФ України у Кіровоградській області Лихолап Володимир Борисович перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з 21.03.2014 (а.с.12, 13).

Судом встановлено, що 01.04.2014 позивачем було подано до Кіровоградської ОДПІ заяву про звільнення його від сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) у зв`язку з досягнення ним 20.03.2014 пенсійного віку та поданням до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області документів на призначення пенсії за віком (а.с. 16).

06.01.2016 позивачем було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік, в якому відображено нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, в розмірі 5293,88 грн. (а.с. 17-18).

В подальшому, 06.11.2018 позивачем помилково сплачено бюджетний платіж у сумі 5294 грн. єдиного соціального внеску для ФОП (а.с. 19).

Відповідно до пояснень позивача, що не були спростовані представником відповідача, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з проханням про неврахування вказаного помилкового звіту, його скасування та повернення помилково сплачених коштів в сумі 5294 грн., або зарахування їх в рахунок майбутніх платежів. Однак, відповідач відмовив в задоволенні прохання, мотивуючи відсутністю правових підстав для скасовування помилково наданого звіту та повернення з бюджету помилково сплачених коштів.

24.07.2019 Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області прийнято Рішення № 0020195208 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого відповідач вимагає сплатити ОСОБА_1 штраф у розмірі 20% від суми недоїмки, що склала 1055,51 грн. та пеню у розмірі 0,1% від суми недоїмки - 5282,81 грн. (а.с. 20).

Позивач, не погоджуючись із даним рішенням, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - в редакції, що діяла в звітному періоді).

За пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У відповідності до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аргументуючи вищевикладене, суд зазначає, що фізичні особи-підприємці, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу з часу досягнення ними віку, з якого призначається пенсія за віком, або за умови, якщо вони є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу - з моменту настання вказаних обставин.

Так, принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - в редакції, що діяла в звітному періоді).

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , досягнув пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 20.03.2014 отримує пенсію за віком.

Згідно з частиною першою статті 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, обмеження визначення позивача, як пенсіонера, за рахунок визначення терміну з Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», можливе лише в межах саме зазначеного Закону, натомість, норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» такого обмеження не містять.

При цьому, в редакції частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яка діє на момент розгляду справи, законодавець усунув правову колізію, зазначивши, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, станом на момент розгляду справи зазначена частина четверта статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачає звільнення особи від сплати за себе єдиного внеску за умови досягнення встановленого віку.

Таким чином, у позивача настали обставини, за якими останній звільняється від сплати за себе єдиного внеску, окрім випадку його добровільної участі в системі загальнообов`язкового страхування.

При цьому, суду не надано доказів, що позивачем було подано заяву про добровільну сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів або укладено договір про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, позивач у добровільному порядку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не перебуває, а тому обов`язок сплачувати єдиний внесок у нього відсутній.

Водночас, суд критично оцінює посилання відповідача на подану позивачем звітність щодо суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік, оскільки подання таких звітів не є передбаченою законом умовою для вказаної категорії осіб, а сам звіт має бути врахований контролюючим органом лише при наявності заяви про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та укладення відповідного договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 0020195208 від 24.07.2019 Головного управління ДФС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стосовно вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії: договору про надання правничої допомоги від 07.08.2019 (а.с.21-22) додаткової угоди (а.с.23) акту здачі-приймання виконаних робі від 09.08.2019 (а.с.24) детального опису робіт (наданих послуг) (а.с.25) та квитанції до прибутково касового ордера №280 від 09.08.2019 (а.с.26). Таким чином, суд, вважає, що судові витрати на оплату професійної правничої допомоги були підтверджені належними доказами та приходить до висновку, що дана вимога позивача підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідент.ном. НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501, 25006, м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 55) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 0020195208 від 24.07.2019 Головного управління ДФС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області судовий збір у розмірі 768,40 грн. та 3000 грн. витрати на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Дата складання та підписання рішення в повному обсязі 25 вересня 2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула