Ухвала суду № 84519930, 26.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 803/173/16 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про відвід усьому складу суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебуває справа №803/173/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії.

24 вересня 2019 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід усьому складу суду, який розглядає дану справу, з посиланням на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). В обґрунтування заяви про відвід позивач вказав, що ухвалою суду від 11 березня 2016 року провадження у справі було зупинено до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про очищення влади”. Також зазначив, що він тричі звертався до суду з клопотаннями про поновлення провадження у справі, однак суд ухвалами від 23 червня 2017 року, від 17 січня 2018 року, від 07 грудня 2018 року відмовляв у задоволенні таких клопотань. Позивач стверджує, що інші адміністративні суди України, розглядаючи аналогічні справи за позовами про поновлення осіб, звільнених на підставі Закону України “Про очищення влади”, поновлювали провадження та приймали рішення. На думку позивача, склад суду (головуючий суддя Ксензюк А.Я., судді Ковальчук В.Д., Костюкевич С.Ф.) ухиляється від розгляду справи та є сумнів у тому, що він має намір здійснювати розгляд справи по суті заявленого клопотання про поновлення провадження у справі. Тому позивач вважає, що у даному випадку суд не є неупередженим і об`єктивним.

Розглянувши питання про відвід, суд, що розглядає дану справу, дійшов висновку про необґрунтованість заяви, а тому, враховуючи, що провадження у справі на момент розгляду заяви про відвід вже зупинене, на підставі статті 31 КАС України постановив ухвалу від 25 вересня 2019 року про передачу справи для вирішення питання про відвід складу суду іншим складом суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2019 року суддю Каленюк Ж.В. визначено для розгляду вищевказаної заяви про відвід складу суду.

Як визначено частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Суд дійшов висновку про розгляд заяви в порядку письмового провадження.

Заява позивача ОСОБА_1 про відвід усьому складу суду не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року№475/97-ВР) гарантує право кожного на справедливий суд, що передбачає розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

В КАС України інститут відводу (самовідводу) судді, що має на меті гарантування безсторонності суду, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, передбачений статтями 36 і 37 КАС України, якими визначено підстави для відводу (самовідводу) судді. Зокрема, відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Ця підстава, визначена пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України для відводу судді та на яку посилається позивач у своїй заяві, є оціночною категорією.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Сумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно зміну його складу. Відвід судді як одна із гарантій права на справедливий суд повинен ґрунтуватися на очевидних обставинах, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності при розгляді конкретної справи. Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Як слідує із заяви позивача, основними аргументами, які на його думку, викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності усього складу суду, є незгода з процесуальними діями суду: суд неодноразово відмовляв у задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі; час, виділений для розгляду справи, свідчить про намір відмовити в задоволенні клопотання про поновлення провадження.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відтак, саме побоювання позивача щодо результатів розгляду його клопотання не є чинником, який об`єктивно може свідчити про упередженість та небезсторонність суду. Тому суд вважає, що заява позивача ґрунтується лише на припущеннях та не містить об`єктивних доводів на підтвердження обставин для відводу усьому складу суду на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.

Інших обставин, які можуть бути підставами для відводу складу суду, що визначені статтею 36 КАС України, позивач не вказав.

Відтак, в задоволенні заяви про відвід усьому складу суду слід відмовити.

Керуючись статтями 36, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід усьому складу суду (головуючому - судді Ксензюку А.Я., суддям Ковальчуку В.Д., Костюкевичу С.Ф.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя Ж.В. Каленюк