Рішення № 84515349, 24.09.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2019 справа № 914/1167/19

Суддя Юркевич М.В., при секретарі Кияк І.В., розглядаючи матеріали

позовної заяви: Рекламного агентства «Стар» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління – 27», м. Новий Розділ Львівська область

про: стягнення 31 576,00 грн. збитків

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Давидович М.І., Держицький І ОСОБА_1 . - представники

ВСТАНОВИВ:

Рекламне агентство «Стар» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління – 27» про стягнення 31 576,00 грн. збитків, завданих відповідачем внаслідок ДТП.

Ухвалою від 24.06.2019 року було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 23.07.2019 року.

Крім того, ухвалою суду від 23.07.2019р. було задоволено клопотання позивача про витребування доказів від відповідача: а саме докази (документальне підтвердження або спростування інформації) про перебування у трудових відносинах з ОСОБА_2 станом на 06.03.2017р; докази (документальне підтвердження або спростування інформації) стосовно належності на праві власності відповідачу транспортного засобу МАЗ 54351, номерний знак НОМЕР_1 .

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду від 23.07.2019р. та 06.08.2019р. на задоволення клопотання сторін про надання додаткового часу для подання доказів, а також виконання відповідачем ухвали про витребування доказів від 23.07.2019р.

Разом з тим, ухвалами суду від 03.09.2019р. та 18.09.2019р. позивачу було відмовлено у розгляді справи в режимі відеоконференції, з підстав викладених в таких ухвалах.

09.09.2019р. відповідачем було подано відзив на позов разом з витребуваними доказами.

В судовому засіданні 10.09.2019р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.09.2019р.

23.09.2019р. на адресу суду від позивача поступила відповідь на відзив, в якому останній просив суд:

1). Поновити пропущений строк для подання відповіді на відзив, з огляду на отримання самого відзиву лише 16.09.2019р. вже після закриття підготовчого провадження у справі;

2). Відзив відповідача від 09.09.2019р. залишити без розгляду, з огляду на подання його з порушенням строків встановлених судом;

3). У зв`язку з ненаданням відповідачем витребуваних судом доказів без поважних причин, визнати обставини, для з`ясування яких витребовувались докази.

4). Відкласти розгляд справи та призначити наступне судове засідання в режимі відеоконференції.

24.09.2019р. на початку судового засідання по розгляду справи по суті, судом було оголошено клопотання, які поступили від позивача, та в порядку ст. 207 ГПК України, суд перейшов до їх розгляду.

Представники відповідача по суті поданих клопотань не заперечили в частині поновлення пропущеного строку для подання відповіді на відзив, однак в решта клопотаннях просили суд відмовити, з огляду на їх необгрунтованість.

Відповідно до ст. 207 ГПК України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За наслідками розгляду клопотань позивача, суд дійшов висновку в частині поновлення пропущеного строку для подання відповіді на відзив - задовольнити та долучити до матеріалів справи подану відповідь на відзив з документами.

В той же час, в решта частині клопотань суд відмовляє позивачу з огляду на те, що в ході підготовчого провадження у справі судом неодноразово відкладався розгляд справи у зв`язку із задоволення клопотань сторін для надання додаткового строку для подання доказів, в тому числі й щодо виконання відповідачем ухвали від 23.07.2019р. про витребування доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, такі докази та сам відзив на позов було подано відповідачем 09.09.2019р. в межах підготовчого провадження, а тому підстав для його неприйняття та залишення без розгляду немає.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи та призначення його на іншу дату в режимі відеоконференції з Господарським судом м. Києва, то суд звертає увагу позивача на те, що в попередніх ухвалах суду (від 03.09.2019р. та 18.09.2019р.) суд відмовляв в задоволенні клопотань про проведення судових засідань в режимі відеоконференції. Зокрема, як зазначалося, така неможливість була пов`язана з визнанням судом обов`язкової явки учасників процесу, а також технічною неможливістю провести такі засідання через бронювання та зайнятість, як в Господарському суді Львівської області, так і в запропонованому позивачем Господарському суді м. Києва залів судових засідань із системою відеоконференцзвязу. Однак, позивач, ігноруючи вимоги суду щодо обов`язкової явки уповноваженого представника - в судові засідання не з`являвся.

Після розгляду вищенаведених клопотань, суд перейшов до розгляду справи по суті, в ході якого представники відповідача виступили зі вступними словами, після чого суд перейшов до стадій дослідження обставин справи та поданих доказів, внаслідок чого з`ясовано наступне:

06.03.2017р. за адресою м. Львів, вул. Наукова, 49 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), внаслідок якої баштовим краном було пошкоджено рекламну конструкцію розміром 3 м. на 6 м., яка належала Рекламному агенству «Стар» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивачу).

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 23.12.2017р. у справі №447/853/17 винним у ДПТ було визнано гр. ОСОБА_2 , працюючого в ЗАТ «Проммонтаж – 27». У постанові районного суду також було зазначено, що винуватець ДТП в момент його вчинення керував транспортним засобом марки МАЗ 54341 д.н.з. НОМЕР_1 з причепом д.н.з. НОМЕР_2 , в якому перевозив великогабаритне обладнання більше 5 м.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» відповідно до полісу №АК 4551445 від 17.08.2016р. А власником транспортного засобу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління – 27» (відповідач).

В той же час, за зверненням позивача до страхової компанії, йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року.

Позиція позивача.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ЗАТ «Проммонтаж – 27», в якому працював визнаний винним у ДТП ОСОБА_2 , вподальшому було реорганізовано у ТОВ «Спеціалізоване управління-27» (відповідача по справі), а тому, за загальним правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. А враховуючи норму ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, за твердженням позивача, оскільки власником транспортного засобу та роботодавцем ОСОБА_2 є відповідач по справі, то він зобов`язаний, в силу вищенаведених норм, відшкодувати збитки завдані його працівником.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечував позовні вимоги з наступних підстав:

На виконання вимог ухвали суду від 23.07.2019р. відповідач надав витребувані докази, а саме докази: (документальне підтвердження або спростування інформації) про перебування у трудових відносинах з ОСОБА_2 станом на 06.03.2017р; докази (документальне підтвердження або спростування інформації) стосовно належності на праві власності відповідачу транспортного засобу МАЗ 54351, номерний знак НОМЕР_1 .

Так, на підставі поданих доказів відповідач стверджує, водій ОСОБА_2 , на момент вчинення ДТП, був працівником не відповідача по справі, а іншої юридичної особи – ЗАТ «Проммонтаж СУ-27» (вподальшому переіменовано на ТОВ «Проммонтаж СУ-27»). В підтвердження наведеного, відповідач надав суду довідку з місця роботи ОСОБА_2

Стосовно транспортного засобу, то відповідач підтвердив, що такий належить йому на праві власності, однак, був переданий по договору оренди від 02.01.2014р. ТОВ «Проммонтаж СУ-27», в якому, як зазначено вище і працював водій ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідач вважає, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки ДТП вчинив не його працівник, а іншої юридичної особи.

Крім того, у відзиві на позов відповідач також заперечував обгрунтованість розрахунку суми збитків, а також стверджував про відсутність належних доказів, що відповідач поніс витрати на ремонт рекламного щита саме в розмірі 31 576,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Так, ст. 1187 ЦК України, встановлює суб`єкта, відповідального за завдання шкоди. Зокрема, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, таким суб`єктом, станом на день вчинення ДТП, було ЗАТ «Проммонтаж СУ-27» (вподальшому переіменовано на ТОВ «Проммонтаж СУ-27») на підставі договору оренди транспортного засобу від 02.01.2014р.

Крім того, водієм цього транспортного засобу був гр. ОСОБА_2 , який як встановлено, був працівником ТОВ «Проммонтаж СУ-27».

Отже, суд приходить до висновку, що зазначене позивачем ТОВ «Спеціалізоване управління – 27» є неналежним відповідачем по справі. А твердження позивача про те, що ТОВ «Спеціалізоване управління – 27» реорганізоване із ЗАТ «Проммонтаж СУ-27» є помилковими.

Так, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Проммонтаж СУ-27» ( код ЄДРПОУ 01415683) та ТОВ «Спеціалізоване управління – 27» (код ЄДРПОУ 37753155) є окремими юридичними особами.

З огляду на наведене відповідач по справі не несе відповідальності за шкоду завдану внаслідок ДПТ гр. ОСОБА_2

Що стосується доводів відповідача стосовно неналежності доказів представлених відповідачем, то суд звертає увагу на те, що факт перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах із ЗАТ «Проммонтаж – 27», а не відповідачем по справі було встановлено ще Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 23.12.2017р. у справі №447/853/17, де його було визнано винним у вчиненні ДПТ.

В той же час, доводам відповідача щодо спростування неналежності доказів, що підтверджують суму відшкодування, яка заявлена позивачем до стягнення, суд не надає правової оцінки, оскільки, як було встановлено за результатами судового розгляду, такі стосуються особи, яка не є учасником даної справи, а тому суд не може вирішувати питання про її права чи обов`язки.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін проти України»).

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги все вищенаведене, суд дійшов висновку в задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Рекламного агентства «Стар» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю – відмовити.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

В судовому засіданні 24.09.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.09.2019р.

Суддя Юркевич М. В.