Ухвала суду № 84512552, 16.09.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5497/19

Провадження № 1-кс/202/9617/2019

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

16 вересня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Дівіндір Н.М., розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Гриба Є.М., яке погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Лободою Н.М., про арешт майна, яке подане в кримінальному провадженні за № 42019040000000493 від 25.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області Гриб Є.М. звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, в якому просить накласти арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1220784400:01:007:0119 площею 6133,300 га, яка розташована на території Добровільської сільської ради (входить до складу Миколаївської ОТГ) Васильківського району Дніпропетровської області, що перебуває у користуванні ДП «Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», а також накласти арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування на посіви сільськогосподарської культури – соняшник (рослини соняшнику), що знаходиться на вищевказаній земельній ділянці на площі 80-90 га (широта 42.22360426999, довжина 35.592721850000).

Клопотання обґрунтовано тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42019040000000493 від 25.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України. Так, до прокуратури області надійшов акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 06.06.2019 року №385-Дк/473/АП/09/01-19 щодо можливого безгосподарського використання земель ДП «Виробниче об`єднання південного машинобудівного заводу імені О ОСОБА_1 . Макарова».

03 серпня 2019 року сільськогосподарську культуру – соняшник, яка зростає на вказаній земельній ділянці, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

З метою збереження та запобігання можливої втрати речових доказів у кримінальному провадженні, їх пошкодження, псування або знищення, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно.

В судове засідання слідчий не з`явився, в матеріалах наявна заява про розгляд клопотання в його відсутність.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42019040000000493 від 25.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України.

Зокрема, як вбачається з витягу з ЄРДР, до прокуратури області надійшов акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 06.06.2019 року №385-Дк/473/АП/09/01-19 щодо можливого безгосподарського використання земель ДП «Виробниче об`єднання південного машинобудівного заводу імені О.М. Макарова».

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини третьою статті 132 КПК України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»). Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з`ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).

В своєму клопотанні слідчий ставить питання про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1220784400:01:007:0119 площею 6133,300 га, яка знаходиться у користуванні ДП «Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», та на сільськогосподарську культуру – соняшник, що на ній зростає. При цьому як на підставу накладення арешту прокурор посилається на необхідність збереження речових доказів.

Між тим, слідчий суддя звертає увагу, що вказана земельна ділянка та сільськогосподарська продукція не є речовим доказом у кримінальному провадженні № 42019040000000356, яке здійснюється за фактом безгосподарського використання земель.

Сам факт визнання слідчим соняшника речовим доказом, не є підставою для накладення на нього арешту, оскільки зазначене майно не відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

Слідчим у клопотанні не доведено, що накладення арешту на земельну ділянку і сільськогосподарську культуру соняшник відповідатиме завданням кримінального провадження, засадам розумності та співмірності обмеження права власності, а тому, оцінюючи всі обставини, передбачені статтею 173 КПК України, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту необхідно відмовити як у необґрунтованому.

Керуючись ст. ст. 131-132, 170, 173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Гриба Є.М., яке погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Лободою Н.М, про арешт майна, яке подане в кримінальному провадженні за № 42019040000000493 від 25.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя Н. Ю. Марченко