Рішення № 84508000, 23.09.2019, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/732/19

Провадження № 2/584/467/19

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2019 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Данік Я.І.

за участю: секретаря – Худайкулової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль у порядку загального позовного провадження справу за позовом Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

встановив:

Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , який обґрунтовує тим, що відповідач з 25 січня 2010 року є власником нежитлової будівлі, пам`ятки культурної спадщини, а саме: адмінбудівлі «А», сараю «Б», сараю «В», огорожі №1-3, що розташовані на земельній ділянці площею 0,5207 га, по АДРЕСА_1 , що перебуває у власності Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області.

Рішенням 21 сесії 5 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 6 серпня 2010 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 , однак воно ОСОБА_1 виконано не було.

Крім того, за заявою відповідача від 27 березня 2014 року термін дії рішення 21 сесії 5 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 6 серпня 2010 року продовжено до 28 березня 2015 року, однак воно ОСОБА_1 виконано не було.

Оскільки відповідач не вжив жодних заходів до оформлення права оренди і продовжує неправомірно використовувати цю земельну ділянку, а також за рахунок позивача зберіг у себе майно (кошти) у виді орендної плати за період з 7 лютого 2011 року по 31 березня 2019 року у розмірі 49566 грн. 70 коп., які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав відзив на позов в якому зазначив, що він дійсно є власником нежитлової будівлі, пам`ятки культурної спадщини, а саме: адмінбудівлі «А», сараю «Б», сараю «В», огорожі №1-3, що розташовані на земельній ділянці площею 0,5207 га, по АДРЕСА_1 . Зазначив, що у зв`язку з цільовим призначенням земельної ділянки він не має змоги здійснити будівництво житлового будинку, а на його неодноразові звернення про зміну цільового призначення земельної ділянки позивачем розглянуті не були. Крім того, зазначив, що позивач просить стягнути з нього безпідставно збережені кошти у виді орендної плати за земельну ділянку на якій знаходиться належне йому нерухоме майно, які по своїй суті є збитками. Також зазначив, що відповідно до Правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі за №6-2225 цс16 при переході до нього права власності на нерухоме майно – нежитлову будівлю, право власності на земельну ділянку площею 0,5207 га, кадастровий номер 5923810100:03:011:0018, комунальної власності, цільове призначення – для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, на якій розташоване вищевказане нерухоме майно також перейшло до нього. Крім того, просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача, оскільки позивач просить стягнути з нього безпідставно збережені кошти у виді орендної плати за земельну ділянку за період з 7 лютого 2011 року по 31 березня 2019 року. У зв`язку з викладеним просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.50-51).

Представник відповідача подав відповідь на відзив на позов в якому зазначив, що відповідач звертався до Путивльської міської ради із заявами про передачу йому в оренду земельної ділянки, на підставі яких рішенням 21 сесії 5 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 6 серпня 2010 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 , строк дії якого продовжено на підставі заяви відповідача від 27 березня 2014 року до 28 березня 2015 року, однак воно ОСОБА_1 виконано не було. Щодо зміни цільового призначення земельної ділянки відповідачу роз`яснено про необхідність замовлення детального плану території в ліцензованій установі, однак відповідачем нічого зроблено не було.

Що стосується збитків, то відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Крім того, зазначив, що відповідно до положень ст.120 ЗК України виникнення права власності на нерухоме майно не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. У зв`язку з чим просив задовольнити вимоги у повному обсязі (а.с.52-53)

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій позов підтримав, просив справу розглядати за його відсутності (а.с.62).

Відповідач в судове засідання не з`явився, по дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.58,59).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням 23 сесії 4 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 25 жовтня 2005 року, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на постійне користування для обслуговування центральної районної лікарні. Крім того, в п.3 залишено за районною центральною лікарнею землі оздоровчого призначення загальною площею 7,022 га в т.ч. по АДРЕСА_2 – 6,4 га, по АДРЕСА_1 – 0,5207 га, згідно з земельно-кадастровими планами, в яке рішенням 26 сесії 7 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 20 квітня 2017 року внесено зміни до п.3 (а.с.9-13).

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25 січня 2010 року Путивльська районна рада Сумської області продала Анчину ОСОБА_2 В. нежитлову будівлю, пам`ятку культурної спадщини, загальною площею 378,5 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці державної власності, де розташовані: адмінбудівлі «А», сараю «Б», сараю «В», огорожі №1-3.

Згідно з п.9 договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 як покупець взяв на себе зобов`язання укласти з Путивльською міською радою договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться придбана ним нежитлова будівля (а.с.6-8)

На підставі звернення голови Путивльської районної ради Сумської області Винника О.Т. від 25 січня 2010 року, рішенням 47 сесії 5 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 18 лютого 2010 року визнано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , зареєстрований у Путивльському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК 21 березня 2006 року за №030663300009, таким, що втратив чинність, у зв`язку з продажем нежитлової будівлі, що розташована на цій земельній ділянці (а.с.14,15).

На підставі заяви відповідача від 12 червня 2010 року про надання земельної ділянки площею 0,5207 га, що розташована по АДРЕСА_1 в оренду, рішенням 21 сесії 5 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 6 серпня 2010 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 (а.с.16-17).

Крім того, за заявою відповідача від 27 березня 2014 року термін дії рішення 21 сесії 5 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 6 серпня 2010 року продовжено до 28 березня 2015 року (а.с.18-19).

Рішенням 18 сесії 6 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 29 жовтня 2015 року перейменовано АДРЕСА_1 на вул.Двохрамна (а.с.24).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 травня 2016 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на земельній ділянці комунальної власності площею 0,5207 га, кадастровий номер 5923810100:03:011:0018, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги розташована нежитлова будівля, що належить ОСОБА_1 (а.с.20-23).

Даний факт також підтверджується актом обстеження земельної ділянки №02-04/19/5 від 2 квітня 2019 року (а.с.36-38).

27 квітня 2017 року Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області зверталась до ОСОБА_1 з претензією-вимогою про необхідність укладення договору оренди землі, що знаходиться по АДРЕСА_1 , 30 жовтня 2018 року – з претензією-вимогою про сплату заподіяних збитків та укладення договору оренди землі, а також 2 квітня 2019 року – з претензією-вимогою про сплату безпідставно збережених коштів (а.с.25,26,34)

Розмір безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати у розмірі 25565 грн. 74 коп. за період з 7 лютого 2011 року по 31 березня 2019 року підтверджується розрахунком від 1 квітня 2019 року (а.с.27-28).

Відповідно до ч.2 ст.93 ЗК України Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без

громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням

і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно з ч.2 ст.120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до пункту «е» ч.1 ст.141 ЗК України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

Частина 1 ст.93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з п.«в» ч.1 ст.96 ЗК України землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати оренду плату.

Відповідно до ст.125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, на підставі відповідного договору.

Проте, враховуючи приписи ч.2 ст.120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку,будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою відповідача. Отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою до набувача не перейшло.

Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

До моменту оформлення відповідачем - власником об`єкту нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач, який є фактичним користувачем земельної ділянки та без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 49566 грн. 70 коп. за період з 7 лютого 2011 року по 31 березня 2019 року, то вона підлягає частковому задоволенню, оскільки підлягають стягненню з відповідача безпідставно збережені кошти за період з 23 травня 2016 року по 31 березня 2019 року, тобто у межах строку позовної давності, в сумі 25565,74 грн., а саме: з 23 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року – 11100 грн. 94 коп. (223*49,78=11100,94), за 2017 рік – 6438 грн. 60 коп., за 2018 рік – 6438 грн. 60 коп., та з 1 січня 2019 року по 31 березня 2019 року – 1587 грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 990 грн. 82 коп. (1921*25565,74/49566,7=990,82).

Виходячи з наведеного, керуючись Законом України «Про оренду землі», ст.1212 ЦК України, ст.ст.93, 96, 120, 125, 141 ЗК України, ст.ст.12, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштівзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 ) на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області (місцезнаходження: вул.князя Володимира, 50, м.Путивль, Сумська області, код ЄДРПОУ 04058083, місцевий бюджет м.Путивль, код доходів: 18010900, код одержувача: 37235451, р/р 33218815018279, банк одержувача Казначейство України, МФО 899998) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 23 травня 2016 року по 31 березня 2019 року в розмірі 25565 грн. 74 коп. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять гривень сімдесят чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області 990 грн. 82 коп. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Путивльський районний суд Сумської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя

Путивльського районного суду Я.І.Данік