Рішення № 84507092, 20.09.2019, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1026/19

РІШЕННЯ

іменем України

"20" вересня 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання - Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

05.03.2019року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 54828,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Банком та відповідачем 05.12.2012року був укладений кредитний договір б\н шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua і які разом з Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 9600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,4 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 01.09.2014 року - 32,4 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 01.04.2015 року - 42 відсотків на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а останній зобов`язався щомісячно частинами, вчасно повертати суму кредиту, а також інші суми згідно з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою.

Взяті на себе зобов`язання,відповідно до умов кредитного договору, Банк виконав у повному обсязі. Проте, відповідач ОСОБА_1 незважаючи на це, порушила його, оскільки своєчасно не погашала кредит та не сплачувала відсотки за користування ним, внаслідок чого станом на 07.02.2019 року утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 54828,71 грн., яка складається з заборгованості:

-за тілом кредитом у сумі 19818,98 грн.;

-за простроченим тілом кредитом у сумі 10604,38 грн.;

-пені за прострочене зобов`язання у сумі 21018,27 грн.;

-пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 300 грн.

-штрафів у сумі 500,00 грн. (фіксована частина), 2587,08 грн. (процентна складова).

В судове засідання представник позивача не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, про підтримання позовних вимог, згоду на винесення заочного рішення. Також ним було надано відповідь на відзив з долученням виписки по рахунку, довідки про видачу кредитних карт (а.с. 69-84, 99-103), надані додаткові докази та пояснення на запит суду, в тому числі щодо сервісу «Миттєва розстрочка» отримання якої в період з 12.08.2017 року по 19.08.2017 року заперечує відповідач ОСОБА_1 (а.с. 121-132), пояснення (а.с.147-152), в т.ч. і стосовно необґрунтованості заяви відповідача про застосування наслідків пропуску банком строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, суду надала відзив на позовну заяву (а.с. 44-55, 57-58), де позов не визнає, вказуючи на відсутність в матеріалах справи доказів (первинні документи, виписки) про отримання нею кредиту в сумі 9600 грн., підтверджує отримання кредиту від позивача у 2012 році в сумі 5000 грн., який було скеровано на платіжну картку; Умови та Правила надання банківських послуг вона не підписувала, а тому вони не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, а з огляду на те, що заборгованість за тілом кредиту перевищує кредитний ліміт підтверджується, що позивач безпідставно в односторонньому порядку збільшував кредитний ліміт; незаконно нараховував пеню за користування кредитом, яка є неспівмірна з розміром основного боргу; незаконно нараховані штрафи у твердій грошовій сумі; позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки строк дії договору закінчився 05.12.2013 року, а позивач звернувся до суду з позовом у березні 2019 року.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . - в судовому засіданні позов не визнала, надала пояснення, основні положення яких раніше виклала в запереченні (а.с. 105-107), де зазначає, що із наданої банком виписки по рахунку вбачається, що в період з 12.08.2017 року по 19.08.2017 року відповідачем ОСОБА_1 проведено ряд операцій «Оплата частинами» (за виключенням придбання виробів у магазині «Золотий вік»), які відповідач не здійснювала, але у відзиві банк вказує, що відповідач скористався послугою «Миттєва розстрочка». Через одночасне вживання позивачем при обґрунтуванні позову поняття «Миттєва розстрочка», «Оплата частинами», «Бистра готівка» відносно вказаних дій, які мають різну правову природу та відсутності у виписці по рахунку ні назв, ні адрес магазинів, де здійснювались покупки, суми покупок, за допомогою цих операцій, необхідно вказані суми виключити із складу заборгованості за кредитом. Також нею надані суду письмові пояснення (а.с. 139, 160-162).

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, судом встановлено, що між Банком та відповідачем 05.12.2012 року був укладений кредитний договір б\н, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 9600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, на які банк згідно розрахунку заборгованості ( а.с.5-10) нараховував відсотки за користування кредитом у розмірі 20,4 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 01.09.2014 року - 32,4 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 01.04.2015 року - 42 відсотків на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов`язувалася щомісячно частинами, вчасно повертати суму кредиту, а також інші суми згідно з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою.

За вказаним кредитним договором відповідачу ОСОБА_1 були надані кредитні картки (3 шт.), остання № НОМЕР_1 - 16.09.2016 року терміном дії 08/20.

Договір складається з письмової заяви позичальника з відмітками банку (а.с.11),а також Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною картою. Згідно заяви позичальника ОСОБА_1 ознайомилась та згодна із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифів банку, які були надані їй у письмовій формі і своїм підписом підтвердила повну інформацію про умови кредитування ПриватБанку.

До кредитного договору банк додав (а.с.12-27) Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком (а.с.5-10) заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 07.02.2019 року утворилася в сумі 54828,71 грн. і складається з заборгованості:

-за кредитом у сумі 19818,98 грн.;

-за простроченим кредитом у сумі 10604,38 грн.;

-пені за прострочене зобов`язання у сумі 21018,27 грн.;

-пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 300 грн.

-штрафів у сумі 500,00 грн. (фіксована частина), 2587,08 грн. (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 05 грудня 2012 року (а.с.12) процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми і її визначеного розміру та можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, в т.ч. і через використання сервісу «Миттєва розстрочка».

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник в т.ч. суми отримані за послугою «Миттєва розстрочка» («Швидка готівка»), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 5 грудня 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг ,які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг,які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), надання послуги «Миттєва розстрочка» та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування, надання послуги «Миттєва розстрочка».

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (05 грудня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05 березня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, вказівки на можливість скористатись запропонованими банком послугами, в т.ч. «Миттєва розстрочка», надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд зазначає, що витяг з Умов і Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Такі висновки відповідають правовій позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03 липня 2019року у справі №342\180\17, провадження 14-131цс19.

Дії банку щодо включення у платіж за кредитом, згідно із ставками, розміром та порядком нарахуванням визначені цими документами прострочене тіло кредиту (відсотки) у сумі 10604,38 грн., пені за прострочене зобов`язання у сумі 21018,27 грн., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 300 грн., штрафів у сумі 500,00 грн. (фіксована частина), 2587,08 грн. (процентна складова), коштів за послугою «Миттєва розстрочка» зарахованих на картку відповідача НОМЕР_7 з рахунку НОМЕР_2 від 19.08.2017року на суму 1,047грн., з рахунку НОМЕР_3 від 18.08.2017року на суму 2,080 грн., з рахунку НОМЕР_4 від 17.08.2017року на суму 4,576.00 грн., з рахунку НОМЕР_5 від 16.08.2017 року на суму 1,166.55 грн., з рахунку НОМЕР_6 від 12.08.2017 року на суму 1,047.00 грн. через не підтвердження належними доказами є незаконнимі відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05 грудня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати реалізованої можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредит за послугою «Миттєва розстрочка», а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У зв`язку з цим є безпідставними позовні вимоги в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідачки по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 5 грудня 2012 року, через те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Також судом встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір 05 грудня 2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Початок перебігу строку позовної давності в такому разі визначається до ч.5 ст.261 ЦК України, а тому аргументи відповідача про пропуск банком строку позовної давності судом відхиляються.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту свого права через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Разом з тим, що оскільки сума зобов`язань відповідача в межах встановлених судом умов кредитного договору є меншою, ніж сума фактично сплачених нею на користь позивача грошових коштів за період з 04.06.2015року по 07.02.2019року у розмірі 48329,64грн, то в позові слід відмовити.

Аргументи відповідача про неотримання ним кредитних коштів спростовуються встановленими судом обставинами справи та нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Із наданої суду виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Формування меморіальних ордерів за даним продуктом не передбачено, оскільки кредитні кошти надаються шляхом встановлення кредитного ліміту. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. Отже, підтвердженням отримання Клієнтом кредитних коштів є виписка по рахунку, яка в свою чергу є первинним бухгалтерським документом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини ї основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування свої рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги,між іншим, різноманітність аргументів,які сторона може представити в суд, та відмінності ,які існують у державах-учасницях,з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки викладення та формулювання рішень. Таким чином питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи(п.23 рішення ЄСПЛ від 28 липня 200року у справі «Проніна роти України)

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Миколаївський апеляційний суд через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з часу виготовлення рішення суду в повному обсязі.

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 25.09.2019 року.

Суддя: О.Є.Старжинська