Рішення № 84492313, 25.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2019 року № 826/12883/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Березанський комбікормовий завод» до Головного управління ДФС у Київській області про скасування рішення від 14.05.2018 про опис майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Березанський комбікормовий завод» (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування рішення від 14.05.2018 про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем, в порушення приписів статті 59 Податкового кодексу України та Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, не надсилалася податкова вимога позивачу. Відтак, недотримання податковим органом процедури повідомлення про виникнення податкового боргу та виникнення права податкової застави, свідчить про неправомірність прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2018 залишено адміністративний позов позивача буз руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач надав суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що станом на день прийняття рішення про опис майна у податкову заставу за позивачем обліковувався податковий борг, який виник на підставі декларації з податку на додану вартість (за березень, травень, червень, липень, вересень, грудень 2015; березень, квітень, листопад 2016; жовтень, грудень 2017; січень, лютий, березень 2018), податкового повідомлення-рішення від 10.08.2017 №0019741203 на суму 2 831,80 грн. та пені, нарахованої у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобов`язань згідно зі статтею 129 Податкового кодексу України у розмірі 92 932,75 грн.

Оцінивши подані сторонами документи і матеріали, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Обставини встановлені судом:

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 14.05.2018 здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - ПРАТ «Березанський комбікормовий завод» (код ЄДРПОУ 04529944), а у разі якщо на момент складання акту опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.

Підставою для прийняття вказаного рішення слугувала наявність податкового боргу у позивача, яка згідно даних інтегрованих карток платника податків становить 241 916,04 грн. (без врахування пені та штрафних санкцій, які будуть нараховані після сплати вищевказаного податкового боргу відповідно до статей 126, 129 Податкового кодексу України).

Листом від 14.05.2018 №8993/10/10-36-51-03-33 податковий орган запропонував позивачу самостійно визначити та надати перелік активів, згідно форми, на які може бути розповсюджено право податкової застави.

Позивач не погоджуючись з отриманим рішенням, направив на адресу відповідача заперечення, в яких вказав на те, що сума боргу, зазначена у листі останнього, не відповідає дійсності, і повинна бути переглянута та додатково узгоджена з платником податків.

У відповідь на заперечення позивача, відповідач надіслав лист №13278/10/10-36-17-00-13 від 24.07.2018, в якому зазначив, що станом на 23.07.2018 за даними ІТС «Податковий блок» за позивачем обліковується податковий борг у сумі 278414,41 грн., з яких 258 805,49 грн. - податок на додану вартість та 19 608,92 грн. - податок на прибуток.

Не погоджуючись з фактом ухвалення рішення про опис майна позивача в податкову заставку, останній звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Також, ПК України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 ПК України кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Згідно зі статтею 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 36.1 статті 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Статтею 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 49.18.3 пункту 49.18 стаття 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

Статтею 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов`язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов`язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

У той же час, згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з пунктами 59.1, 59.3 та 59.4 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу виставлено податкову вимогу форми «Ю1» №49 від 02.12.2010 на суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями у розмірі 61 476,72грн., яку вручено позивачу (а.с.66).

Вказана податкова вимога позивачем в судовому порядку не оскаржувалась, не відкликана та є діючою.

Відповідно до приписів статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається.

Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Правове регулювання застосування інституту податкової застави передбачено статтями 88-95 ПК України.

Згідно з пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з пунктом 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: 89.1.2 несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги та опису майна у податкову заставу є наявність у платника податкового боргу.

При цьому за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Станом на день прийняття рішення про опис майна позивача у податкову заставку за останнім рахувався борг у розмірі 217 370,55 грн, який виник на підставі декларацій з податку на додану вартість за березень, травень, червень, липень, вересень, грудень 2015; березень, квітень, листопад 2016; жовтень, грудень 2017; березень, квітень, листопад 2016; жовтень, грудень 2017; січень, лютий, березень 2018), податкового повідомлення-рішення від 10.08.2017 №0019741203 на суму 2 831,80 грн. та пені нарахованої у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобов`язань у розмірі 92 932,75 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на наявність податкових повідомлень-рішень, які оскаржені в адміністративному порядку (у матеріалах справи відчутні докази отримання зазначений скарг податковим органом, рішення відповідного контролюючого органу, прийняте за результатами скарги), оскільки суми визначені в них не включені податковим органом до суми податкового боргу позивача, оскільки борг визначено станом на 14.05.2018, тоді як податкові повідомлення-рішення прийняті - 22.06.2018.

Крім того, безпідставними є доводи позивача про те, що до суми податкового боргу ввійшла сума боргу, розстрочена на підставі мирової угоди позивача з кредиторами, оскільки відповідно до розрахунку податкового боргу позивача, наданого податковим органом (а.с.50-65), вказана сума не ввійшла до складу податкового боргу, визначеного станом на 14.05.2018.

Також судом встановлено, що кошти сплачені позивачем протягом 2016-2018 років, у відповідності до приписів 87.9 статті 87 ПК України, зараховувались в рахунок погашення податкового боргу в порядку їх виникнення, а саме в межах поточних зобов`язань позивача, які виникли станом на час закриття провадження у справі про банкрутство у розмірі 358 421,76 грн.

Оскільки встановлено наявність у позивача податкового боргу і правомірність надіслання податкової вимоги, суд вважає, що прийняття рішення про опис майна у податкову заставу узгоджується із нормами статті 89 Податкового кодексу України, що вказує на безпідставність позовних вимог.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не спростовано наявність податкового боргу, станом на день прийняття рішення про опис майна в податкову заставу, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про скасування рішення про опис майна в податкову заставу.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодекс адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Березанський комбікормовий завод» до Головного управління ДФС у Київській області про скасування рішення від 14.05.2018 про опис майна у податкову заставу відмовити.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда