Рішення № 84492311, 25.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2019 року № 640/7545/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2018 у справі № 826/472/18 за період з 15.03.2018 по 17.04.2019 включно в розмірі 114 396,80 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем протиправно не виконувалося тривалий час рішення суду, що побавляло позивача права на працю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов, визначеному у статті 47 Кодексу адміністративного судочинства.

Оцінивши подані сторонами документи і матеріали, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Обставини встановлені судом:

ОСОБА_1 проходив державну службу на посаді заступника начальника відділу акцизного податку Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України.

Наказом Державної фіскальної служби України від 02.10.2017 № 2317-о, позивача звільнено з посади на підставі частини другої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2018 у справі №826/472/18 наказ відповідача від 02.10.2017 № 2317-о «Про звільнення ОСОБА_1 » скасовано, позивач поновлений на рівнозначній займаній посаді.

Рішення суду в частині поновлення позивача на займаній посаді допущено до негайного виконання.

У зв`язку з невиконанням рішення суду, позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.04.2018 (вх. ДФС № 3874/Інше від 05.04.2018), в якій просив виконати судове рішення добровільно.

У відповідь на вказану заяву, листом від 16.04.2018 № 5519/М/99-99-04-01-02-14 відповідач, ігноруючи факт присутності свого представника в судовому засіданні, в якому було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, повідомив позивача, що офіційно вказаного рішення не отримував.

У подальшому, на неодноразові звернення представника позивача з приводу виконання судового рішення відповідач повідомляв, що рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.03.2018 у справі № 826/472/18 в частині поновлення позивача на роботі перебуває в процесі виконання (листи від 26.12.2018 № 20506/З/99-99-04-01-02-14, від 18.03.2019 № 566/ЗПІ/99-99-01-02-14 від 25.03.2019 № 2201/З/99-99-04-01-03-14) або надавав інформацію не по суті порушеного питання (лист від 20.02.2019 № 1263/З/99-99-04-01-03-14).

Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 24.01.2019 відкрито виконавче провадження № 58191906 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2018 у справі № 826/472/18 в частині поновлення позивача на посаді та зобов`язано відповідача виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

У зв`язку з невиконанням судового рішення у встановлений строк, постановою державного виконавця від 04.03.2019 на відповідача накладено штраф в розмірі 5 100,00 грн., зобов`язано виконати рішення у десятиденний строк та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне не виконання рішення.

У зв`язку з повторним не виконанням рішення суду постановою державного виконавця від 15.04.2019 на відповідача накладено штраф у подвійному розмірі.

15.04.2019 відповідачем видано наказ № 730-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ».

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не поновлення позивача на посаді, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) негайно виконуються рішення суду про:

1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;

2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;

5) уточнення списку виборців;

6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань;

7) накладення арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Згідно зі статтею 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення може бути зупинене у випадках, визначених цим Кодексом. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно із частинами першою, другою статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що Окружним адміністративним судом міста Києва 15.03.2018 ухвалено рішення про поновлення позивача на посаді та лише 15.04.2018 на підставі наказу № 730-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » фактично поновлено.

Відповідно до копії наказу ДФС України від 15.04.2018 року № 730-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » останній фактично приступив до виконання своїх обов`язків лише 18.04.2019.

Отже, відповідач необґрунтовано та протиправно не поновлював на роботі позивача у період з 15.03.2018 до 17.04.2019.

Відтак, наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період з 15.03.2018 до 17.04.2019.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У відповідності до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з пунктом 10 Порядку №100, зокрема у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Відповідно до абзацу третього пункту 2, пунктів 5 та 8 Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, є середньоденна заробітна плата працівника, яка обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період..

При цьому, у випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, а працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (передостанній абзац пункту 4 Порядку №100) .

Крім того, за змістом пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати в розрахунковому періоді за наведеними вище правилами, визначається середньоденний заробіток. У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій ним в постанові від 20.06.2018 у справі № 825/203/16.

Відповідно до Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 № 24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році» та введеною в дію з 01.01.2018, посадовий оклад за посадою заступника начальника відділу у складі департаменту в Державній фіскальній службі України дорівнює 8 400,00 грн.

Згідно з розрахунками норм тривалості робочого часу, що додається, в січні 2018 року налічується 21 робочий день, а в лютому 2018 року - 20 робочих дів.

Таким чином, середньоденний заробіток позивача, обчислений виходячи з розміру його посадового окладу за два календарні місяці, що передували місяцю, в якому розпочалась затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, дорівнює 409,76 грн. (8400,00 грн.+8400,00 грн.) / (21 робочий день + 20 робочих днів).

За схемою посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 № 102, з посадовий оклад за посадою, позивача, дорівнює 2,55 мінімального посадового окладу.

Приміткою 1 до зазначеної схеми посадових окладів визначено, що у 2019 році мінімальний посадовий оклад становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018. У разі коли внаслідок множення мінімального посадового окладу на відповідний коефіцієнт отримано число у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до 10 гривень (крім мінімального розміру посадового окладу групи 9).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1 762,00 грн.

Таким чином, з 01.01.2019 посадовий оклад за посадою позивача дорівнює 1762,00 грн. х 2 х 2,55 = 8 990,00 грн.

Отже, коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача в 2019 році дорівнює 1,07 (8990,00 / 8400,00).

Тривалість періоду затримки відповідачем виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі з 15.03.2018 по 17.04.2019 включно складає 274 робочих дні.

З урахуванням зазначеного, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача у 2018 році за період з 15.03.2018 по 31.12.2018 складає 81 952,00 грн. (200 робочих днів х 409,76 грн.), у 2019 році за період з 01.01.2019 по 17.04.2019 включно склав 32 444,80 грн. (74 робочих дні*409,76 грн.*1,07), а разом: 114 396,80 грн.

При цьому, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру, що відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16.

Згідно пункту 10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Оскільки позивача було поновлено на посаді згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018, яка підлягала негайному виконанню в частині, а згідно відмітки на наказі про поновлення на посаді від 15.04.2018 року № 730-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » останній приступив до виконання своїх обов`язків - 18.04.2019, тобто лише з цієї дати він отримав фактичну можливість приступити до роботи, суд вважає, що період вимушеного прогулу позивача слід рахувати з 15.03.2018 (день прийняття судового рішення) по 17.04.2018 (останній день перед ознайомленням з наказом про поновлення).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи вбачається вчинення відповідачем протиправних дій, які не відповідають наведеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодекс адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197 , адреса: 04053, Київ, Львівська площа, б.8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2018 у справі № 826/472/18 за період з 15.03.2018 по 17.04.2019 включно в розмірі 114 396,80 грн. (сто чотирнадцять тисяч триста дев`яносто шість гривень 80 копійок).

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда