Рішення № 84491453, 25.09.2019, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/438/19

Провадження №: 2/0343/285/19

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2019 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді – Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання – Шикор Г. В.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №343/438/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок протиправної поведінки,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Коцковича Р.М.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Ільницького Я.І.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 1500 польських злотих, що у відповідності до офіційного курсу НБУ станом на 04.03.2019 становить 10642,74 гривень, та всі витрати, пов`язані з розглядом даної справи, включаючи витрати адвоката за надання йому юридичної допомоги.

Свої вимоги мотивує тим, що він працював на сезонних роботах у республіці Польща разом з ОСОБА_3 та далеким родичем ОСОБА_2 , який в той час на заробітках позичив в нього 4000 польських злотих на придбання автомобіля. У червні 2017 року ОСОБА_2 повернув з позичених коштів лише 1000 польських злотих, а решту сказав, що віддасть у серпні 2017 року. Однак, у серпні 2017 року кошти так і не повернув, пояснивши, що діти йдуть до школи, тому віддасть їх в грудні 2017 року, на що він погодився.

22 грудня 2017 року ОСОБА_2 віддав йому 3000 польських злотих, після чого він, додавши ще своїх 1500 польських злотих, передав додому для своєї дружини ОСОБА_3 . 4500 польських злотих. ОСОБА_3 і ОСОБА_2 поїхали додому в Україну, а він залишився працювати в республіка Польща. По дорозі додому ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 вручені йому 4500 польських злотих, щоб останній віддав їх його дружині ОСОБА_4 Однак, відповідач, приїхавши в Україну, віддав їй лише 3000 польських злотих, а 1500 польських злотих залишив собі. Отримавши від ОСОБА_2 дані кошти, його дружина зателефонувала йому в Польщу і повідомила про отриману суму. Він зателефонував до ОСОБА_3 і спитав чому він передав кошти ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_3 забрав у відповідача 1500 польських злотих та віддав їх ОСОБА_4 . Проте, коли ОСОБА_3 вийшов з їхнього будинку, прийшов ОСОБА_2 , де силоміць, фактично викравши, забрав з його помешкання 1500 польських злотих, сказавши ОСОБА_4 , що коли він, ОСОБА_1 , приїде з Польщі, то зі всім розберуться та порахуються. Коли ж він приїхав із заробітків додому, відразу пішов до ОСОБА_2 , щоб розібратися в ситуації, чого зробити на вдалося. Він звернувся в органи поліції, де йому повідомили про необхідність звернутися до суду. Крім того, вказані вище обставини спонукали його дружину ОСОБА_4 26.12.2017 звернутися в Долинське ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області з письмовою заявою, в якій вона вказала вищезазначені факти та просила притягнути ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. За результатами проведеної Долинським ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області перевірки фактів, зазначених у заяві ОСОБА_4 , у відкритті кримінального провадження відносно відповідача ОСОБА_2 було відмовлено за відсутності в його діях складу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України та було рекомендовано їм звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

Внаслідок вчинення протиправної поведінки, відповідач заподіяв йому значної матеріальної шкоди в розмірі 1500 польських злотих, що у відповідності до офіційного курсу НБУ станом на 04.03.2019 становить 10642,74 грн (100 польських злотих=709,5158 гривень), яка полягає у викраденні ОСОБА_2 цих коштів з його помешкання. Добровільно відшкодувати завдану йому матеріальну шкоду відповідач відмовляється, тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити, надав суду пояснення аналогічні викладеному обґрунтуванню в позовній заяві. Додатково вказав, що відповідач його сусід, вони працювали на одному підприємстві в Польщі. Він доручав передати кошти дружині саме ОСОБА_3 ОСОБА_2 забрав кошти з частини будинку дружини. На той час з дружиною він був розлучений і будинок їх був поділений. Дружина померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку із ситуацією, що склалася, він звертався до дільничного, однак той сказав звертатися до суду. Точної дати, коли це відбулося, він не пам`ятає. Заяву у поліцію писала його дружина. З поліції йому дали відповідь, щоб він звернувся в суд. Вважає, що шкода йому завдана в результаті протиправної поведінки ОСОБА_2 по відношенню до нього. Такі дії ОСОБА_2 розцінює як факт крадіжки, тому що той незаконно привласнив його кошти. Оскільки органи поліції не вбачають в діях відповідача складу злочину, він звернувся з даним позовом до суду. Повідомив також суду, що ОСОБА_3 знаходиться у Польщі, тому надати показання суду в якості свідка не може.

Представник позивача - адвокат Коцкович Р.М. в судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя та обставини, викладені у позовній заяві. Додатково вказав, що просить при розгляді даної справи брати до уваги тільки події, які відбувалися в момент передачі грошей, оскільки боргові зобов`язання між сторонами жодним чином не підтверджені. Тобто, отримавши 4500 польських злотих, ОСОБА_2 повинен був передати саме цю суму ОСОБА_4 , а тому він неправомірним способом вирішив свої майнові питання. Якщо є спір з приводу договірних зобов`язань, відповідач повинен був їх вирішити в окремому порядку. В даному випадку йде мова про неправомірне заволодіння коштами ОСОБА_1 . Сам ОСОБА_2 підтверджує, що він віддав ОСОБА_1 . 3000 польських злотих, чим визнає таку суму боргу, а відтак не мав права забирати будь-які кошти у дружини останнього. Вважає, що поліція правильно визначила, що це цивільно-правові відносини.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивача витрати по справі та витрати на правову допомогу. З позовними вимогами ні він, ні його довіритель, не погоджуються та вважають їх такими, що не підлягають до задоволення, оскільки позивач свідомо вводить суд в оману з огляду на таке. З березня 2017 року ОСОБА_2 працював та працює і по сьогоднішній день в Польщі на фірмі «Марбуд». В той час до Польщі на заробітки приїхав його родич ОСОБА_1 , якого він влаштував на ту саму фірму, де і він. Взявши заробітну плату, позивач звернувся до нього з проханням про те, щоб він його гроші зберігав в себе, оскільки додому гроші не хоче передавати через те, що їх можуть потратити, а він має на меті накопичити кошти для придбання автомобіля дочці. В себе зберігати боїться, щоб гроші ніхто не вкрав або ж щоб він їх не загубив. Таким чином, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 4000 польських золотих. При цьому позивач вказав відповідачу, що він може скористатись його грошима при потребі. Оскільки у нього така потреба виникла, він нею скористався, попередньо попередивши про це ОСОБА_1 Гроші останньому він повертав частинами.

У липні 2017 року, коли ОСОБА_2 їхав додому, позивач передав через нього додому свою зарплату в сумі 2500 польських злотих, які він віддав його дружині ОСОБА_4 .

В серпні 2017 року відповідач знову їхав до дому і ОСОБА_1 також передав через нього дружині 2500 польських злотих. ОСОБА_2 , доклавши ще своїх 1000 польських злотих, які був винен ОСОБА_1 , передав дружині останнього 3500 польських злотих.

У вересні 2017 року ОСОБА_5 , який являється сусідом позивача та працює разом з ними в Польщі, привіз в Україну зарплату ОСОБА_2 та гроші, які передав позивач для своєї дружини в сумі 2500 польських злотих. ОСОБА_2 , взявши у ОСОБА_5 гроші в сумі 2500 польських злотих, які передав ОСОБА_1 , та доклавши ще своїх 1500 польських злотих, які він був винуватий останньому, а разом 4000 польських злотих віддав дружині ОСОБА_1

Підсумовуючи всі кошти з липня по вересень, позивач передав додому гроші в сумі 7500 польських злотих, а ОСОБА_2 , в свою чергу, з липня по вересень повернув ОСОБА_1 борг в сумі 2500 польських злотих. Отже, з липня по вересень в загальній сумі ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 10000 польських злотих.

Таким чином, ОСОБА_2 залишилось повернути борг позивачу в сумі 1500 польських злотих. Однак, коли він перебував в Польщі, ОСОБА_1 почав стверджувати, що у вересні він не повертав ніякого боргу і що він винен йому ще 3000 польських злотих. ОСОБА_2 , в свою чергу, щоб не провокувати сварок віддав ОСОБА_1 3000 польських злотих, замість 1500 польських злотих, оскільки знав, що позивач є неприязною та конфліктною особою і виясняти з ним стосунки в іншій країні без його дружини, якій ОСОБА_2 фактично давав гроші, є марною справою.

Вже в грудні 2017 року, коли ОСОБА_2 в черговий раз їхав додому, то позивач хотів знову через нього передати ОСОБА_4 гроші, однак ОСОБА_2 відмовився ці гроші брати і позивач дав 4500 польських злотих односельцю ОСОБА_3 , який їхав разом відповідачем. По дорозі додому ОСОБА_2 пояснив ОСОБА_3 всю ситуацію, яка склалась, і ОСОБА_3 передав йому 1500 польських злотих, які ОСОБА_2 переплатив ОСОБА_1 Приїхавши в Україну, ОСОБА_3 приніс дружині позивача 3000 польських злотих, на що вона почала сварку, вказавши, що їй чоловік сказав, що передавав 4500 польських злотих. Не зумівши пояснити ситуацію, ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_2 , повідомив, що виник конфлікт з ОСОБА_4 і щоб він прийшов до позивача додому вияснити ситуацію. Прийшовши до дружини позивача, де перебував ОСОБА_3 , ОСОБА_2 повернув ОСОБА_3 . 1500 польських злотих, які він йому передав, і ОСОБА_3 , віддавши ОСОБА_4 всі 4500 польських злотих, пішов з будинку останньої. Він у цей час з`ясував з дружиною позивача скільки коштів він передав, оскільки гроші передавав саме їй. На що вона йому відповіла, що ці гроші вони збирають дочці ОСОБА_6 на машину, і що він приносив кошти у липні в сумі 2500 польських злотих; у серпні 3500 польських злотих; у вересні 4000 польських злотих, тобто, загальна сума коштів становила 10000 польських злотих. А, враховуючи ще 4500 польських злотих, що приніс ОСОБА_3 , разом виходить 14500 польських злотих. Отже, ОСОБА_4 підтвердила, що у вересні 2017 року ОСОБА_2 все таки приносив гроші. При їхній розмові була присутня і дочка позивача ОСОБА_7 . Тоді ОСОБА_2 пояснив ОСОБА_4 , що ОСОБА_1 стверджує, що він у вересні гроші не приносив і боргу не повертав, тому, не маючи змоги довести протилежне, ОСОБА_2 був змушений йому в Польщі віддати 3000 замість 1500 польських злотих боргу, тобто ОСОБА_2 , повертаючи позивачу 3000 польських злотих переплатив лишніх 1500 польських злотих, які й отримав у ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_1 з`ясували всі питання мирно, без будь-яких конфліктів та сварок, остання відрахувала та повернула ОСОБА_2 переплачені 1500 польських злотих. Тоді вони разом із дочкою позивача ОСОБА_8 пішли до ОСОБА_5 , щоб пояснити все позивачу по скайпу. Вже в присутності ОСОБА_5 та дочки ОСОБА_9 зв`язались з ОСОБА_1 по скайпу і пояснили йому ситуацію, дружина та дочка, перерахувавши всі кошти, які ОСОБА_2 приносив, підтвердили те, що у вересні гроші він передавав, а отже, даючи позивачу в Польщі 3000 польських злотих, ОСОБА_2 повернув 1500 польських злотих зайвих, на що ОСОБА_1 все заперечив і почав йому погрожувати та залякувати. Вже згодом ОСОБА_2 дізнався, що ОСОБА_4 звернулась із заявою в поліцію, що він начебто викрав у неї гроші в сумі 1500 польських злотих. До ОСОБА_2 . приходили працівники поліції і він надав їм роз`яснення стосовно ситуації, яка склалась. Працівниками поліції було перевірено всі обставини справи та у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, повідомили, що підстав для внесення відповідної інформації до ЄРДР не має. Перебуваючи на заробітках ОСОБА_2 зателефонували родичі та повідомили, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до нього.

Звертає увагу, що між сторонами не було укладено жодного договору, не складено жодного процесуального документа, який мав би відповідати вимогам чинного законодавства та ЦК України в цілому. На його думку, між сторонами якщо і існували чи існують правовідносини, то явно не ті, на які посилається в своїй позовній заяві позивач. Працівниками поліції проведено перевірку, і дано висновок щодо дій ОСОБА_2 , а саме що в його діях відсутній склад правопорушення, а відтак і сама подія. Вважає, що ОСОБА_1 свідомо вводить суд в оману та зводить на відповідача наклеп, оскільки усну домовленість, яка була в нього з позивачем, ОСОБА_2 чесно виконав, про що може підтвердити і ОСОБА_5 , який був присутній разом з донькою позивача при розмові з останнім по скайп зв`язку та який знає про ситуацію, що склалась, оскільки теж не раз передавав кошти для позивача.

Відповідач в судовому засіданні підтримав наданий ним через свого представника відзив на позов, просив суд відмовити в позові, стягнути кошти, потрачені ним на адвоката та надав суду пояснення, що відповідають викладеному у відзиві. Додатково вказав, що він неодноразово носив гроші дружині позивача, в тому числі, віддавав кошти, які він позичав у ОСОБА_1 (це не був договір позики, а була домовленість про зберігання грошей). Все робив з відома останнього. Він з позивачем є родичами. ОСОБА_1 боявся носити (зберігати) кошти, тому дав їх йому, ОСОБА_2 , на зберігання і дозволив користуватися, що він і робив з його відома, але все повернув частинами, зокрема, возив його дружині належну ОСОБА_1 зарплату та віддавав частину позичених коштів. З дружиною ОСОБА_1 вони все звірили, вона відрахувала зайві кошти та повернула йому 1500 злотих, з переданих їй ОСОБА_3 4500 злотих. Він ті 1500 злотих, що приніс, забрав зі стола і вони (він, ОСОБА_10 і дочка) пішли до ОСОБА_5 телефонувати ОСОБА_1 , де через інтернет-зв`язок йому перерахували все, що він, ОСОБА_2 , віддав. Повернуті ОСОБА_11 гроші під час розмови з ОСОБА_1 були в нього. Однак, позивач не погодився з усім, почав кричати, що розбереться, щоб вона казала, що у вересні гроші він не повертав. На що ОСОБА_4 сказала, що всі гроші ОСОБА_2 передав і вони є дома.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав все, що викладене у відзиві на позов та додатково вказав, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зазначених ним обставин. Відповідно до висновку поліції від 27.12.2017 матеріали закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Тобто, саме тоді роз`яснено право звернутися до суду, однак ОСОБА_4 не зверталася до суду, отже, погодилася, що претензій немає. Крім того, гроші відповідач забрав з будинку ОСОБА_4 , значить не можна вважати, що ці кошти належали позивачу. Ними заперечується як сам позов, так і підстава позову. Будь-якої протиправної поведінки зі сторони ОСОБА_2 нема. Йому кошти у грудні не передавали, він жодних зобов`язань на себе не брав, а провівши відповідні розрахунки щодо отриманих грошей з ОСОБА_12 , остання повернула йому 1500 польських злотих. ОСОБА_1 у той час не перебував у шлюбі з ОСОБА_13 . Вони проживали у різних половинах будинку, тому не встановлено чиї це кошти. Не надано жодного доказу, що позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів, не запросив в якості свідка свою дочку Марію чи ОСОБА_14 , а позов подав більше як через рік після смерті ОСОБА_4 . Натомість ОСОБА_5 підтвердив, що всі суми сходились. Нема зобов`язань, нема підтвердження про передачу грошей та їх суму. ОСОБА_4 не зверталася до суду з вимогами. Якщо ОСОБА_2 без волі власника забрав гроші, то це кримінальне правопорушення, однак, з його відсутністю погодилися як позивач, так і його колишня дружина, розуміючи, що були якісь договірні зобов`язання, які врегульовані.

Таким чином, спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 19.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено провести підготовче судове засідання за участю сторін. Постановлено також витребувати у Долинського ВП Калуського ВП ГУ НП України в Івано-Франківській області матеріали перевірки повідомлення гр. ОСОБА_4 від 26.12.2017.

8 квітня 2019 року до суду Долинським ВП Калуського ВП ГУ НП України в Івано-Франківській області направлено копію матеріалу, зареєстрованого в Долинському ВП в журналі ЄО за №6748.

19 квітня 2019 року представником відповідача до суду подано відзив на позов та клопотання про виклик свідка.

25 квітня 2019 року відповідачем надано суду заяву про попередній орієнтовний розрахунок витрат по справі та акт від 25.04.2019.

Ухвалою суду від 06.05.2019 закрито підготовче судове провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та викликано в судове засідання свідка, про якого клопотав представник відповідача у заяві від 19.04.2019.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

з наданих суду Долинським ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області матеріалів, зареєстрованих в журналі ЄО за №6748 вбачається, що 26.12.2017 із заявою звернулася ОСОБА_4 про те, що її сусід ОСОБА_2 , який працює з її чоловіком ОСОБА_1 і через якого чоловік передав їй гроші в розмірі 4500 польських злотих, віддав їй лише 3000 польських злотих, тому просить притягнути ОСОБА_2 до відповідальності. В ході розгляду заяви відібрані пояснення в ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який також звернувся із заявою про те, що відносно нього розповсюджуються неправдиві чутки та наклеп. 12 лютого 2018 року відібрані також пояснення і в ОСОБА_1 (а.с.30-38)

Відповідно до висновку від 27.12.2017, наданого дільничним офіцером Долинського ВП, затвердженого начальником Долинського ВП в Івано-Франківській області, за результатами розгляду повідомлення ОСОБА_4 вказано, що підстав для внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудового розслідувань не має, оскільки відсутні дані, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, а навпаки присутній майновий спір, який розглядається в судовому порядку, тому вирішено розгляд повідомлення завершити та рекомендовано заявниці звернутись в суд в порядку цивільного судочинства (а.с.6, 31).

Аналогічне міститься і в повідомленні Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області за вих. №256від 15 січня 2018 року, наданому ОСОБА_4 (а.с.5,37).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав суду, що він зі сторонами разом працює в Польщі. 6 вересня 2017 року він получив зарплату ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та привіз в Україну. ОСОБА_2 прийшов до нього забрати свою зарплату і він відразу віддав йому зарплату ОСОБА_1 , щоб він заніс її по дорозі дружині останнього. Зарплата була в розмірі по 2500 польських злотих. ОСОБА_2 поніс зарплату ОСОБА_1 . У грудні вони з ОСОБА_2 їхали в одній машині. ОСОБА_1 тоді залишився у Польщі і передав гроші додому, але не через нього. Він не бачив, щоб ОСОБА_3 передавав гроші ОСОБА_1 ОСОБА_2 . 24 грудня вони приїхали з Польщі. 25 грудня до нього прийшов ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_1 і вони по скайпу зв`язалися з ОСОБА_1 Мова йшла про гроші, вони з`ясовували чи всі гроші передав ОСОБА_2 в розмові по скайпу з`ясували, що вся сума зійшлася до копійки.

Таким чином, з викладеного встановлено, що відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_2 складу будь-якого правопорушення, тобто на неправомірність його дій, натомість між сторонами наявний майновий спір.

Оцінка суду:

вислухавши пояснення позивача та його представника, заперечення відповідача та його представника, показання свідка, дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

За змістом ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України являється завданням цивільного судочинства.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України, на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснено в п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів неправомірних дій ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , а як наслідок - відсутній безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями та шкодою.

Більше того, з викладеного судом встановлено, що хоча і відповідач не заперечує того факту, що гроші він взяв, однак, як стверджує останній, він їх взяв з приміщення ОСОБА_4 , колишньої дружини ОСОБА_1 , які на той момент були розлучені та будинок між ними був поділений, про що вказав у своїх поясненнях в судовому засіданні і сам ОСОБА_1 , який, в свою чергу, не довів суду, кому належали ці кошти.

Крім того, відповідно до наданих матеріалів розгляду повідомлення ОСОБА_4 , Долинським ВП надано висновок про те, що відсутні дані, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, натомість встановлено, що були договірні відносини, що не заперечив і сам позивач.

Питання відносно передачі коштів, їх зберігання, повернення суд не вирішує, оскільки це не є предметом позову. Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи та при ухваленні рішення виходить з тих підстав та предмета позову, які заявлені позивачем, так як не може виходити за межі позовних вимог, що визначено ч. 2 ст. 264 ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Отже, факт неправомірних дій ОСОБА_2 відносно позивача не підтверджений належними, допустимими та достатніми доказами. Більше того, всіх складових, необхідних для відповідальності відповідача з підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, на які посилається позивач, а саме: наявність заподіяної шкоди, винність дій відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та діями відповідача, в судовому засіданні встановлено не було.

Важливим є те, що, крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Як уже зазначалося вище, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, суд, прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, яку останній поніс у зв`язку з вчиненням ОСОБА_15 відносно нього відповідних неправомірних дій, задоволенню не підлягають, оскільки не доведено наявність неправомірних дій, не встановлено винуватості відповідача, а відтак відсутній причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та діями відповідача.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути з відповідача всі витрати, пов`язані з розглядом даної справи та витрати адвоката за надання йому юридичної допомоги, однак, крім квитанції про сплату судового збору, жодних документів на підтвердження понесених ним витрат по справі, в тому числі за послуги адвоката, суду не надає.

Відповідач просить стягнути з позивача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн, на підтвердження чого долучає акт від 25.04.2019, в якому міститься інформація про надані йому послуги адвокатом, зокрема, ознайомлення з позовною заявою та з додатками до позовної заяви, підготовка відзиву та представництво інтересів в суді, та квитанція від 28.03.2019 на суму 3000 грн (а.с.51,49).

Таким чином, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, тому, керуючись ст. 141 ЦПК України, вважає, що з позивача на користь відповідача слід стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок протиправної поведінки, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний зміст рішення суду буде складено до 26 вересня 2019 року.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич

Повний зміст судового рішення складено 26 вересня 2019 року.