Вирок № 84490187, 24.09.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Україна

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49112, м. Дніпро, вул. Електрична, 1-а,

_________ e-mail: inbox@sm.dp.court.gov.ua________

Справа №206/5102/17

Провадження №1-кп/206/28/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2019 р. в залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого судді Сухоруков А.О.,

суддів Кушнірчук Р.О.,

Поштаренко О.В.

при секретарі Панюшкіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2015 року за № 12015040700001429 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Посад Роменського району Сумської області, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України

за участю

прокурора Мікуліної С.В.,

потерпілого ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників обвинуваченого Бабенко О.Л. ,

Тафінцева К . В.

в с т а н о в и в:

12 вересня 2015 року приблизно о 00 годин 25 хвилин знаходячись з правої сторони автомобіля «БМВ-525 І» номерний знак НОМЕР_1 та розмовляючи в підвищеному тоні зі своєю дружиною ОСОБА_6 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні у вказаному транспортному засобі, побачив компанію молодих людей в кількості 9 осіб, серед яких знаходились: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , котрі спілкувались між собою поблизу працюючих цілодобово торгівельних павільйонів, розташованих поблизу будинку АДРЕСА_2 . Побачивши серед присутніх раніше знайомого ОСОБА_3 , у ОСОБА_1 на грунті раптово виниклих неприязних стосунків виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_3

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне тяжке тілесне ушкодження, 12 вересня 2015 року приблизно о 00 годин 30 хвилин ОСОБА_1 направився в сторону вищевказаних осіб, які стояли біля працюючих в той час торгівельних павільйонів, що знаходяться навпроти будинку АДРЕСА_2 та діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, правою рукою дістав з кишені своїх штанів ніж, підійшов до ОСОБА_3 , обхопив останнього лівою рукою за шию та з силою притягнув до себе. Далі, ОСОБА_1 , продовжуючи із застосуванням фізичної сили утримувати біля себе ОСОБА_3 , наніс йому правою рукою один удар ножем у життєво важливий орган, а саме у шию з ліва. Після вчинення вказаних дій ОСОБА_1 покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

В результаті вчиненого кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колотого поранення шиї ліворуч, з ушкодженням внутрішніх органів (поранення трахеї та гілок яремної вени), з розвитком геморагічного шоку 2-3 ступеню, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в скоєнні інкримінованого йому злочину при вищезазначених обставинах визнав частково, а саме що спричинив тяжке тілесне ушкодження ненавмисно та при обороні від нападу потерпілого. При цьому суду пояснив, що 11.09.2015 до 22 години він з компанією святкував свій день народження. Після святкування рухався на автомобілі в сторону житлового масиву «Північний», в машині була його дружина, її сестра, його друг ОСОБА_15 та подруга ОСОБА_16 . Вони їхали додому, за переїздом на вул. Буковинській ОСОБА_16 вийшла, вони попрощались та поїхали, далі на повороті на вул. Семафорну дружина ОСОБА_69 сказала, що у неї відкриваються двері, він побачив компанію людей та вирішив не зупинятись біля них, проїхав далі. Вийшовши з машини, підійшов до ОСОБА_17 , почав емоційно її заспокоювати та почув від компанії нецензурну лайку з вимогою замовчати. Уточнив чи це йому кажуть, раніше знайомий йому ОСОБА_68 сказав, що так. Він пішов до нього, побачив, що потерпілий наближається до нього, тримаючи в правій руці скляну пляшку з-під пива, і замахнувся на нього цією пляшкою. ОСОБА_1 вибив пляшку з руки ОСОБА_3 , і на емоціях дістав ніж та приставив його до шиї ОСОБА_3 , який відштовхнувся сам від нього та наштрикнувся на ніж. ОСОБА_18 присів, він не зрозумів що сталося, на нього накинувся натовп, ОСОБА_19 його поранив ножем в праву ногу, інші також намагалися бити. На допомогу прибіг ОСОБА_15 , витягнув його, вони пішли до машини та поїхали. Про те, що сталося, йому не було відомо, ніхто не казав, що ОСОБА_18 у лікарні.

Він ще тиждень попрацював у місті, а потім поїхав до іншого міста, не ховався, періодично приїжджав. Потім дізнався, що ОСОБА_18 у лікарні у зв`язку із цією ситуацією. Віддав гроші на лікування потерпілому, ні мати ні дружина йому не повідомляли, що він перебуває у розшуку. Не хотів щоб так сталося, він побачив погрозу своєму життю, тому хотів налякати потерпілого. Це була самооборона. Лезо ножа темно-сірого кольору, 8 см. лезо, ручка 6 см. Побачивши погрозу своєму життю, саме тому й дістав ножа. На його посягали всі, крім дівчат, ніж в шию ОСОБА_18 не вштрикував, він натикнувся на нього сам, коли відштовхувався, потім ніж впав. Він ніж не оглядав, де ніж зараз він не знає. Після цих подій з матір`ю бачився, але у них напружені стосунки, бо вона не ладнала з його дружиною, мати не казала про обшук, який проводився в її квартирі. Потерпілому повністю відшкодовано матеріальну та моральну шкоду.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 11.09.2015 близько з 22 год. він з компанією відпочивав на житловому масиві Північний, перебували біля кіоску та пили пиво з жерстяних банок. За весь час відпочинку він випив одну банку пива. Перебуваючи біля кіоску ближче до півночі мимо них проїхав автомобіль марки «БМВ» темного кольору та зупинився метрів за тридцять від них пасажирською стороною, в автомобілі відчинилися передні двері, було чути, що обвинувачений лається з жінкою, потім обвинувачений сказав «Вам смішно?» та направився в їхню сторону, підійшовши до нього обхопив потерпілого за шию лівою рукою, підтягнув до себе та встромив ніж з лівої сторони в область шиї. Перед тим, як нанести удар, обвинувачений йому щось сказав, але він не пам`ятає що саме. Ножа він не бачив, але відчував лезо у своїй шиї, ОСОБА_1 в цей час також щось йому говорив.

Лише після того, як він сказав «ОСОБА_1, витягни ніж», ОСОБА_1 витягнув ножа з його шиї та відпустив захват лівої руки з шиї. Після цього він впав на коліна, почала литися кров не тільки з ушкодження, а й з рота, він попросив викликати «швидку допомогу», але зрозумів, що треба їхати до лікарні. Що відбувалося навкруги, він не бачив. ОСОБА_20 підігнав машину та відвіз його до Шостої міської лікарні, де йому надали медичну допомогу. Чому обвинувачений підійшов саме до нього він не знає, можливо того, що їхня компанія сміялася, але цей сміх не був в сторону обвинуваченого. Відносно ОСОБА_1 ніхто не вчиняв ніякого насильства, останнього знає зі шкільних років, до цього конфліктів з обвинуваченим не було. Матеріальну та моральну шкоду обвинувачений відшкодував у повному обсязі, претензій до обвинуваченого не має.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що у вересні 2015 року вночі близько 12 години вона зі своїми товаришами відпочивала біля кіоску на житловому масиві Північний в м. Дніпропетровську, який знаходиться на вулиці Семафорній. З товаришами пили пиво з жерстяних банок, скляних пляшок не було Проїхала темна машина, яка зупинилася від їхньої компанії в метрах 30-50, з автомобіля вийшов ОСОБА_1 та підійшов до ОСОБА_3 Вона стояла напроти ОСОБА_18 , коли до нього підійшов обвинувачений та наніс потерпілому ножове поранення в область шиї. Ніж вона бачила - він був у ОСОБА_1 в правій руці, ОСОБА_1 наніс потерпілому один удар, після удару ножем потерпілий присів на коліна, до потерпілого підійшла, коли він присів на коліна і затиснула йому шию рукою, щоб зупинити кров, потім поїхали до лікарні. Ніж у обвинуваченого вона бачила, коли він підходив до них, коли обвинувачений наніс потерпілому удар ножем в область шиї, руки потерпілого були в кишенях, на місці було освітлення від торгівельного кіоску, куди дівся потім ніж вона не бачила. В лікарню потерпілого повезли ОСОБА_22 , ОСОБА_23 вона та водій який був за кермом автомобіля.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що 11.09.2015 року в ночі по вул. Семафорній в м. Дніпро вона зі своїми товаришами відпочивала біля торгівельного кіоску. В компанії були ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_22, ОСОБА_26 , ОСОБА_70, ОСОБА_27 та ще хтось, стояли пили пиво з жерстяних банок, біля них проїхав чорний автомобіль, який зупинився метрів за 50 від них. Із автомобіля вийшов ОСОБА_1 , який підійшов до ОСОБА_3 , коли проходив спитав вам, що смішно. Коли саме обвинувачений наніс удар потерпілому та чим саме вона не бачила. Після того як ОСОБА_1 наніс потерпілому удар, вона почала телефонувати та викликати швидку. Коли приїхали в лікарню, ОСОБА_25 і ОСОБА_24 повідомили, що між ними та ОСОБА_28 була бійка.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 11.09.2015, в ночі він з компанією відпочивав, розпивали спиртні напої в дворі будинку АДРЕСА_2, алкоголь кожен купував собі сам, спочатку пили з пластикових стаканів. Близько 12 години ночі перемістилися до торгівельного кіоску та продовжили там відпочивати, біля кіоску пиво пили з жерстяних банок. Перебуваючи біля кіоску мимо них проїхав автомобіль марки «БМВ» чорного кольору, який зупинився від них в метрах 30-50, з автомобіля вийшов ОСОБА_1 і почав з кимось сваритися з автомобіля, потім він звернувся до їхньої компанії та спитав «вам що, весело?» та наблизився до їхньої компанії, коли йшов в його руці він побачив ніж. Підійшовши до їхньої компанії він підійшов до потерпілого та однією рукою підтягнув потерпілого до себе, потім потерпілий присів навприсідки і у потерпілого з шиї йшла кров. Потім він з ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , який був за кермом, затягнути потерпілого в автомобіль та відвезли до лікарні.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_32 пояснив, що він у вересні 2015 року точної дати не пам`ятає, з товаришами відпочивали, зібралися близько 18 години біля магазину на житловому масиві Північний, потім коли магазин зачинився, вони пішли до торгівельного кіоску та продовжили там відпочивати. Перебуваючи біля кіоску, близько 12 години ночі мимо них по дорозі проїхав автомобіль марки «БМВ» чорного кольору, зупинився від них в метрах 30 в зв`язку з тим, що у нього на ходу відчинилися пасажирські дверцята. Коли автомобіль зупинився, із нього вийшов чоловік та почав лаятися з пасажиром, потім спитав «вам що, весело?» та направився в сторону їхньої компанії, підійшовши ближче він побачив, що це ОСОБА_1 Обвинувачений відразу підійшов до потерпілого та лівою рукою підтягнув його до себе, взявши його за шию, а правою рукою наніс удар в область шиї потерпілого, потім потерпілий сів навприсідки і з його шиї побігла кров і потерпілий попросив викликати швидку. Ніж в руках обвинуваченого бачив після удару, коли він його достав з шиї потерпілого.

Допитаний свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що приблизно у вересні, рік не пам`ятає, вони з товаришами відпочивали, зібралися близько 18 години біля магазину на житловому масиві Північний, потім коли магазин зачинився, вони пішли до торгівельного кіоску та продовжили там відпочивати. Перебуваючи біля кіоску, близько 12 години ночі мимо них по дорозі проїхав автомобіль марки «БМВ» чорного кольору, зупинився від них в метрах 30 в зв`язку з тим, що у нього на ходу відчинилися пасажирські дверцята. Коли автомобіль зупинився, із нього вийшов чоловік та почав лаятися з пасажиром, потім спитав «вам що, весело?» та направився в сторону їхньої компанії, коли він підійшов до потерпілого він побачив, що це був ОСОБА_1 Потім обвинувачений підійшов до потерпілого, самого удару він не бачив, бачив лише, що потерпілий сів навприсідки та тримався за шию і у нього з шиї текла кров та попросив викликати швидку. Потерпілого відвіз на власному автомобілі до лікарні, коли від`їдали від кіоску то побачив, що там почалася бійка між обвинуваченим та тими з компанії, хто залишився.

Свідок ОСОБА_33 в судовому засіданні пояснив, що у вересні 2015 року близько 21-22 години він зустрівся зі своєю компанією, в компанії було близько 10 чоловік, вони відпочивали у дворі будинку, пили пиво. Потім перейшли пити пиво біля кіоску, пиво всі пили з жерстяних банок, скляних пляшок ні у кого не було. Перебуваючи біля торгівельного кіоску він побачив, що з вулиці Буковинська виїхав автомобіль марки «БМВ» чорного кольору, проїхав мимо та зупинився в метрах 20-30, з автомобіля вийшов чоловік та спитав у їхньої компанії «вам що, весело?» і направився в їхню сторону. Коли він підійшов він побачив що це ОСОБА_1 , обвинувачений взяв своєю лівою рукою потерпілого за шию та підтягнув до себе, потім через деякий час відпустив потерпілого, а той сів навприсідки, тримався за шию та просив про допомогу. З компанії хтось крикнув, що у ОСОБА_1 ніж в руках, потім потерпілого відвезли до лікарні, обвинувачений також зразу поїхав. Потерпілий пив пиво, але він випив його близько двох пляшок.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він не пам`ятає коли це саме трапилося, пам`ятає, що після 22 години вони компанією пили пиво біля кіоску, проїхав автомобіль, який зупинився. До їхньої компанії підійшов ОСОБА_1 і він обняв потерпілого, вони розмовляли близько 20 секунд, обвинувачений відпустив потерпілого і той впав, потім коли підійшли до потерпілого, побачили, що у нього з шиї біжить кров, потерпілого відвезли до лікарні. Також до їхньої компанії підходив товариш обвинуваченого ОСОБА_34 та почалася якась заворушка, після заворушки поїхали до батьків потерпілого а потім до лікарні де був потерпілий.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_35 пояснила, що 11.09.2015 року вони святкували день народження чоловіка - обвинуваченого ОСОБА_1 у кафе. Близько 23 години вона зі своїм чоловіком ОСОБА_1 поїхала до дому. Біля переїзду на житловому масиві Північний в м. Дніпро вони висадили ОСОБА_36 та попрощалися. На повороті біля магазину «Сільпо» у неї відчинилися двері в машині, чоловік зупинився та вискочив з автомобіля, підбіг до неї та почав голосно питати чи все у неї в порядку. Біля торгівельних лотків стояла компанія, вони випивали, чоловік її заспокоїв і в цей момент до чоловіка ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_18. ОСОБА_37 перепитав його чи він до нього звернувся, він сказав так, ОСОБА_1 почав рухатися в сторону ОСОБА_3 , потерпілий зробив кілька кроків назустріч та замахнувся скляною пляшкою на її чоловіка. ОСОБА_1 вибив з рук потерпілого скляну пляшку, потім потерпілий присів, підбіг ОСОБА_19 почалася штовханина з її чоловіком. У автомобілі ще сиділа сестра, ОСОБА_38 Біла та ОСОБА_15 , вона сказала ОСОБА_39 щоб він йшов на допомогу ОСОБА_40 . ОСОБА_15 відтягнув ОСОБА_41 і вони поїхали додому, її чоловік також був поранений в ногу, були порізані штани та шкіра, цю рану йому наніс ОСОБА_14 з цієї компанії. У руках ОСОБА_1 ножа не було, потім її чоловік зібрався та поїхав на заробітки, які були заплановані ще раніше, від правоохоронних органів не переховувався, про те, що трапилося з потерпілим не знав. Після приїзду з заробіток її чоловік відав потерпілому грошові кошти.

Допитана свідок ОСОБА_43 в судовому засіданні суду пояснила, що 11.09.2015 року після дня народження сина, її син ОСОБА_1 до неї не з`являвся. Син зі своєю дружиною мешкають окремо з 2014 року, на той час вона з сином майже не спілкувалася, син телефонував інколи. Їй було відомо, що син поїхав до західної частини України на заробітки, під час обшуку їй ніхто нічого не пояснив, вилучили одяг і взуття сина, з сином на той час вони не спілкувалася, оскільки у неї не було його номеру телефону.

Допитаний свідок ОСОБА_44 суду показала, що в 11.09.2015 року вони відмічали день народження ОСОБА_1 . На дні народженні була вона, її сестра, обвинувачений та ще якась подруга. Коли їхали додому, заїхали на пару хвилин у нічний клуб «Лабіринт», потім поїхали на житловий масив Північний. Біля переїзду висадили з автомобіля ОСОБА_45 , коли їхали через переїзд у ОСОБА_46 відчинилися двері в автомобілі, ОСОБА_37 зупинився та почав заспокоювати ОСОБА_71. Потім вона почула, що в їх бік пролунав нецензурний вислів зі значенням «закрийте роти», це пролунало від потерпілого, який стояв з компанією біля кіоску. ОСОБА_1 пішов в сторону ОСОБА_3 , в руках у ОСОБА_41 нічого не було, коли обвинувачений підійшов до потерпілого вона почула, що упала пляшка та задзвеніла, але не розбилася. Потім почалась якась штовханина і ОСОБА_15 , який був з ними в автомобілі, пішов та забрав ОСОБА_41 , коли обвинувачений сів в автомобіль то побачили, що у нього була порізана права нога, коли ОСОБА_1 сів в автомобіль то вони поїхали додому.

Свідок ОСОБА_47 в судовому засіданні пояснив, що восени 2015 року, на початку вересня ввечері біля «Сільпо» на перехресті вулиць Буковинської та Семафорної в місті Дніпро, він стояв там таксував та бачив, що група з 7-10 молодих людей вживали пиво біля торгівельного кіоску. Біля 12 години ночі проїхала машина марки «БМВ», біля кіоску зупинилась, водій вийшов та підійшов до пасажиру. З гурту почулась нецензурна лайка, водій автомобіля «БМВ» перепитав, чи до нього це звернулись, йому відповіли, що так. Водій почав наближатися до групи, хлопець замахнувся на нього пляшкою з-під пива, потім пляшка упала на землю, обвинувачений казав йому заспокоїтись, потім хлопець впав. На водія накинулась група людей та почалась потасовка. Від компанії молодих людей був на відстані метрів 10. З ОСОБА_1 особисто він не знайомий, познайомились 2-3 місяці тому, коли підвозив його та запитав, як у нього справи по тій події - так вони і познайомились. Місце пригоди було освітлено тільки з кіоску. Компанія людей вже була біля кіоску, коли він туди під`їхав. З місця події поїхав, коли почалася потасовка, бо злякався.

Допитана судовий експерт ОСОБА_48 суду пояснила, що зроблені нею висновки підтримує. Також пояснила, що отримане поранення на нозі у обвинуваченого утворилося завдяки дії тупого твердого предмету, дане поранення могло утворитися понад півтора роки до експертизи. Визначити категорично предмет, яким було заподіяно дане тілесне ушкодження, за давністю неможливо. Характер тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_49 суперечить механізму їх утворення, на який вказував обвинувачений ОСОБА_1 в ході відтворення обстановки та обставин події, від механізму на який вказував обвинувачений у потерпілого могло утворитися лише різана рана, а не колото-різана. Також обвинувачений наводив одночасно два різних механізми спричинення тілесного ушкодження потерпілому, що позбавило експерта можливості дати оцінку спроможності обставин подій, відтворених під час слідчого експерименту з ОСОБА_1 .

Крім часткового визнання вини обвинуваченим, показань потерпілого та свідків, вина ОСОБА_1 підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування та дослідженими судом, а саме:

- протокол огляду місця події з фото таблицею до нього, проведеного 12.09.2015 року розпочатого о 04 год. 00 хв. та закінченого 04 год. 20 хв., за участю понятих ОСОБА_33 , ОСОБА_8 , об`єктом огляду є пішохідна доріжка з асфальтним покриттям, від`єднала від дороги бордюром, яка знаходиться на відстані 30 метрів до АДРЕСА_2. Від бордюру на відстані приблизно 0,25 м. на пішохідній частині на асфальтному покритті знаходиться плями бурого кольору у кількості чотирьох розміром 0,02 м. в діаметрі понад 1 м., на асфальтному покритті на проїзній частині виявлені сліди бурого кольору в кількості чотирьох штук на відстані від торгівельного кіоску в 3 метрах. В ході огляду з поверхні асфальтного покриття вилучено частину вище вказаної речовини бурого кольору шляхом зіскобу на марлевий тампон, який упакований в паперовий конверт зі зразком марлі (том №1, а.с. 8-10);

- протокол огляду предметів з фото таблицею до нього, який проведено 12.09.2015

року, розпочатого о 12 год. 35 хв. закінчено о 12 год. 50 хв. за участю понятих ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , за участю потерпілої ОСОБА_52 , в якому зазначено, що громадянка ОСОБА_52 добровільно видала одяг, в який був одягнений її син ОСОБА_3 в ніч з 11 на 12 вересня 2015 року, а саме: 1) брюки чоловічі чорного кольору, які пошкоджені у вигляді розриву по всій довжині, в ході огляду на даних брюках виявлено речовину бурого кольору, зовні схожу на кров; 2) спортивну кофту чорного кольору з жовтими полосками, яка має пошкодження у вигляді розривів. В ході огляду кофти виявлено речовину бурого кольору, ззовні схожу на кров; 3) футболка білого кольору з малюнком чорного кольору з передньої сторони, яка має пошкодження у вигляді розривів тканини. В ході огляду даної футболки виявлено, що вона просякнута речовиною бурого кольору, ззовні схожу на кров. В ході огляду вищевказаний одяг було сфотографовано, після чого вилучено та упаковано в три поліетиленові пакети, які опечатано бірками з підписами понятих ( том №1, а.с. 11-13);

- протокол обшуку, проведеного 15.09.2015 року в період часу з 13 год. 10 хв. до 16 год. 20 хв., за участю понятих ОСОБА_53, ОСОБА_54 , об`єктом обшуку є будинок АДРЕСА_1 (том №1, а.с. 27-32);

- висновок експерта № 457к, зробленого 25 вересня 2019 року, відповідно до якого: кров ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , належить до групи 0 з ізогемалютинінами анти - А і анти - В, за ізосерологічною системою АВ0 (том №1 а.с. 55);

- висновок експерта № 1552, зробленого 20 жовтня 2015 року судовим, відповідно до якого: на представлених на дослідження марлевої серветки, яка вилучена з місця поді (об`єкт №1), і доставлена у відділення для дослідження, встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні на марлевій серветці (об`єкт №1), встановлена група 0 з ізогемаглютинінами анти - А і анти - В, за ізосерологічною стистемою АВ0. При серологічному дослідженні крові (об`єкта №1) на марлевій серветці встановлена група 0 з ізогемаглютинінами анти - А і анти - В. Враховуючи отримані результати дослідження і групу характеристику крові потерпілого ОСОБА_3 , можна висловитися, що даний слід може походить від ОСОБА_3 , оскільки виявлений антиген Н є групо специфічним антигентом його крові (том №1, а.с. 57-59);

- висновок експерта № 1553, зробленого 20 жовтня 2015 року, відповідно до якого: в слідах на спортивній кофті (об`єкти №№7,8), яка належить ОСОБА_1 і доставлена у відділення для дослідження, встановлена наявність крові людини. При серелогічному дослідженні слідів крові (об`єкти №№ 7,8), виявлений антиген В, що виключає можливість походження даних слів крові від особи (осіб), в крові якої міститься виявлений антиген, тобто з групою крові В з ізогемалютиніном анти - А. Даних у відношенні походження даних слідів крові від ОСОБА_3 не отримано, оскільки антиген - Н, який властивий груповій характеристиці крові ОСОБА_3 не виявлено (том №1, а.с. 62-65);

- висновок експерта № 4988е, зробленого 28 жовтня 2015 року, відповідно до якого: у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , враховуючи відомі обставини справи, дані медичної документації та у відповідності з поставленими перед експертизою питань, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колотого поранення шиї ліворуч, з ушкодженням внутрішніх органів (поранення трахеї та гілок яремної вени), з розвитком геморагічного шоку 2-3 ступеню. Враховуючи характер тілесних ушкоджень (колоте поранення), можливо вказати, що воно могло утворитися від дії твердого предмету, який володіє колючо-ріжучими властивостями. Враховуючи характер локалізації виявлених у нього тілесних ушкоджень, данні медичного документації, стан потерпілого можливо вказати, що ушкодження утворилося незадовго до надходження на стаціонарне лікування у 6 МКЛ, тобто можливо в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, згідно п. 2.1.3 «і,о» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МЗО України від 17.01.1995р. №6. Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що йому було спричинено не менш як однієї механічної дії твердого предмету, який володіє колючо-ріжучими властивостями. Враховуючи характер, локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, дані медичної документації, стан потерпілого можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до надходження на стаціонарне лікування у 6 МКЛ, тобто можливо в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові (том №1, а.с. 71-72);

- протокол проведення слідчого експерименту з фото таблицею до нього від 31.05.2017 року розпочатого о 11 год. 32 хв. закінченого о 11 год. 47 хв., проведеного за участю свідка ОСОБА_12 , понятих ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , судово-медичного експерта, в присутності понятих свідок ОСОБА_12 показав механізм нанесення удару обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 (том №1, а.с.168-171);

- протокол проведення слідчого експерименту з фото таблицею до нього від 31.05.2017 року розпочатого о 10 год. 30 хв. закінченого о 10 год. 50 хв., проведеного за участю потерпілого ОСОБА_3 , понятих ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , судово-медичного експерта, в присутності понятих потерпілий показав механізм нанесення обвинуваченим ОСОБА_1 , йому удару (том №1, а.с.172-175);

- протокол проведення слідчого експерименту з фото таблицею до нього від 31.05.2017 року розпочатого о 10 год. 52 хв. закінченого о 11 год. 10 хв., проведеного за участю свідка ОСОБА_7 , понятих ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , судово-медичного експерта, в присутності понятих свідок ОСОБА_7 показала механізм нанесення удару обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 (том №1, а.с.176-179);

- протокол проведення слідчого експерименту з фото таблицею до нього від 31.05.2017 року розпочатого о 11 год. 15 хв. закінченого о 11 год. 30 хв., проведеного за участю свідка ОСОБА_11 , понятих ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , судово-медичного експерта, в присутності понятих, свідок ОСОБА_11 показала механізм нанесення удару обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 (том №1, а.с.180-183);

- протокол проведення слідчого експерименту з фото таблицею до нього від 31.05.2017 року розпочатого о 11 год. 50 хв. закінченого о 12 год. 10 хв., проведеного за участю свідка ОСОБА_33 , понятих ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , судово-медичного експерта, в присутності понятих, свідок ОСОБА_33 показав механізм нанесення удару обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 (том №1, а.с.184-187);

- протокол проведення слідчого експерименту від 02.06.2017 року розпочатого о 11 год. 32 хв. закінченого о 11 год. 39 хв., проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_1 , судово-медичного експерта, статиста, захисників обвинуваченого ОСОБА_57 , ОСОБА_4 , в присутності вищезазначених обвинувачений показав механізм як саме потерпілий замахнувся на нього пляшкою, а обвинувачений вибив її та підтягнув потерпілого до себе, при цьому тримав ніж біля шиї, і як потерпілий відштовхнувся та сам напоровся на ніж ( том № 2, а.с. 188-191);

- протоколом проведення слідчого експерименту з фото таблицею до нього від 07.06.2017 року, розпочатого о 09 год. 45 хв. закінченого о 10 год. 05 хв., проведеного за участю свідка ОСОБА_10 , понятих ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , судово-медичного експерта, в присутності понятих, свідок ОСОБА_10 показав механізм нанесення удару обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 (том №1, а.с.203-204);

- протокол проведення слідчого експерименту від 23.06.2017 року розпочатого о 11 год. 19 хв. закінченого о 11 год. 22 хв., проведеного за участю свідка ОСОБА_14 , статиста, судово-медичного експерта, в присутності останніх свідок ОСОБА_14 показав механізм нанесення удару обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 (том №2, а.с.23-26);

- висновок експерта № 2292е, зробленого 14 липня 2017 року, відповідно до якого:у гр. ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колотого поранення шиї ліворуч, з ушкодженням внутрішніх органів (поранення трахеї та гілок яремної вени), з розвитком геморагічного шоку 2-3 ступеню. Локалізація тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3 не суперечить механізму їх утворення, на який вказує гр. ОСОБА_12 в ході відтворення обстановки та обставин подій від 31.05.2017 року, однак підтвердити характер тілесного ушкодження не можливо, оскільки остання не вказує, чим конкретно, був нанесений удар. Локалізація та характер тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3 не суперечить механізму їх утворення, на який вказує гр. ОСОБА_7 в ході відтворення обстановки та обставин подій від 31.05.2017 року. Локалізація тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3 не суперечить механізму їх утворення, на який вказує гр. ОСОБА_10 в ході відтворення обстановки та обставин подій від 31.05.2017 року. Локалізація тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3 не суперечить механізму їх утворення, на який вказує гр. ОСОБА_11 в ході відтворення обстановки та обставин подій від 31.05.2017 року. Локалізація тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3 не суперечить механізму їх утворення, на який вказує гр. ОСОБА_13 в ході відтворення обстановки та обставин подій від 31.05.2017 року. Локалізація тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3 не суперечить механізму їх утворення, на який вказує гр. ОСОБА_14 в ході відтворення обстановки та обставин подій від 31.05.2017 року. Локалізація та характер тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3 , не суперечить механізму їх утворення, на який вказує останній в ході відтворення обстановки та обставин подій від 31.05.2017 року. Характер тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_49 суперечить механізму їх утворення, на який вказує підозрюваний гр.. ОСОБА_1 в ході відтворення обстановки та обставин події від 02.06.2017 року (том № 2 а.с. 31-34);

-протокол проведення слідчого експерименту від 06.07.2017 року розпочатого о

10 год. 56 хв. закінченого о 10 год. 59 хв., проведеного за участю свідка ОСОБА_8 , статиста, судово-медичного експерта, в присутності яких свідок показав механізм нанесення удару ножем, обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 (том №2, а.с.47-50);

- висновок експерта № 2344е, зробленого 17 липня 2017 року, відповідно до якого: у гр. ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колотого поранення шиї ліворуч, з ушкодженням внутрішніх органів (поранення трахеї та гілок яремної вени), з розвитком геморагічного шоку 2-3 ступеню. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у гр. ОСОБА_3 та характер пошкодження на кофті, можливо вказати, що рубець на шиї ліворуч, по локалізації відповідає пошкодженню на комірці (воротніку) кофти ліворуч (том №2, а.с. 54-56);

- висновок експерта № 25/4.2/907 від 25 липня 2017 року, відповідно до якого: на лівій верхній частині коміра спортивної кофти наданої 12.09.2015, яка належить потерпілому ОСОБА_3 наявне пошкодження. Дане пошкодження утворене в результаті розрізу предметом, який має клинок з гостро заточеним лезом, під кутом 90-95 градусів у напрямку з гори до низу відносно шва коміра. Встановити характерні ознаки пошкодження предмету не надається можливим (том №2, а.с. 82-85);

- протокол проведення слідчого експерименту від 28.08.2017 року з фото таблицею до нього та відеозаписом, розпочатого 22 год. 04 хв. закінченого о 23 год. 15 хв., проведеного за участю потерпілого ОСОБА_3 , понятих ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , підозрюваного ОСОБА_1 , захисників підозрюваного ОСОБА_4 . та ОСОБА_57 в присутності останніх підозрюваний та потерпілий відтворили події які трапилися 11.09.2015 року (том №2, а.с.131-148);

- висновок експерта № 2996е від 07 вересня 2017 року, відповідно до якого: враховуючи дані відеозапису та дані стенограми, можливо вказати, що під час відтворення механізму нанесення тілесного ушкодження гр. ОСОБА_3 , вказаним гр. ОСОБА_1 в ході слідчого експерименту є протиріччя, останнім вказаного два механізми спричинення тілесного ушкодження, а саме: під час безпосереднього відтворення механізму нанесення тілесного ушкодження ОСОБА_3 він вказує на не прямий механізм утворення тілесного ушкодження «…вот я подхожу к ОСОБА_18, он сразу берет бутылку, бьет в плечо, после чего я уже вижу, что все уже бутылка летела я достал нож и вот здесь я его держа говорю: ОСОБА_18 успокойся. Завтра с тобой поговорим, когда будешь трезвый. После чего он сразу опирается в грудь, отталкивается сразу, сам натыкается на нож…» Під час питання слідчого: « Ще щось є додати?» , гр.. ОСОБА_1 вказує на прямий механізм нанесення тілесного ушкодження: «… да, добавить. Это все произошло случайно, я наносить никаких телесных повренжденей ОСОБА_18 и его друзьям не собирался, я собирался всего лишь узнать, почему он так грубо мне отвечал. После того как начали лететь в меня бутылки, начали меня бить ножами я чисто произвольно при самообороне нанес какой-то там удар, это делалось непроизвольно, я этого не хотел. Это была самооборона. Максимум что было. Все сказать больше нечего…» Враховуючи вищевказане достовірно оцінити механізм нанесення тілесного ушкодження не представляється можливим (том №2 а.с. 153-155).

Судом у ході судового розгляду при дослідженні даних письмових доказів порушень вимог ст. ст. 104, 223, 240 КПК України не встановлено.

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу вимог ст. ст. 370, 373 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать один одному і узгоджуються між собою.

Доводи захисту та обвинуваченого про те, що обвинувачений діяв в межах самооборони, є такими, що не ґрунтуються на законі та спростовуються доказами, дослідженими судом.

При оцінці доказів, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої останній відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів також керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (рішення у справах «Козинець проти України», «Бочаров проти України», «Авшар проти Туреччини», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та інші).

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню в тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із ст. 115 КК України умисне вбивство з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.

Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК України, є мотив діяння захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (частина друга ст. 27 Конституції України).

Згідно із частиною першою статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36 КК України).

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

При кваліфікації дій обвинуваченого колегія суддів враховує позицію Верховного суду України, висловлену в рішеннях у справах № 5-12 кс 14, № 5-27 кс 14, № 5-29 кс 14, № 5-34 кс 14, 5-125кс від 17.12.2015, в яких суд зазначає, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити свої інтереси, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів. Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним замахом на позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Крім того, згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» зазначено, що правомірним слід вважати застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів незалежно від того, якої тяжкості шкода заподіяна тому, хто посягає, якщо воно здійснено для захисту від нападу озброєної особи або групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.

Аналізуючи покази обвинуваченого ОСОБА_1 дані в судовому засіданні про те, що він не мав умислу на умисне тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_3 , суд оцінює їх критично, оскільки це спростовується показами потерпілого, свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_32 , ОСОБА_9 , ОСОБА_33 , ОСОБА_8 та зібраними по справі наведеними доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, наданні покази свідків та потерпілого є обґрунтованими, логічними та не суперечать між собою, з наданих показів вбачається, що обвинувачений сам підійшов до їхньої компанії, обійняв потерпілого лівою рукою а правою наніс удар ножем в область шиї, при цьому руки потерпілого були у нього в кишені, ножові поранення обвинуваченому ніхто не наносив.

Колегією суддів також не беруться до уваги покази свідків ОСОБА_62 , ОСОБА_44 , ОСОБА_47 , оскільки вони є не логічним та суперечать показам інших свідків. Крім того, при огляді місця події безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, жодних пляшок чи битого скла зафіксовано не було.

Також покази обвинуваченого щодо нанесення йому ножового поранення спростовуються висновком експерта № 2357е, зробленого 21 липня 2017 року, відповідно до якого: на основі судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , враховуючи відомі обставини справи та у відповідності з поставленими перед експертизою питаннями, приходжу до висновку: у нього виявлено рубець по передній поверхні правого стегна у нижній третині, який є наслідком загоєння рани. По наслідкам загоєння рани у вигляді рубця конкретно вказати характер травмуючого предмету та характер рани не представляється можливим у зв`язку з відсутністю судово-медичних даних. Враховуючи характер, локалізацію, ступінь ознак загоєння (рубець білісуватого кольору, не злучений з підлеглими тканинами, без слідів від хірургічних швів, м`який на дотик) тілесного ушкодження, можливо вказати, що термін його утворення становить понад 1,5 роки до моменту огляду, не виключна можливість, що міг утворитися і в термін на який вказує обстежений. За своїм характером виявлене тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки. Тілесні ушкодження у вигляді рубця не відображає на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що воно могло утворитися від дії твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею. Враховуючи локалізацію виявленого тілесного ушкодження, можливо, вказати, що положення обстеженого в момент отримання тілесних ушкоджень могло бути різноманітними та змінюватись, тому і напрямок удару міг бути також різноманітним та змінюватись. Виявлене тілесне ушкодження не обмежує можливості самостійного пересування. Виявлене тілесне ушкодження спричинене з силою достатньою для його утворення. Враховуючи характер, локалізацію, ступінь ознак загоєння (рубець білісуватого кольору, не злучений з підлеглими тканинами, без слідів від хірургічних швів, м`який на дотик) тілесного ушкодження, можливо вказати, що термін його утворення становить 1,5 роки до моменту огляду, не виключна можливість, що він міг утворитися і в термін на який вказує обстежений (том № 2 а.с. 59-60).

На думку колегії суддів покази обвинуваченого розцінюються, як спосіб захисту та уникненні від кримінальної відповідальності за вчинене діяння.

Ретельно дослідивши усі обставини злочину, не залишивши поза увагою жодної пом`якшуючої або обтяжуючої його ознаки, колегія суддів, вирішуючи питання кваліфікації дій ОСОБА_1 , дійшла висновку про те, що не встановлено такої фатальної небезпеки нападу з боку потерпілого, колегією суддів з вивчених доказів не вбачається, що з боку обвинуваченого була спроба самооборони від дій потерпілого чи необережне тяжке тілесне ушкодження.

Твердження сторони захисту, що обвинувачений ОСОБА_1 міг спричинити тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_3 внаслідок дій останнього, який нібито відштовхуючись від обвинуваченого, сам наштрикнувся на ніж, котрий на відстані тримав обвинувачений, є неспроможними, оскільки спростовуються як висновком судово-медичної експертизи, так і поясненнями експерта в судовому засіданні, що навіть за обставин, що повідомив ОСОБА_1 під час слідчого експерименту, потерпілий не міг отримати колоте поранення шиї.

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, доводи сторони обвинувачення та сторони захисту суд вважає, що вину ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст.115 КК України органами досудового розслідування не доведено та дії останнього кваліфіковано не правильно, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів, а тому суд вважає, що дії обвинуваченого підлягають перекваліфікації на ч. 1 ст.121 КК України, за якою вину останнього доведено повністю, а дії необхідно кваліфікувати, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України органами досудового розслідування залишено поза увагою диспозицію ч. 1 ст. 115 КК України, яка свідчить, що замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, тобто, коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки і бажає їх настання. Якщо такий умисел не встановлено, або особа діяла з неконкретизованим умислом, то такі дії належить кваліфікувати за наслідками, які фактично настали. Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Судом встановлено, що між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3 особисті неприязні стосунки виникли раптово, оскільки потерпілий та обвинувачений були раніше не мали неприязних відносин. Обвинувачений наніс потерпілому лише один удар ножем, після чого обвинувачений ударів не наносив, намірів вбити потерпілого не виказував, хоча продовжити наносити удари йому нічого не заважало.

З показів свідків вбачається, що обвинувачений і потерпілий деякий час контактували безпосередньо, при цьому свідок ОСОБА_8 зазначив орієнтовний проміжок часу - 20 секунд. Потерпілий ОСОБА_3 дав аналогічні свідчення, крім того показав, що саме на його прохання обвинувачений витягнув ножа з шиї і більше ударів не наносив.

Викладені обставини свідчать, що обвинувачений не мав прямого умислу на позбавлення потерпілого життя, що підтверджується як подіями під час вчинення злочину (відносно тривалий час тримав лезо ножа в шиї потерпілого, маючи змогу нанести інші удари в життєво важливі частини тіла потерпілого), так і подальшими діями обвинуваченого, який не продовжив свої злочинні дії, проте мав об`єктивну можливість без будь-яких перешкод вжити заходів для позбавлення потерпілого життя, однак обвинувачений припинив злочинні дії на прохання потерпілого. Викладені обставини узгоджуються з показаннями обвинуваченого, потерпілого та свідків, а також матеріалами судово-медичної експертизи щодо тілесних ушкоджень потерпілого, їх характеру, механізму утворення, стану потерпілого в період їх нанесення та до моменту надання медичної допомоги, що знайшли своє підтвердження в ході їх перевірки під час судового розгляду.

Вирішуючи питання про наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 прямого умислу на вбивство, суд виходить із сукупності всіх встановлених судом обставин вчиненого діяння, зокрема, враховує спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень і інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Крім того як вказує п. 4 Постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 07.02.2003 року № 2, замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Так, за встановлених у судовому засіданні обставин, а саме одноразового удару потерпілому ножем, його характер і локалізацію, те, що обвинувачений в разі наявності у нього умислу на вбивство мав реальну можливість довести свої злочинні дії до кінця, але припинив їх на прохання потерпілого, не продовжував наносити удари. Також, мотивуючи своє рішення про відсутність у ОСОБА_1 прямого умислу на протиправне заподіяння смерті, суд бере до уваги його поведінку, яка передувала злочину, а саме, що він дійсно розпочав конфлікт із потерпілим на ґрунті непорозуміння у спрямованості образи, наслідком якого стало заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того сам обвинувачений не заперечував наявності раптового конфлікту між ним та потерпілим, визнав заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, але пояснив, що міг завдати удар ножем захищаючись, та категорично заперечував наявність умислу на вбивство.

Доказами зібраними у справі не підтверджено вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 закінченого замаху на вбивство потерпілого.

Позицію обвинуваченого, яка полягає у невизнанні ним своєї винуватості, та посилання на можливе вчинення ним заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони, колегія суддів оцінює як обраний спосіб захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Колегія суддів при оцінці діянь обвинуваченої враховує спосіб та знаряддя заподіяння ОСОБА_3 тілесного ушкодження у вигляді колото-різаного поранення ножем в область шиї, враховуючи характер та локалізацію спрямованого удару, який відноситься до тяжкого ступеню тілесних ушкоджень.

Таким чином, оцінюючи вищевказані зібрані та перевірені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, колегія суддів приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним дій, що виразилися в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження , кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 КК України.

Вказані обставини у своїй сукупності з усією очевидністю вказують на те, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння і бажав його настання, а тому суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 за вказаних вище обставин мав умисел саме на тяжке тілесне ушкодження, що кваліфікуються судом за ч. 1 ст. 121 КК України.

Враховуючи повноту та несуперечливість всієї сукупності досліджених доказів, суд вважає за необхідне розцінити покази обвинуваченого ОСОБА_1 щодо частково визнання своєї вини у вчиненні даного кримінального правопорушення, як спосіб захисту та бажання уникнути відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, та як такі, що спростовуються дослідженими судом доказами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжких, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий (том №2, а.п. 156), офіційно не працює, за місцем мешкання характеризується позитивно (том №2, а.п.159), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (том №2 а.п. 171,172,), має на утриманні малолітню дитину, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 145, зробленого 09 червня 2017 року, відповідно до якого, мовою оригіналу: « ОСОБА_63 в период времени, относящийся к инкриминируемому ему деянию, хроническим душевным заболеванием, слабоумием, временным болезненным расстройством психической деятельности или иными болезненным состоянием не страдал. По своему психическому состоянию во время инкриминируемого ему деяния он мог отдавать себе отчет в своих действиях (бездействии) и руководить ими. Испытуемый в настоящее время каким-либо психическим заболеванием также не страдает. По своему психическому состоянию в настоящее время он может отдавать себе отчет в своих действиях (бездействии) и руководить ими. В применении в отношении него принудительных мер медицинского характера не нуждается» (том №1, а.с. 200-202);

Обставини, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є часткове визнання вини, каяття в заподіянні тілесного ушкодження потерпілому та повне добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_3

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлені.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_3 як особисто підтвердив відшкодування йому шкоди, так і письмовою заявою від 28 червня 2019 року він повідомив суд про повне відшкодування матеріальної та моральної шкоди і відсутність претензій до обвинуваченого (т. 4 а.п. 173). Також просив призначити ОСОБА_1 покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Обвинувачений ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягнутий вперше, частково визнав свою вину та визнав фактичні обставини вчинення правопорушення, повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілому, має сім`ю та малолітню дитину на утриманні, постійне місце мешкання, за яким характеризується позитивно.

За таких обставин та відомостей про особу обвинуваченого, враховуючи позицію потерпілого, який просив суд не позбавляти обвинуваченого волі, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне призначити покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, визначивши іспитовий строк відповідно до ст. 75 КК України та поклавши обов`язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити незмінною - у вигляді застави.

Обвинувачений перебував під вартою з 14.05.2017 (затримання) до 24.04.2018 року (внесення застави).

24.12.2015 року вступив в силу Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року №838-VIII, відповідно до якого судом зараховується строк попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Проте, відповідно до Закону №2046-VIII від 18.05.2017 року до ч. 5 ст. 72 КК України було внесено зміни, згідно з якими «Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування». Даний Закон України набув чинності 21.06.2017 року, тобто після взяття ОСОБА_1 під варту.

Так згідно ч. 4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Враховуючи викладене, та те, що обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, період часу з 14.05.2017 року по 24.04.2018 року включно підлягає зарахуванню у строк відбування покарання, у відповідності до ч. 5 ст.72 КК України (в ред. Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цей висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29.08.2018 року.

Витрати, пов`язані з залученням експертів в кримінальному провадженні, підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України. При цьому суд не стягує витрати з експертного дослідження предметів, що не охоплюються вчиненим кримінальним правопорушенням.

Долю речових доказів суд вирішує, виходячи з положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки.

Покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України витрати на проведення експертизи №25/4.2/907, в розмірі 790,96 грн., одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпро Дніпропетровської області, рахунок 31118115700004, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989274, найменування установи банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області.

Речові докази по справі : копії боргових розписок на ім`я ОСОБА_64 - 1 шт.; ОСОБА_65 - 8 шт.; ОСОБА_66 - 2 шт.; 8 пар чоловічих черевиків; 3 джинсових брюк синього кольору; сорочку чоловічу чорного кольору; спортивну кофту чорного кольору; номерні знаки автомобільні - НОМЕР_2 ; металеву обойму від пістолету без маркування; паспорт на ім`я ОСОБА_64 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , серії НОМЕР_3 в обложці чорного кольору; техпаспорт на автомобіль «Шевроле-Лачеті», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_67 , проживаючого: АДРЕСА_3 , серії АЕС 312478; сім-карту мобільного оператору «Київстар» з маркуванням на ній НОМЕР_14; сім-карту мобільного оператору «МТС» з маркуванням на ній НОМЕР_4 ; мікро сім-карту мобільного оператору «Київстар»; мобільний телефон «Моторола» в корпусі сіро-зеленого кольору, IMEІ: НОМЕР_5 , без сім-карти, бувший у використанні; мобільний телефон «Соні Еріксон -К300і», в корпусі сірого кольору ІМЕІ: НОМЕР_6 , без сім карти, бувший у використанні; мобільний телефон «Моторола-ВС-50», типу «розкладушка» в корпусі бордового кольору ІМЕІ: НОМЕР_7 , без сім-карти, бувший у використанні; мобільний телефон «Соні Еріксон-К310і» в корпусі сірого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_8 , без сім-карти, бувший у використанні; мобільний телефон «Самсунг - SM», в корпусі білого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_9 , без сім карти, бувший у використанні; мобільний телефон «GSmart», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_10 , без сім-карти, бувший у використанні; мобільний телефон «Самсунг - S5230», в корпусі чорно, ІМЕІ: НОМЕР_11 , без сім-карти, бувший у використанні; мобільний телефон «Самсунг-Лафльор», в корпусі рожевого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_12 , з сім-картою «Київстар» № НОМЕР_13 , бувший у використанні; куртку яка була вилучена у ОСОБА_1 ; джинсові штани світло синього кольору, з пошкодженнями, які видала ОСОБА_62 , запаковані в сейф-пакет №3216585; - повернути їх власникам.

Речові докази по справі: брюки чоловічі чорного кольору, пошкоджені у вигляді розриву тканини по довжині, зі слідами речовини бурого кольору; спортивну кофту чорного кольору з жовтими полосами, пошкоджену у вигляді розривів тканини, зі слідами речовини бурого кольору; футболку білого кольору з малюнком чорного кольору спереду, пошкоджену у вигляді розривів тканини, просякнуту речовиною бурого кольору; марлеву серветку із залишками крові ОСОБА_3 , запаковану в паперовий конверт з написом: КЗ «Бюро суд. Мед. Експертизи» імунологічне відділення»; марлевий тампон зі зразком крові ОСОБА_3 запакований у паперовий конверт з написом: КЗ «Бюро суд.мед.експертизи»; сліп пакет, що містить папір, в який загорнута речовина, яка відповідно до висновку судово - хімічного експерта являється прекурсором - «калієм перманганатом»; чотири гільзи, з них три гільзи калібру 9 мм, одну гільзу калібру 5,45 мм, запаковані в сейф-пакет №0043600, - знищити.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбутого покарання період часу попереднього ув`язнення з 14.05.2017 по 24.04.2018 року включно, з розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідають два дні позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого КПК України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий, суддя А.О. Сухоруков

Судді: Р.О. Кушнірчук

О.В. Поштаренко