Ухвала суду № 84490128, 23.09.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 вересня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/844/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

позивача та її представника ОСОБА_1 ,

представників відповідача Решетника В.Ф. та Мрачковської К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 150054,24 грн.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача про розгляд даної справи у судовому засіданні з викликом сторін та призначено розгляд справи на 23 вересня 2019 року о 10 год. 30 хв.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні заяв відповідача про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, задоволено клопотання відповідача про залишення без розгляду клопотання щодо зупинення провадження у справі. Вказане клопотання, яке міститься у матеріалах справи в письмовій формі, залишено без розгляду.

Поряд з цим, перевіривши матеріали справи та з`ясувавши думки сторін, суд зазначає наступне.

Згідно частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини виникли щодо проходження позивачем публічної (державної) служби, предметом позову у даній справі є стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 150054,24 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Згідно статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Розміри ставок судового збору визначено статтею 4 Закону України "Про судовий збір". Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою – підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921,00 гривень.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, зміст та характер заявлених вимог майновий, оскільки вирішення судом цього спору стосується зобов`язань відповідача, що виражені в грошовому еквіваленті, має очевидний економічний характер, а результат розгляду справи може призвести до зменшення активів відповідача.

Зважаючи на те, що 1 відсоток ціни позову становить 1500,54 грн ((150054,24)*1/100), тобто не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 768,40 грн (1921,00*0,4), то розмір судового збору за подачу позову до суду становитиме 1500,54 грн.

Однак, позивачем, всупереч вказаним вище нормам, за звернення до суду судовий збір не сплачений.

Натомість, у позовній заяві позивач, посилаючись на пункт 4 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", вказував, що звільнений від сплати судового збору.

Указане було підтверджено позивачем і в судовому засіданні.

Так, згідно пункту 4 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах щодо спорів, пов`язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов`язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Водночас, як вбачається із змісту позову та позовних вимог, позивач просить суд стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, фактично спір не стосується виплат компенсації, повернення майна, чи відшкодуванням його вартості позивачу, який реабілітований відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", а виник щодо проходження позивачем державної (публічної) служби.

Відтак, указані вище твердження позивача є помилковими та безпідставними.

Водночас з огляду на суть спірних відносин та предмет позову, варто зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогійне визначення заробітної плати наведено й у частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці".

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З аналізу наведених норм вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Враховуючи викладене, визначена Законом України "Про судовий збір" пільга щодо сплати судового збору позивачами у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (пункт 1 частини першої статті 5) також не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження 12-301гс18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з цим позовом, а тому йому необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1500,54 грн.

Судовий збір повинен бути сплачений на наступні банківські реквізити: отримувач коштів Чернівецьке УК/м.Чернiвцi/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37978173; рахунок отримувача 34317206084013; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу за подання адміністративного позову (із зазначенням позивача, відповідача, предмету спору).

Відтак, дана позовна заява підлягає залишенню без руху на підставі частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку залишити без руху.

2.Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 1500,54 грн.

3.Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Ухвала у повному обсязі складена 25 вересня 2019 року.

Суддя Лелюк О.П.