Рішення № 84490054, 24.09.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/601/19

РІШЕННЯ

іменем України

24 вересня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо затвердження проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бронівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, зобов`язати відповідача розглянути та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бронівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області відповідно до положень частини 9 статті 118 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на підставі дозволу на розробку проекту землеустрою, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.04.2017 року за № 22-6584- СГ, розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства на території Бронівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області. Відповідно до положень частини 9 статті 188 Земельного кодексу України 20.02.2018 звернувся до Війтовецької селищної ради Хмельницької області із заявою про затвердження проекту землеустрою. Рішенням тридцятої сесії селищної ради (VII скликання) від 29.03.2018 року, викладеним у пункті 92 протоколу №30, відповідач відхилив заяву, оскільки дана земельна ділянка використовується жителями села для випасання худоби, та по ній проходить дорога в с.Качуринці. На повторне звернення від 02.05.2018 року із заявою про затвердження проекту землеустрою, рішенням тридцять другої (позачергової) сесії селищної ради (VII скликання) від 14.06.2018 року відповідач, в чергове відхилив заяву про затвердження проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка давно не оброблялась та по ній проходить польова дорога до с.Качуринці, якою користуються жителі цього села та учні Сарнівського НВК. Не змінилася позиція селищної ради і в подальшому, а саме рішенням пленарного засідання сорок другої сесії селищної ради (VII скликання) від 31.01.2019 року відповідач відхилив заяву про затвердження проекту землеустрою, оскільки дана земельна ділянка займає дорогу з с.Качуринці та цією дорогою діти добираються до шкільного автобуса. Вважає, що дії відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бронівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області суперечать положенню Земельного кодексу України, а тому звернувся до суду.

Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позов відповідач вказує, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в листі від 15 лютого 2018 року № 809/0-1292/0/95-18 зазначило, що спірна земельна ділянка, що запроектована для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства є ерозованою та малопродуктивною та за відповідними характеристиками підлягає консервації. Відповідно до статті 47 закону України «Про охорону земель» використання ерозійно та зсувонебезпечних земельних ділянок дозволяється за умови вжиття заходів щодо їх протиерозійного і протизсувного захисту, передбачених законодавством України. З метою захисту земель від ерозії та зсувів у землевпорядній, містобудівній та іншій документації передбачаються заходи щодо забезпечення протиерозійної та протизсувної стійкості території. Власники земельних ділянок та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані здійснювати ґрунтоохоронні заходи з метою запобігання погіршенню їх якісного стану та якісного стану суміжних земельних ділянок і довкілля в цілому. Головне управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області в даному листі рекомендувало позивачу в землевпорядній документації передбачити заходи щодо забезпечення протиерозійної стійкості території, а саме використання земельної ділянки з метою ведення особистого селянського господарства для випасання (пасовище) чи сінокосіннй (сінокіс). Проте, позивач рекомендації Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не виконав, у землевпорядній документації не передбачив заходи щодо забезпечення протиерозійної стійкості території, а саме використання земельної ділянки з метою ведення особистого селянського господарства для випасання (пасовище) чи сінокосіння (сінокіс). У зв`язку з вказаним, підстави для затвердження проекту землеустрою відсутні. В задоволені позовних вимог просить відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Наказом № 22-6584-СГ від 13.04.217 року Головне управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надало ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Бронівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.

На підставі вказаного наказу, 19.05.2017 року ПП "Хмельницькгеопроект" виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства на території Бронівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.

20.02.2018 року позивач звернувся до Війтовецької селищної ради Хмельницької області з заявою про затвердження проекту землеустрою.

Рішенням від 29.03.2018 року тридцятої сесії селищна рада (VII скликання) відмовила у задоволені заяви позивача оскільки дана земельна ділянка, жителями села використовується для випасання худоби, на цій ділянці також влаштована дорога в с . Качуринці .

29.04.2018 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про погодження затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Рішенням тридцять другої (позачергової) сесії селищної ради (VII скликання) від 14.06.18 року відповідач з тих же підстав відмовив у задоволені заяви.

В січні 2019 року позивач вкотре звернувся до Війтовецької селищної ради Хмельницької області з заявою про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням сорок другої сесії (VII скликання) від 31.01.2019 року селищна рада відмовила у надані позивачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із тим, що вказана земельна ділянка займає дорогу з с.Карунці, яка виходить до дороги с.Видава, якою діти добираються до шкільного автобуса.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бронівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до пункту "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України (далі ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з частинами 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частинами 1 та 4 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частинами 8, 9 статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, у разі, якщо земельна ділянка яку особа має намір отримати у власність розташована за межами населеного пункту, повноваження щодо прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та затвердження такого проекту належать до центрального органу з питань земельних ресурсів та його територіальним органам.

Суд встановив, що 13.04.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області наказом від №22-6584-СГ надало позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Бронівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 122 ЗК України, повноваження щодо відведення спірної земельної ділянки у власність також належать Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області.

З клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності за межами населених пунктів Бронівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Листом від 15.02.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою посилаючись на статтю 162 ЗК України та статтю 47 закону України "Про охорону земель", у зв`язку з відсутністю в землевпорядній документації заходів щодо забезпечення протиерозіної стійкості території, оскільки земельна ділянка запроектована для передачі позивачу у власність з метою ведення особистого селянського господарства є еродованою та малопродуктивною та за відповідними характеристиками підлягає консервації.

Зазначену відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності за межами населених пунктів Бронівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області позивач не оскаржив.

Частиною 2 статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Обрання позивачем неправильного способу захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №504/4148/16-а.

Повноваження щодо затвердження проекту замелеустрою з метою відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства в спірних правовідносинах належать до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, а не Війтовецькій селищній раді Волочиського району Хмельницької області.

Таким чином, позивач обрав не вірний спосіб захисту звернувшись до суду з позовом до Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області про оскарження бездіяльності щодо затвердження проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бронівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.

Суд також враховує, що рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бронівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області Війтовецька селищна рада Хмельницької області не приймала.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог позивача до Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судовий збір у відповідності статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Війтовецька селищна рада Волочиського району Хмельницької області (вул. Героїв України, 4,Війтівці,Волочиський район, Хмельницька область,31256 , код ЄДРПОУ - 04403433)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук