Рішення № 84489840, 24.09.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 р. Справа № 480/2824/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в порядку письмового провадження адміністративну справу №480/2824/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Буриківської сільської ради Буринського району Сумської області;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Буриківської сільської ради Буринського району Сумської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Буриківської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населених пунктів.

Листом від 23.07.2019 №Ж--9866-4817/21-19 Головне управління Держгеокадастру у Сумський області повідомив про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на ст.116, ч.1 та 2 ст.149 ЗК України (земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди у іншої особи).

Позивач вважає відмову відповідача неналежною, оскільки не є рішенням.

Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито провадження у даній справі, розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

11.09.2019 відповідач подав до суду письмовий відзив (а.с.34-35), у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. На обгрунтування своєї позиції зазначає, що відповідачем правомірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землекористування. Так, відповідно до ст.141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом. Частинами першою та другою статті 139 ЗК України передбачено, що за згодою землекористувачів, на підставі рішення Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад може провадитись вилучення земельних ділянок, наданих у п о с т і й н е користування із земель державної чи комунальної власності.

Відповідач просить суд врахувати, що відповідно до інформаційної довідки відділу у Буринському районі від 08.07.2019 №958/416-19, землі за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні громадянина ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства відповідно до договору оренди №49 від 21.11.2012, т е р м і н д і ї якого 7 р о кі в.

Підстави припинення договору оренди землі визначені статтею 31 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч.5 ст.116 ЗК України).

Отже, враховуючи вищезазначені положення ЗК України, на переконання відповідача, вилучення земельної ділянки може бути здійснено виключно щодо земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні, у зв`язку з чим надання згоди на вилучення не поширюється на випадки, за яких земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління надати дозвіл на відведення спірної земельної ділянки, відповідач зазначає, що суд не вправі зобов`язувати відповідача до тих дій, які законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом, тобто, не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу, оскільки відновідно до ст.ст.118,121 ЗК України, виключно до компетенції відповідача віднесено право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або відмові у наданні такого дозволу.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені (а.с.31-33). 23.09.2019 представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі (а.с.44).

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 12.06.2019 (зареєстровано 24.06.2019) ОСОБА_1 звернулася до головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Буриківської сільської ради Буринського району Сумської області (а.с.15).

Листом від 23.07.2019 №Ж--9866-4817/21-19 Головне управління Держгеокадастру у Сумський області повідомив, що відповідно до інформаційної довідки відділу у Буринському районі від 08.07.2019 №958/416-19, землі за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди у іншої особи. Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом. Частинами першою та другою статті 149 Земельного кодексу України передбачено, що за згодою землекористувачів, на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, може провадитись вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Підстави припинення договору оренди землі визначено статтею 31 Закону України "Про оренду землі". Водночас, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п`ята статті 116 Земельного кодексу України) (а.с.14).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч.6,7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

У даному випадку позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки, знаходяться на умовах оренди у іншої особи.

При цьому стаття 118 ЗК України, яка також регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою як зазначена відповідачем у листі від 27.05.2019 р. №К--6862-3340/21-19 (а.с.16).

Крім цього, відповідачем не доведено обставину щодо перебування відповідної земельної ділянки у п о с т і й н о м у користуванні у іншої особи.

Щодо посилання відповідача на норму ч.5 ст.116 Земельного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених: статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодженім землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Суб`єктам владних повноважень, які передають земельній ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України заборонено вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

КАС ВС у постанові від 29.01.2019 р. у справі №824/332/17-а зазначив, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є першою стадією земельно-правової процедури щодо безоплатного отримання земельних ділянок. При цьому, вірним є висновок, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не означає позитивного висновку щодо надання відповідної земельної ділянки саме цій особі.

У постанові від 30 травня 2018 року у справі №826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на відповідний орган обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування. Уповноважений орган може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність чи користування з підстав, визначених законом.

У постанова КАС ВС від 27.02.2018 р. у справі №545/808/17 зазначив, що системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватись встановленої законом процедури під час розгляду звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі №815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.

Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є лише першою стадією процедури безоплатної приватизації земельної ділянки і не є «передачею у власність» земельної ділянки (та не гарантує таку передачу).

Також на підтвердження того факту, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою надається на підставі заяви-згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки є п.5 ч.3 ст.50 Закону України «Про землеустрій», де зазначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду.

Так, відповідно до ч.10 ст.118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Даною нормою скористалась позивач.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, надаючи відповідь на звернення позивача, не дотримався вимог Земельного кодексу України, дана відповідь не може відповідати приписам ч.2 ст.2 КАС України, тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Буриківської сільської ради Буринського району Сумської області є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки на своє звернення ОСОБА_1 не отримала рішення, яке б відповідало вимогам ст.118 ЗК України, підлягає також задоволенню вимога позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Буриківської сільської ради Буринського району Сумської області.

Щодо відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, звертаючись до суду сплатила судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №13_12 від 05.08.2019 (а.с.29).

Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача має бути стягнуто судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Буриківської сільської ради Буринського району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (вул.Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1 , РНОКППНОМЕР_1) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Буриківської сільської ради Буринського району Сумської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКППНОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул.Петропавлівська, 108, м.Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець