Рішення № 84489315, 20.09.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2160/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом:

виконавчого комітету Олександрійської міської ради в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 04055209, адреса: пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000)

до відповідача:

відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 34894735, адреса: вул.Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, 25006)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 )

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Олександрійської міської ради в Кіровоградській області (далі – позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 Наталія ОСОБА_3 (далі – третя особа), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 07.08.2019 року ВП №58232922 про накладення штрафу у сумі 10 200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Проте, вказаних законодавчих приписів відповідачем не дотримано при вчинені дій по примусовому виконанню виконавчого листа №398/537/17, провадження №2/398/1325/17 виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області та встановлено нібито порушення Виконавчого комітету Олександрійської міської ради в Кіровоградській області при виконанні рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, відтак, позивач наголошує, на протиправності дії старшого державного виконавця Улюшева Б.В. та просить суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача скористався своїм правом на подання до суду письмового відзиву, в якому висловив свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, оскільки наголошує на тому, що спірні дії по винесенню постанови про накладення штрафу державним виконавцем вчинені відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження” (а.с.56-62).

Третя особа, своїм правом на подання письмових пояснень до суду щодо даного адміністративного позову не скористалась.

18.09.2019 року відповідною ухвалою суду вирішено здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшева Б.В. при винесенні постанови від 07.08.2019 року ВП №58232922 про накладення штрафу у сумі 10 200,00 грн..

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

10.10.2018 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області видано виконавчий лист по справі №398/537/17 провадження 2/398/1325/17 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Олександрійської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії, яким рішенням суду бездіяльність виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області щодо неприйняття заходів про усунення дефектів після капітального ремонту даху будинку по АДРЕСА_2 неправомірною та зобов`язано виконавчий комітет Олександрійської міської ради Кіровоградської області забезпечити виконання капітального ремонту будинку за адресою: АДРЕСА_2 з урахуванням приписів Державного архітектурно-будівельного контролю Кіровоградської області та висновків експертизи ПАТ «Проектно-вишукувальний інститут «Кіровоградпроект» (а.с.66-71).

28.01.2019 року ОСОБА_1 подано до примусового відділу виконання рішень УВДС ГТУ у Кіровоградській області заяву про прийняття виконавчого листа до виконання (а.с.65).

30.01.2019 року на підставі вимог статтей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшевим Б.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58232922, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження, боржнику до виконання, а стягувачу до відома. У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем зазначено про обов`язок боржника виконати вказане рішення протягом 10 робочих днів (а.с.72-74).

Отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, Олександрійська міська рада Кіровоградської області надіслала державному виконавцеві лист від 08.02.2019 року №104/5/23/6, в якому повідомило, що у виконавчого комітету Олександрійської міської ради, як колегіального органу місцевого самоврядування, відсутні будь-які рахунки в банках України, грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, на які може бути звернено стягнення в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Вказують, що відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України виконавчий комітет Олександрійської міської ради не є розпорядником бюджетних коштів, а тому, не має кошторисних призначень на здійснення будь-яких видатків, і як наслідок не має можливості укладати будь-які договори на проведення капітального ремонту житлових будинків з суб`єктами господарювання. Відповідно до приписів ст.ст. 52, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет Олександрійської міської ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради, в межах своїх повноважень приймає рішення. Таким чином, з метою забезпечення виконання капітального ремонту будинку за адресою: АДРЕСА_2 , виконавчим комітетом Олександрійської міської ради було прийнято рішення від 07.02.2019 року №95, яким зобов`язано управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради виконати капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_2 з урахуванням приписів Державного архітектурно-будівельного контролю Кіровоградської області та висновків експертизи ПАТ «Проектно-вишукувальний інститут «Кіровоградпроект» (а.с.79-80).

До вказаного листа долучено рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградського області від 07.02.2019 року №95 «Про виконання капітального ремонту житлового будинку АДРЕСА_2 » (а.с.81).

З огляду на даний лист, 13.02.2019 року державним виконавцем ОСОБА_4 В. керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на боржника – виконавчий комітет Олександрійської міської ради Кіровоградської області штрафу у розмірі 5100,00 грн. за не виконання рішення без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк, так як боржником не було надіслано жодного документу про виконання рішення суду (а.с.83-85). Вказану постанову надіслано боржнику (а.с.82).

20.02.2019 року Олександрійською міською радою Кіровоградської області листом №138/5/23/6 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області було надіслано заяву про закінчення виконавчого провадження, з огляду на наявність таких підстав, так боржником було вчинено всі дії по виконанню рішення суду, та в строк до 14.02.20149 року (визначений державним виконавцем) з метою забезпечення виконання капітального ремонту будинку за адресою: АДРЕСА_2 , 07.02.2019 року прийнято рішення за №95, згідно якого управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, що є підпорядкованим органом виконавчого комітету Олександрійської міської ради, виконати капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_2 з урахуванням приписів Державного архітектурно-будівельного контролю Кіровоградської області та висновків експертизи ПАТ «Проектно-вишукувальний інститут «Кіровоградпроект» (а.с.86-88).

В свою чергу, 04.07.2019 року державним виконавцем Улюшевим Б.В. до виконавчого комітету Олександрійської міської ради надіслано вимогу виконавця, якою зобов`язано не пізніше 7 робочих днів від дати отримання такої повідомити відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у письмовій формі про заходи застосовані з метою виконання рішення суду №398/537/17, починаючи з 08.02.2019 року (після рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області №95 від 07.02.2019 року щодо зобов`язання управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради виконати капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 з урахуванням приписів Державного архітектурного-будівельного контролю Кіровоградської області та висновків експертизи ПАТ «Проектно-вишукувальний інститут «Кіровоградпроект»), стан та перелік контрольних дій здійснення боржником з метою проведення відповідного капітального ремонту (а.с.113-115).

На таку вимогу, Олександрійська міська рада листом від 15.07.2019 року №669/5/23/6 повідомила державного виконавця, про те, що з метою виконання рішення суду у справі №398/537/17 повідомлено, що проведення капітального ремонту будинку, в якому проживає гр. ОСОБА_2 Н ОСОБА_5 , передбачає виконання декількох етапів робіт, вчинення дій, прийняття рішень в певній їх послідовності, зокрема: визначення вартості та обсягу робіт, проведення експертизи, виділення коштів для проведення робіт, укладення договору та їх безпосереднє виконання. З метою забезпечення виконання судового рішення, відповідно до розпорядження міського голови від 12.07.2019 року №р-93-з, створено комісію по виконанню капітального ремонту житлового будинку АДРЕСА_3 , який належить Додатко Н.Л. Листом від 12.07.2019 року №Д-942 громадянку ОСОБА_6 було повідомлено про заходи, які вживаються та будуть здійснюватись з метою забезпечення виконання капітального ремонту будинку, в якому вона проживає (а.с.116-119).

23.07.2019 року державним виконавцем Улюшевим ОСОБА_7 .В. на підставі статей 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову, якою на боржника – виконавчий комітет Олександрійської міської ради Кіровоградської області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн., у зв`язку із відсутністю поважних причин невиконання рішення суду (а.с.121-124).

Таку постанову надіслано учасникам виконавчого провадження (а.с.120).

Виконавчий комітет Олександрійської міської ради Кіровоградської області постанову державного виконавця від 23.07.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн. ВП №58232922 оскаржив до суду, що копією відповідного адміністративного позову (а.с.126-132).

В свою чергу, 20.02.2019 року державним виконавцем Улюшевим Б.В. здійснено перевірку виконання рішення боржником та встановлено, його не виконання тривалий час без поважних причин, у тому числі у зв`язку із неповідомленням про вчинення контрольних функцій спрямованих на здійснення рішення суду, керуючись положеннями статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200, 00 грн. та скеровано до виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області (а.с.133-138).

Вважаючи таку постанову протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т. ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Згідно статті 287 КАС України - учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України “Про виконавче провадження” №1404-VІІІ від 02.06.2016 року із наступними змінами.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно ч. 3 вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 10) звертатися до суду із заявою (поданням) про роз`яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

За змістом статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтями 75-76 Закону України “Про виконавче провадження” врегульовано виконання рішень про покладення на боржника обов`язку виконати певні дії, також врегульовано дії державного виконавця і заходи примусу щодо боржника у разі невиконання судового рішення.

Державний виконавець у даному виконавчому провадженні повинен діяти у відповідності з наведеними вище нормами закону.

Частинами 1, 2 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Суд зауважує, положеннями ч. 2 ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач наполягає на безпідставності винесеної постанови, оскільки вважає, що ним було вжито всіх заходів з метою виконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області по справі №398/537/17 та відповідно повідомлено державного виконавця.

Відповідач заперечуючи проти позову, вказує, що у нього були всі наявні підстави для винесення постанови про накладення штрафу.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На виконання рішення суду позивач 08.02.2019 року надіслав державному виконавцеві лист та рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 07.02.2019 року №95, яким зобов`язано управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради виконати капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_3 з урахуванням приписів Державного архітектурно-будівельного контролю Кіровоградської області та висновків експертизи ПАТ «Проектно-вишукувальний інститут «Кіровоградпроект» (а.с.71-81).

З матеріалів виконавчого провадження, також встановлено, що позивачем 20.02.2019 року також надіслано державному виконавцеві заяву про закінчення виконавчого провадження (а.с.86-87).

Однак, вбачається з матеріалів виконавчого провадження, що рішення Олександрійського міськрайонного суду тривалий час не виконується.

У зв`язку із цим, відповідачем на адресу позивача 04.07.2019 року надіслано вимогу виконавця про повідомлення у письмовій формі про вжиті заходи з метою виконання рішення суду №398/537/17 (а.с.113-115).

Однак, на таку вимогу відповідач реагує листом від 15.07.2019 року №669/5/23/6, в якому вказано, що 12.07.2019 року з метою забезпечення виконання судового рішення відповідно до розпорядження Олександрійського міського голови від 12.072019 року №р-93-з створено комісію по виконанню капітального ремонту житлового будинку АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_2 Н ОСОБА_8 Л. (а.с.113-119).

При цьому, цьому судом встановлено, що за невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем та чітко передбачений законом строк, державним виконавцем було неодноразово накладено штраф у розмірі 5 100, 00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин постановою від 13.02.2019 року та від 23.07.2019 року у ВП №58232922 (а.с.13-14).

Доказів поважності причин вчасного невиконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у справі №398//537/17 позивачем до суду не надано.

Разом з тим, позивач доказів виконання рішення суду по справі №398//537/17 ні державному виконавцю, ні суду не надав.

Правові підстави не виконувати рішення суду посилаючись на рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 07.02.2019 року №95 та розпорядження Олександрійського міського голови Кіровоградської області від 12.07.2019 року №р-93-з, у позивача відсутні.

При цьому, суд вважає за належним звернути увагу позивача на наступне.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

З огляду на вказані законодавчі положення у системному їх зв`язку та встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшевим Б. В. під час винесення постанови про накладення штрафу, дотримано приписи чинного законодавства встановленого Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на встановлені обставини справи та вищевказані законодавчі положення чинного законодавства, суд вважає твердження позивача, щодо неправомірних дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшева Б. В. при винесенні спірної постанови, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Отже, при дослідженні дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності вимогам Закону України «Про виконавче провадження», суд не встановив порушення спеціального законодавства при винесенні постанови від 07.08.2019 року про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 6 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Як передбачає ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Вирішуючи питання про застосування статті 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п. 88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак, це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини»).

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов`язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для всіх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 01 липня 2003р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову, судові витрати у відповідності до положень статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 242 – 246, 250, 251, 255, 260-263, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні виконавчого комітету Олександрійської міської ради в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 04055209, адреса: пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000) до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 34894735, адреса: вул.Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, 25006), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови від 07.08.2019 року ВП №58232922 про накладення штрафу у сумі 10 200,00 грн. - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 10-денний строк з дня отримання повного тексту його копії. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько