Ухвала суду № 84489149, 25.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5571/19

УХВАЛА

25 вересня 2019 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову , -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Разом з позовною заявою 24.09.2019р. (вх. № 5339/19) позивачем подано заяву про забезпечення позову(вх. № 34600/19), в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області проводити земельні торги (аукціон) з продажу права оренди земельної ділянки 5125081600:01:001*___ орієнтовною площею 200 га, яка розміщена на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), - до вирішення справи по суті та заборони Державному підприємству «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (65078, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Космонавтів, 34) здійснювати виконання робіт із землеустрою з підготовки лотів до проведення земельних торгів, а саме виконання робіт із землеустрою щодо земельної ділянки 5125081600:01:001 НОМЕР_1 ____, орієнтовною площею 200 га, що знаходиться на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), - до вирішення справи по суті.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що наказом № 15-3970/13-19-СГ від 23 липня 2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) орієнтовною площею 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства в зв`язку з тим, що на земельний масив, в якому розташована бажана до відведення земельна ділянка, вже надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Як зазначає позивач, спірна земельна ділянка не має присвоєного кадастрового номера, тобто є несформованою, однак включена до Переліку земельних ділянок права на які виставляються на земельні торги.

При цьому, на сайті Держгеокадастру міститься Інформація про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які включено до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Одеській області, серед них земельна ділянка 5125081600:01:001*___ на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів). Таким чином, як зазначає позивач, право оренди на земельну ділянку, на частину якої претендує останній, включено до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги.

Крім того, позивач вказує, що на теперішній час між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та Державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» укладено договір від 04.03.2019 року на підготовку лотів, предметом якого є виконання робіт із землеустрою з метою підготовки лотів до проведення земельних торгів, а саме земельної ділянки 5125081600:01:001*___, що знаходиться на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

За вищевказаних обставин позивач вважає, що його право може бути захищене судом шляхом визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-3970/13-19-СГ від 23 липня 2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення, - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Враховуючи те, що шляхом відчуження вказаної земельної ділянки порушиться право позивача, а також буде практично неможливим його відновлення після таких торгів, чи таке відновлення потребуватиме значних зусиль, позивач вважає за необхідне просити суд забезпечити позов шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області проводити земельні торги (аукціон) з продажу права оренди земельної ділянки 5125081600:01:001*___ орієнтовною площею 200 га, яка розміщена на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), - до вирішення справи по суті та заборони Державному підприємству «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» здійснювати виконання робіт із землеустрою з підготовки лотів до проведення земельних торгів, а саме виконання робіт із землеустрою щодо земельної ділянки 5125081600:01:001*____, орієнтовною площею 200 га, що знаходиться на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), - до вирішення справи по суті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи зазначену норму КАС України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Ч. 2 ст.151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Частиною 1, 3 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Обрані позивачем заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області проводити земельні торги (аукціон) з продажу права оренди земельної ділянки 5125081600:01:001*___ орієнтовною площею 200 га, яка розміщена на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), - до вирішення справи по суті та заборони Державному підприємству «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» здійснювати виконання робіт із землеустрою з підготовки лотів до проведення земельних торгів, а саме виконання робіт із землеустрою щодо земельної ділянки 5125081600:01:001*____, орієнтовною площею 200 га, що знаходиться на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), - до вирішення справи по суті, не відповідають її порушеному праву та видам забезпечення позову передбаченим ч.1 ст. 151 КАС України.

Так, позивач претендує на земельну ділянку площею 2,0 га, а в заяві про забезпечення позову вказує земельну ділянку площею 200 га, що знаходиться на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Також, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача» у спірних правовідносинах може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Відтак, щодо доводів позивача про очевидну протиправність оскаржуваного наказу суд зазначає, що такі твердження є передчасними, оскільки підлягають встановленню під час розгляду справи по суті.

Враховуючи зазначене, співвідношення інтересів заявника про захист яких він просить, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших осіб, виходячи із змісту поданої заяви та доводів наведених позивачем в обґрунтування останньої, суд дійшов висновку, що обрані заходи забезпечення позову не є співмірними із вимогами, які позивач (заявник) висуває до відповідача та які просить суд їх забезпечити.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява є необґрунтованою, в зв`язку з чим відмовляє у її задоволенні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150-152, 154, 243, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову,- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п.15 ч.1 «Перехідних положень» КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя Г.П. Самойлюк