Рішення № 84489016, 25.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.003727

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить позов задовольнити - дії начальника Головного управління Держпраці у Львівській області визнати протиправними та зобов`язати начальника Головного управління Держпраці у Львівській області до вчинення дії - видати наказ про надання чергової відпустки ОСОБА_1 за 2019 рік та невикористаних частин відпусток за період 2017-2018 років у липні 2019 року, згідно затвердженого графіку відпусток на 2019 рік.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.05.2019 року він звернувся до начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової О.О. із заявою, у якій просив надати йому невикористані частини щорічних відпусток за 2017-2018 роки у кількості 32 календарних дні з 12.06.2019 року. За результатами розгляду вказаної заяви йому було відмовлено у наданні відпустки із мотивацією «Не за графіком».

01.07.2019 року позивач повторно звернувся із заявою про надання вже чергової щорічної відпустки та невикористаних частин чергових відпусток за період 2017-2018 роки з 22.07.2019 року терміном 59 календарних днів, однак за результатами розгляду вказаної заяви йому було відмовлено. Вказана відмова мотивована наступним: «Не здано сформовані належним чином єдині справи за ІІ півріччя 2018 року, за І півріччя 2019 року та за актом про неможливість проведення ІВ за 2018 і 2019 роки де ІВ проведено» - резолюція від 02.07.2019 року та «Згідно з графіком 30 к.д. відкрито дисциплінарне провадження відповідно до наказу ГУ Держпраці від 19.04.2019 року № 185-к» - резолюція від 04.07.2019 року.

Такі дії начальника Головного управління Держпраці у Львівській області позивач вважає незаконними та протиправними, оскільки ні чергова відпустка, ні невикористані частини чергових відпусток за 2017-2018 роки йому надано не було, наказу про відпустку на його адресу не надходило, відпускні виплати відповідачем не сплачені, відтак, наведене є порушенням права позивача на відпочинок, гарантованого статтею 45 Конституції України, нормами статей 7, 57-59 Закону України «Про державну службу», Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року №270, статтею 9 Конвенції МОП «Про оплачувані відпустки» №132 та ст. ст. 10, 11, 12 Закону України «Про відпустки».

У зв`язку з вищенаведеним просить адміністративний позов задоволити повністю.

У поданій 06.09.2019 року через канцелярію суду відповіді на відзив позивач додатково зазначає, що доводи відповідача про те, що відпустка ОСОБА_1 не могла бути йому надана з 22.07.2019 року, оскільки з 08.07.2019 року позивач повідомив відповідача, що перебуває на листку тимчасової непрацездатності є безпідставними, оскільки заява про надання відпустки подана 01.07.2019 року, а відповідь про відмову у наданні такої датована 04.07.2019 року, відтак відповідач не міг передбачити тимчасову непрацездатність позивача з 08.07.2019 року.

Також позивач звертає увагу на те, що для захисту свого конституційного права на відпочинок 19.07.2019 року звернувся до Об`єднання профспілок Львівщини та 05.08.2019 року отримав відповідь, у якій повідомлено, що в ході вивчення поданих ним матеріалів підтвердилось порушення чинного трудового законодавства зі сторони роботодавця. Крім того, за результатами розгляду вказаного звернення, начальнику Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_7 скеровано подання правового інспектора праці про усунення порушень в місячний термін.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що заяву позивача від 31.05.2019 року про надання йому невикористаних частин щорічних основних відпусток за період 2017- 2018 років з 12.06.2019 року у зв`язку з тим, що вони не включені в графік відпусток за 2019 рік не погоджено 03.06.2019 року безпосереднім керівником ОСОБА_1 - начальником відділу ОСОБА_4 та начальником відділу персоналу Управління ОСОБА_10 у зв`язку з проханням надати її у невстановлений графіком відпусток час. Виходячи з викладених фактичних обставин, та, керуючись нормами чинного законодавства, 06.06.2019 року вказану заяву на відпустку не погоджено начальником Управління ОСОБА_7.

Відповідач зазначає, що з 15.05.2019 року по 13.06.2019 року (період часу, коли ОСОБА_1 звернувся із заявою від 31.05.2019 року про надання йому відпустки з 12.06.2019 року) та з 18.06.2019 року по 22.06.2019 року позивач перебував у відпустці у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно наказу №188-ОД від 21.12.2018 року затверджено графік відпусток працівників Головного управління Держпраці у Львівській області на 2019 рік.

Відповідно до вищезазначеного графіку позивачу встановлено період надання відпустки: третя декада липня, друга декада вересня 2019 року.

07.06.2019 року, у точній відповідності до вимог норми п.11 ст.10 Закону України «Про відпустки», яка вказує, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну, відповідачем, шляхом надіслання письмового повідомлення на електронну адресу позивача, повідомлено про те, що у нього, згідно графіку запланована відпустка у третій декаді липня.

01.07.2019 року позивачем подано заяву на ім`я першого заступника начальника Управління щодо надання йому щорічної основної відпустки та невикористаних частин щорічних основних відпусток за період з 2017-2018 роки з 22.07.2019 року.

На вказаній заяві проставлені резолюції посадових осіб Управління про непогодження, а саме: начальника відділу ОСОБА_4 (не здано сформовані належним чином єдині справи за друге півріччя 2019 року, за перше півріччя 2019 року та за актами про неможливість проведення інспекційного відвідування за 2018-2019 роки, де інспекційні відвідування не проведені), заступника начальника Управління праці ОСОБА_5 . Виходячи з викладених фактичних обставин та керуючись нормами чинного законодавства, 04.07.2019 року вказану заяву на відпустку не погоджено першим заступником начальника Управління ОСОБА_11.

Відповідач зазначає, що вказані резолюції посадових осіб жодним чином не позбавили позивача права на відпочинок, оскільки заява була подана 01.07.2019 року, а згідно з графіком відпусток ОСОБА_1 встановлена відпустка в третій декаді липня 2019 року Таким чином, він мав достатньо часу для усунення недоліків та виконання своїх безпосередніх посадових обов`язків і вибуття у щорічну основну відпустку.

Також відповідач звертає увагу на те, що вказана відпустка не могла бути надана позивачу з 22.07.2019 року, оскільки з 08.07.2019 року він повідомив Головне управління Держпраці у Львівській області, що перебуває у відпустці у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю. Відтак, виходячи з норми п.1 ч.2 ст.11 Закону України «Про відпустки», відповідач був позбавлений можливості надати ОСОБА_1 щорічну відпустку, оскільки законодавцем чітко визначено, що щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 25 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін, ухвалою суду від 10 вересня 2019 року клопотання відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у справі № 1.380.2019.003727 - задоволено, призначено судове засідання на 19 вересня 2019 року о 15:30 год.

В судовому засіданні, яке відбулося 19 вересня 2019 року суд заслухав усні пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи.

Також суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області №254-к від 14 червня 2017 року ОСОБА_1 з 15 червня 2017 року призначено на посаду головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Львівській області, строково, на час відсутності основного працівника, який перебував у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_6 до дня її фактичного виходу на роботу.

Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області №68-к від 23 лютого 2018 року ОСОБА_1 , головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Львівській області переведено з 23 лютого 2018 року на вакантну посаду головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Львівській області.

31.05.2019 року позивач звернувся до Начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_7 із заявою про надання усіх невикористаних частин щорічних основних відпусток за період 2017-2018 років з 12.06.2019 року у зв`язку з тим, що вони не включені в графік відпусток за 2019 рік.

За результатами розгляду вказаної заяви позивачу не погоджено у наданні відпустки, підстава згідно резолюції «Не за графіком».

01.07.2019 року позивач звернувся до Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_11 із заявою про надання щорічної основної відпустки та частини невикористаних щорічних основних відпусток за період 2017-2018 років з 22.07.2019 року терміном 59 календарних днів.

За результатами розгляду вказаної заяви позивачу не погоджено у наданні відпустки, підстави згідно резолюцій: «Не здано сформовані належним чином єдині справи за ІІ півріччя 2018 року, за І півріччя 2019 року та за актом про неможливість проведення ІВ за 2018 і 2019 роки де ІВ проведено» - резолюція від 02.07.2019 року та «Згідно з графіком 30 к.д. відкрито дисциплінарне провадження відповідно до наказу ГУ Держпраці від 19.04.2019 року № 185-к» - резолюція від 04.07.2019 року.

Не погоджуючись із вказаною відмовою у наданні відпустки, вважаючи такі дії відповідача порушенням його права на відпочинок, гарантованого статтею 45 Конституції України, нормами статей 7, 57-59 Закону України «Про державну службу», Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року №270, статтею 9 Конвенції МОП «Про оплачувані відпустки» №132 та ст. ст. 10, 11, 12 Закону України «Про відпустки» позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності непогодження відповідачем заяви позивача від 01.07.2019 року про надання щорічної основної відпустки та частини невикористаних щорічних основних відпусток за період 2017-2018 років з 22.07.2019 року терміном 59 календарних днів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Таким законом, зважаючи на статус позивача, як державного службовця є Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, а спеціальними законами щодо тривалості та порядку надання відпусток є норми Кодексу закону про працю України та норми Закону України «Про відпустки».

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 7 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до частин першої, другої статті 58 Закону України «Про державну службу» за кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України.

Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток надаються державним службовцям відповідно до закону.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про державну службу» щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15 листопада 1996 року (далі - Закон № 504/96-ВР) державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частин третьої, четвертої, дев`ятої-одинадцятої статті 10 Закону № 504/96-ВР загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до статті 79 Кодексу законів про працю України щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Системний аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить про те, що державний службовець наділений правом ініціювання надання йому щорічної відпустки у будь-який час відповідного робочого року у порядку черговості надання відпусток, яка визначається графіком, який узгоджується між працівником та уповноваженим органом, який зобов`язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії графіка відпусток на 2019 рік Відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Львівській області позивачу встановлено період надання відпустки - третя декада липня (з 21 по 30 (31) число місяця) та друга декада вересня (з 11 по 20 число місяця).

Згідно повідомлення про відпустку від 07 червня 2019 року Відділом персоналу Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до графіку відпусток, у ІІІ декаді липня у нього запланована відпустка. Заяву потрібно принести у відділ персоналу за 2 тижні до початку відпустки.

01.07.2019 року позивач звернувся до Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_11 із заявою про надання щорічної основної відпустки та частини невикористаних щорічних основних відпусток за період 2017-2018 років з 22.07.2019 року терміном 59 календарних днів, однак за результатами розгляду вказаної заяви йому не погоджено надання відпустки, підстави згідно резолюцій: «Не здано сформовані належним чином єдині справи за ІІ півріччя 2018 року, за І півріччя 2019 року та за актом про неможливість проведення ІВ за 2018 і 2019 роки де ІВ проведено» - резолюція від 02.07.2019 року та «Згідно з графіком 30 к.д. відкрито дисциплінарне провадження відповідно до наказу ГУ Держпраці від 19.04.2019 року № 185-к» - резолюція від 04.07.2019 року.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно із частиною третьою статті 2 Закону № 504/96-ВР право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

При цьому, вказана гарантія надання працівнику відпустки визначеної тривалості реалізується при дотриманні ним та власником або уповноваженим ним органом певних, визначених законодавством умов, а саме:

- щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року; (частина третя статті 79 Кодексу законів про працю України).

- черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку; (частина четверта статті 79 Кодексу законів про працю України).

- конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну; (частина п`ята статті 79 Кодексу законів про працю України).

- поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів; (частина шоста статті 79 Кодексу законів про працю України).

Разом з тим, загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів (частина третя статті 10 Закону України «Про відпустки»).

Як слідує з матеріалів справи та підтверджується наявними у ній копіями письмових доказів усі вищезазначені умови для надання позивачу щорічної основної відпустки та частини невикористаних щорічних основних відпусток за період 2017-2018 років з 22.07.2019 року терміном 59 календарних днів, про що він просив у своїй заяві від 01.07.2019 року належним чином дотримано. Відмовляючи у погодженні, а фактично й наданні позивачу щорічної основної відпустки, відповідач підставою такої відмови, що підтверджується накладеними на заяві від 01.07.2019 року резолюціями посадових осіб Головного управління Держпраці у Львіській області зазначив наступне: «Не здано сформовані належним чином єдині справи за ІІ півріччя 2018 року, за І півріччя 2019 року та за актом про неможливість проведення ІВ за 2018 і 2019 роки де ІВ проведено» - резолюція від 02.07.2019 року та «Згідно з графіком 30 к.д. відкрито дисциплінарне провадження відповідно до наказу ГУ Держпраці від 19.04.2019 року № 185-к» - резолюція від 04.07.2019 року.

При цьому, ні Кодексом законів про працю України, ні Законом України «Про відпустки» не передбачено таких підстав для непогодження (відмови у наданні працівнику щорічної основної відпустки), які зазначено на заяві позивача від 01.07.2019 року.

Порушення ж державним службовцем службової дисципліни, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, що як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів і стало підставою для непогодження позивачу надання щорічної основної відпустки може бути лише підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, вичерпний перелік видів яких визначено статтею 66 Закону України «Про державну службу».

З цих же підстав суд не враховує та вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що вказані резолюції посадових осіб від 02.07.2019 року та 04.07.2019 року жодним чином не позбавили позивача права на відпочинок.

Безпідставними є також твердження відповідача про те, що вказана відпустка не могла бути надана позивачу з 22.07.2019 року, оскільки з 08.07.2019 року він повідомив Головне управління Держпраці у Львівській області, що перебуває у відпустці у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що із заявою про надання щорічної основної відпустки та частини невикористаних щорічних основних відпусток за період 2017-2018 років з 22.07.2019 року терміном 59 календарних днів позивач звернувся 01.07.2019 року, а резолюції посадових осіб Головного управління Держпраці у Львівській області про непогодження щорічної основної відпустки накладені відповідно 02.07.2019 року та 04.07.2019 року. Докази перебування позивача у зазначений період у відпустці по тимчасовій непрацездатності в матеріалах справи відсутні, крім того, згідно табеля обліку робочого часу за липень 2019 року ОСОБА_1 з 01.07.2019 року по 05.07.2019 року перебував на роботі, а відтак, за таких обставин відповідач не міг передбачити тимчасову непрацездатність позивача з 08.07.2019 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд враховує, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже, бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу щорічної основної відпустки згідно його заяви від 01.07.2019 року не відповідає вимогам пунктів першого, третього, п`ятого, шостого, сьомого частини другої статті 2 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відмовивши позивачу у наданні щорічної основної відпустки та частини невикористаних щорічних основних відпусток за період 2017-2018 років з 22.07.2019 року терміном 59 календарних днів, відповідач вчинив протиправну бездіяльність, яка призвела до порушення права позивача на відпочинок (надання щорічної відпустки), яке гарантоване ст.ст. 58, 59 Закону України «Про державну службу», ст. 79 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 12 Закону України «Про відпустки» та ст. 45 Конституції України, відтак, позовна вимога в частині визнати протиправними дії начальника Головного управління Держпраці у Львівській області підлягає задоволенню частково, а саме у спосіб: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Львівській області щодо ненадання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки та частини невикористаних щорічних основних відпусток за період 2017-2018 років з 22.07.2019 року терміном 59 календарних днів згідно його заяви від 01.07.2019 року.

Щодо відновлення порушеного права позивача, суд враховує наступне.

Статтею п`ятою Кодексу адміністративного судочинства встановлено право на звернення до суду та способи судового захисту.

Відповідно до частини першої цієї статті кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною другою цієї статті передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, з метою захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача, який звернувся до суду та забезпечення ефективного захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень позовна вимога про зобов`язання начальника Головного управління Держпраці у Львівській області до вчинення дії - видати наказ про надання чергової відпустки ОСОБА_1 за 2019 рік та невикористаних частин відпусток за період 2017-2018 років у липні 2019 року, згідно затвердженого графіку відпусток на 2019 рік підлягає задоволеню частково, у спосіб: зобов`язати начальника Головного управління Держпраці у Львівській області за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.07.2019 року видати наказ про надання чергової відпустки ОСОБА_1 за 2019 рік та невикористаних частин відпусток за період 2017-2018 років.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до квитанції № 0.0.1416875431.1 від 22.07.2019 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., відтак за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 384,20 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Львівській області (площа Міцкевича, 8, м. Львів, 79005) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Львівській області щодо ненадання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки та частини невикористаних щорічних основних відпусток за період 2017-2018 років з 22.07.2019 року терміном 59 календарних днів згідно його заяви від 01.07.2019 року.

Зобов`язати начальника Головного управління Держпраці у Львівській області за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.07.2019 року видати наказ про надання чергової відпустки ОСОБА_1 за 2019 рік та невикористаних частин відпусток за період 2017-2018 років.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (площа Міцкевича, 8, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 39778297) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 384,20 грн. сплаченого судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 25.09.2019 року.

Суддя Клименко О.М.