Рішення № 84488480, 24.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 вересня 2019 р. Справа № 120/2104/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса Михайла Богдановича, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач ) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.05.2019 року № 2-6884/15-19-СГ «Про відмову надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» виданого стосовно ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Петрашівської сільської ради, Ямпільського району, Вінницької області (за межами населеного пункту);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 із урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні та прийняти рішення із урахуванням вимог ст. 79-1, ст. 118 ч.7 Земельного кодексу України та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 у виді наказу, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Петрашівської сільської ради, Ямпільського району, Вінницької області (за межами населеного пункту).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га.

За результатом розгляду клопотання, відповідачем прийнято Наказ від 10.05.2019 № 2-6884/15-19-СГ "Про відмову в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою".

Позивач вважає Наказ від 10.05.2019 № 2-6884/15-19-СГ таким, що суперечить ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки ст. 118 Земельного кодексу України передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність, яких на момент надання відмов не існувало.

Ухвалою від 04.07.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.

22.07.2019 до суду надійшла заява позивача про усунення, вказаних в ухвалі від 04.07.2019, недоліків.

Ухвалою від 16.08.2019 року відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до положень ст. 262 КАС України. Крім, того відповідачеві встановлено 15 - денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

14.08.2019 року представник відповідача подав відзив на позов, в якому вказав, що позивач разом з іншими громадянами звернувся із колективним зверненням про надання дозволу на розробку технічної документації, за наслідком розгляду якого йому відмовлено. На думку представника відповідача, відмова є правомірною оскільки зазначена земельна ділянка входить до масиву, який включений до переліку земель права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах, відтак не може відчужуватись.

Також зазначено, що 19.06.2019 земельна ділянка із кадастровим номером 0525683600:04:002:0268 поділена на дві частини, внаслідок чого зареєстровано дві земельні ділянки із іншими кадастровими номерами. При цьому, земля із кадастровим номером 0525683600:04:002:0268 в Публічній кадастровій карті перебуває у відомостях про архівні ділянки. За таких обставин, вважає доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

26 березня 2019 ОСОБА_1 разом з іншими громадянами звернувся із колективним клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею по 2,0 гектари на кожного, на території Петрашівської сільської ради, Ямпільського району, Вінницької області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 0525683600:04:002:0268 (а.с.24-25).

Згідно опису прийнятих документів, до вказаного клопотання позивачем додано графічний матеріал на земельну ділянку із позначенням бажаного місця розташування земельних ділянок, копію паспорту та ідентифікаційного номеру, копію інформації з ДЗК про земельну ділянку (а.с.26-27).

За наслідком розгляду вказаного колективного звернення, 10.05.2019 року прийнято наказ № 2-6884/15-19-СГ «Про відмову надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», в якому зазначено, що земельна ділянка, яка є зазначеною на графічних матеріалах входить до масиву з кадастровим номером 0525683600:04:002:0268, що є включеним до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах, відтак згідно частини третьої статті 136 ЗК України, такі не можуть відчужуватись, передаватись в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Із аналізу вищенаведених норм видно, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Пунктом "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV (далі Закон від 22.05.2003 № 858-IV) передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Згідно ст. 25 Закону від 22.05.2003 № 858-IV визначено види документації із землеустрою, до яких, крім проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, належать, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Частиною другою статті 55 Закону від 22.05.2003 № 858-IV передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Отже, для розроблення технічної документації із землеустрою зацікавлена особа звертається до органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади щодо отримання дозволу.

Як зазначалось вище, ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу, зокрема невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, в оскаржуваному наказі не вказано, в чому полягає невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Оцінюючи оскаржуваний наказ, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідач вказує, що спірна земельна ділянка виставлена на земельні торги, відтак не може бути надано відповідний дозвіл.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст. 134 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 136 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Отже, законодавцем чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, тому вирішальним фактором є включення земельних ділянок до переліку земель, які виставлені на земельні торги.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 2040/7204/18.

При цьому, в даному переліку має бути зазначено кадастровий номер земельної ділянки та її площа.

Суд акцентує увагу на тому, що, як зазначалось вище, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Пунктом 26 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі Порядок № 1051) визначено, що ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки не відображає її приналежність до будь-якої адміністративно-територіальної одиниці в межах державного кордону.

Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку № 1051 обліковим номером об`єкта Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється об`єкту Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) під час внесення відомостей про нього до Державного земельного кадастру і зберігається за ним протягом усього часу існування.

Обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру присвоюється з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Інформація про облікові номери об`єктів Державного земельного кадастру зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) складається з таких структурних елементів:

КГО : ВОК : ПНО,

де КГО - тризначне число, яке є кодом групи об`єктів Державного земельного кадастру (крім земельних ділянок) згідно з додатком 2;

ВОК - шестизначне число, яке є позначенням виду об`єкта Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) певної групи згідно з додатками 1, 3-6;

Значення ВОК для масиву земель сільськогосподарського призначення встановлюється з урахуванням номера поля (за наявності), визначеного у відповідних проектах формування території і встановлення меж сільських, селищних рад;

ПНО - десятизначне число, яке є порядковим номером об`єкта Державного земельного кадастру (крім земельних ділянок) (максимальна кількість об`єктів Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) з однаковим кодом та позначенням виду становить 9999999999 ), а для відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць порядковий номер об`єкта Державного земельного кадастру відповідає коду Класифікатора об`єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-97.

Структурні елементи облікового номера об`єкта Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) відокремлюються один від одного двокрапкою.

Кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

У разі поділу чи об`єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів:

НКЗ : НКК : НЗД,

де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку;

НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку;

НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).

Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі:

індексної кадастрової карти (плану);

даних, що містяться у Державному земельному кадастрі;

відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою та відповідному електронному документі.

Отже, у разі якщо земельній ділянці присвоєно кадастровий номер така є сформованою. У разі ж прийняття рішення щодо включення даної землі до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, серед іншого в переліку має бути вказано площа, кадастровий номер, умови продажу такої.

Однак, у наказі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 22.06.2018 № 62 на який посилається відповідач вказуючи, що спірна земля включена до переліку земель право на які може бути реалізовано на земельних торгах вказано землю, яка розташована на території Петришівської сільської ради, площею 16 га із номером кадастрового кварталу 0525683600:04:002. В свою чергу, як видно із публічної картки, яка додана до клопотання позивача, він претендував на земельну ділянку із кадастровим номером 0525683600:04:002:0268 із площею 19,0896 га.

При цьому, доказів, які б підтверджували факт включення земельної ділянки із кадастровим номером 0525683600:04:002:0268 та площею 19,0896 га до переліку земель право на які може бути реалізовано на земельних торгах, суду не надано.

Крім того, суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці здійснюється вже після її включення до переліку, адже положення абз. 2 ч. 1 ст. 136 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачаються включення до переліку саме лотів, що свідчить про завершення станом на час формування переліку процедури підготовки лотів до торгів.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено, що спірна земельна ділянка була виставлена на земельні торги, оскільки така не охоплюється наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 22.06.2018 № 62.

А отже на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації у відповідача не було правові підстави для відмови у наданні такого дозволу.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відмова у наданні дозволу на розроблення технічної документації, викладена в оскаржуваному наказі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області не ґрунтується на нормах закону, є протиправною та, відповідно, підлягає скасуванню.

Водночас надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання та надати дозвіл на розробку технічної документації, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось вище, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за наслідком розгляду клопотання та аналізуючи пакет доданих до нього документів, дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання дозволу. При цьому, суд позбавлений можливості при розгляді справи: по - перше виключити наявність інших обставин, що можуть бути законною підставою для відмови у наданні дозволу; по - друге встановити факт відсутності законних підстав для відмови у наданні дозволу на момент виконання судового рішення.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган. А тому в досліджуваній частині позов задоволенню не підлягає.

Разом з тим, згідно частини четвертої 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, наказ, яким відмовлено у наданні дозволу позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, суд вважає необхідним зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно розглянути колективне клопотання в частині позивача та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо клопотання позивача про встановлення на підставі ч. 1 ст. 382 КАС України судового контролю за виконанням судового рішення, то суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки при прийнятті рішення судом не встановлено обставин, які б ставили під сумнів добросовісність дій відповідача в процесі виконання цього рішення. При цьому, у випадку виникнення таких обставин, позивач вправі звернутися із клопотанням до суду на стадії виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем у розмірі 768,40 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 512,27 грн. тобто прорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити частково

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.05.2019 року № 2-6884/15-19-СГ «Про відмову надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» прийнятий стосовно ОСОБА_1 щодо відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Петрашівської сільської ради, Ямпільського району, Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання від 26.03.2019 р. в частині ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Петрашівської сільської ради, Ямпільського району, Вінницької області (за межами населеного пункту).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 512 грн. 27 коп. (п`ятсот дванадцять гривень 27 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547).

Суддя Богоніс Михайло Богданович