Рішення № 84487756, 23.09.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

23.09.2019 Єдиний унікальний номер 205/5402/19

Єдиний унікальний номер 205/5402/2019

Провадження № 2/205/2219/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2019 року було вирішено питання про заочний розгляд справи.

Позивач у своєму позові посилався на те, що 25 травня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 21 800 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг складає між ним та банком договір. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 20 травня 2019 року склав 88 262 гривні 35 коп. Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у сумі 88 262 гривень 35 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 37 722 гривень 22 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 12 446 гривень 97 коп., пені за прострочене зобов`язання у розмірі 33 414 гривень 00 коп.; штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 гривень 00 коп., штрафу (процентна складова) у розмірі 4 179 гривень 16 коп., а також судовий збір у розмірі 1 921 гривні. У своїй заяві до суду представник позивача просив справу розглядати за його відсутності, ухваливши заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлявся в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 130 ЦПК України, у судове засідання не з`явився. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із наміром укласти кредитний договір, та ним було підписано анкету-заяву клієнта на оформлення кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 14).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачем порушуються взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого станом на 20 травня 2019 року відповідно до розрахунку, наданого позивачем, виникла заборгованість у розмірі 88 262 гривень 35 коп. (а.с. 8-13).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як доказ на підтвердження своїх вимог, позивачем надано копію анкети-заяви б/н від 25 травня 2011 року, підписану ОСОБА_1 , у якій зазначено бажаний кредитний ліміт у розмірі 5 000 гривень (а.с. 14 оберт). При цьому загальний розмір заборгованості за тілом кредиту банк зазначає у розмірі 50 169 гривень 19 коп., проте, будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів збільшення відповідачеві розміру кредитної лінії до зазначеного розміру, суду надано не було.

Виходячи зі положень ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами НБУ.

Постановою Національного банку № 22 від 21 січня 2004 року встановлені вимоги до оформлення вищезазначених розрахункових документів.

Позивачем не надано належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу згідно Договору на відкриття і обслуговування платіжної картки та встановити рахунок, на який були перераховані вищезазначені кредитні кошти.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Згідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.

Як на підтвердження своїх вимог, АТ КБ «ПриватБанк» посилається на розрахунок заборгованості, який долучено до матеріалів справи, проте суд не приймає зазначений доказ як належний, оскільки сам по собі розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує рух коштів та їх отримання у користування позичальником.

Разом з тим, позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 37 722 гривень 22 коп. та заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 12 446 гривень 97 коп., що разом становить 50 169 гривень 19 коп. При цьому, доказів про зміну розміру кредитного ліміту банком суду не надано.

У даному випадку всупереч вимогам ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, банком не доведено надання позичальникові грошових коштів у розмірі 50 169 гривень 19 коп., оскільки розмір кредитного ліміту, встановленого відповідачеві, обмежено сумою 5 000 гривень.

Доказів того, що позивачем був наданий кредит в розмірі та на умовах, які зазначені в позовній заяві та доказів, що саме такі умови та правила надання банківських послуг, які надані позивачем, є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме зазначені умови та правила надання банківських послуг мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач з повернення кредиту, зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості, у заявленому банком розмірі у сумі 88 262 гривень 35 коп., не доведені.

За таких обставин, позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, а тому позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано до суду доказів, які б доводили законність позовних вимог позивача та достатність правових підстав.

Пунктом 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що у судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921 гривні віднести за рахунок АТ КБ «ПриватБанк».

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати у справі у розмірі 1 921 гривні віднести за рахунок Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299).

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: