Рішення № 84487093, 18.09.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7011/19

Провадження № 2/201/2629/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Сисо А.Г.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Костюченко О.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, третя особа: Перша дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 18 червня 2019 року звернувся ОСОБА_3 з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа: Перша дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом (а.с. 1-6).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постановою державного нотаріуса Першої дніпровської державної нотаріальної контори від 15 травня 2019 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , за життя ОСОБА_4 була переобладнана, проте така перебудова не була зареєстрована у встановленому законом порядку. Оскільки за викладених обставин позивач позбавлений можливості прийняти у спадщину належну за життя батькові і заповіщену останнім позивачеві квартиру окрім судового рішення, ОСОБА_3 звернувся до суду і просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 18 червня 2019 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.57).

Ухвалою суду від 24 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, третя особа: Перша дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом (а.с.58-59).

18 липня 2019 року ухвалою суду було задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів, а саме копії спадкової справи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання ухвали суду від 18 липня 2019 року до суду 03 вересня 2019 року надійшли витребувані документи.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не надав, у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 51).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого суду надана копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 08 жовтня 2018 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 78).

10 жовтня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Першої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 (а.с. 77 зворот).

Згідно із заповітом, зареєстрованим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. 03 квітня 2008 року в реєстрі нотаріальних дій за № 1627, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок своєї смерті заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , а також паркувальне місце поз.11 у приміщенні №99 цокольного поверху в житловому будинку літ. А-10, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 - синові ОСОБА_3 (а.с. 9, 79 зворот).

Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26 жовтня 2007 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на ім`я ОСОБА_4 , за останнім зареєстроване право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 . Опис об`єкта зазначено: загальна площа 147,4 кв.м, житлова площа 139,9 кв.м, в житловому будинку літ. А-10 квартира № АДРЕСА_4 , яка складається з: 1-житлова, 2-туалет, І-лоджія, ІІ-балкон, ІІІ-балкон (а.с. 10, 11).

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 24 квітня 2019 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 ) на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 26 жовтня 2007 року (а.с. 91 зворот-93).

З технічного паспорту на зазначену квартиру вбачається, що ця кватира була переобладнена з однокімнатної квартири в трикімнатну. Загальна площа квартири була змінена з 147,4 кв.м на 129,5 кв.м. (а.с. 18-24).

Оскільки право власності на перебудовану квартиру не було зареєстровано у визначеному законом спосіб, постановою державного нотаріуса Першої дніпровської державної нотаріальної контори від 15 травня 2019 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16-17).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Будівництво об`єкта нерухомого майна є самочинним за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Таким чином у зв`язку з тим, що самовільно переобладнана квартира не була прийнята до експлуатації та правовстановлюючі документи на новостворене майно відсутні, а право власності за спадкодавцем не зареєстроване, Першою Дніпровською державною нотаріальною конторою відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Встановлення факту готовності об`єкту до експлуатації і видача свідоцтва про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил відноситься до виключної компетенції територіальної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Доказів звернення до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області щодо прийняття реконструйованої квартири в експлуатацію і отримання відмови у цьому позивачем не надано.

Враховуючи те, що спірна квартира у встановленому законом порядку до експлуатації прийнята не була та є самочинним будівництвом, право власності на який спадкодавець за життя не набув, суд приходить до висновку про те, що спірне майно до складу спадщини не увійшло, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 76-78, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, третя особа: Перша дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення виготовлено 24 вересня 2019 року.

Суддя С.О. Демидова