Рішення № 84486122, 25.09.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/3330/18

Провадження №2/523/1684/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Правди Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача подав позов про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за договором кредиту №2006/13-2.06/420 від 28.04.2006 року, який був укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 і забезпечений договором поруки №07-15/457 від 28.04.2006 року, який було укладено між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 .

Розмір заборгованості визначено позивачем у сумі 505745,68 грн.

Заборгованість виникла через порушення позичальником ОСОБА_1 умов договору та невиконання чергових платежів з 02.07.2008 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав відзив та заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності в яких зазначив, що погашення кредиту та сплата процентів за договором не здійснюється з 02.07.2008 року, а звернувся позивач до суду 13.03.2018 року, тобто з пропущенням трирічного строку звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості та процентів і однорічного строку звернення до суду з вимогою про стягнення пені.

Також, позивач вже звертався до суду з тим самим позовом до тих самих відповідачів - справа №1527/13714/12, яка ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 19.02.2015 року була залишена без розгляду.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції.

Судом встановлено:

За договором кредиту №2006/13-2.06/420 від 28.04.2006 року, який був укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , банк надав кредит у сумі 54000,00 доларів США, строком до 27.04.2021 року, зі сплатою 12% річних, а позичальник зобов`язалась повертати кредит на умовах та в строки визначені договором, а саме щомісячним платежем (а.с.12).

За договором поруки №07-15/457 від 28.04.2006 року, який був укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , останній як поручитель зобов`язався перед кредитором у повному обсязі, солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язання щодо повернення суми кредиту (а.с.15).

В подальшому відбулась зміна назви юридичної особи на Публічне акіонерне товариство «Укрсоцбанк» (а.с.24).

Згідно розрахунку заборгованості останній платіж ОСОБА_1 з повернення кредиту відбувся 02.06.2008 року (а.с.8).

Пунктами 1.1.1, та 2.4.2 договору кредиту визначено сплату кредиту рівними частками, по 300 доларів США , не пізніше останнього дня місяця.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідачів, з вимогою про погашення заборгованості, з часу слідуючого несплаченого платежу (останній день липня 2008 року) до звернення позивача з позовом до суду (13.03.2018 року).

Згідно розрахунку позивача заборгованість станом на 02.11.2017 року складає: сума заборгованості за кредитом - 45600,00 доларів США (1225655,18 грн.); сума заборгованості за відсотками - 43392,90 доларів США (1166331,85 грн.); розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 8327,17 доларів США (223821,03 грн.); розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 10702,02 доларів США (287653,21 грн.); загальна сума заборгованості - 108022,09 доларів США (2903461,27 грн.) (а.с.11).

В прохальній частині позовної заяви визначена заборгованість - 505745,68 грн., з яких сума заборгованості за кредитом - 228849,92 грн., сума заборгованості за відсотками - 139540,47 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 53509,79 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 37404,60 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом 27184,31 грн., розмір інфляційних витрат за відсотками - 19256,59 грн.

Суд вирішує справу в межах заявлених вимог.

Отже, доказами, які не спростовані відповідачами, встановлено виникнення зобов`язання, його неналежне виконання, розмір заборгованості по кредиту та коло осіб які повинні виконувати зобов`язання.

Також, судом встановлено, що позивач звертався до суду з позовом до тих самих відповідачів з того самого предмету та підстав (справа №1527/13714/12). Провадження по вказаній справі відкрито 25.09.2012 року, позов залишено без розгляду 19.02.2015 року.

Щодо позовних вимог до боржника:

Позивач своїм зверненням 25.09.2012 року з позовом до суду використав своє право на дострокове повернення кредиту, тобто, змінив строк виконання основного зобов`язання та визначив нові умови повернення кредитних коштів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно положень статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

Частинами 4, 5 ст.267 ЦК України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не задоволено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює визначення моменту початку перебігу строку позовної давності.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 09 листопада 2016 року у справі №6-2251цс16. Верховний Суд в постанові від 16 травня 2018 року у справі №474/1023/15-ц вказав, що підстав відступити від цієї правової позиції під час розгляду справи з подібних правовідносин Верховним Судом не встановлено.

Суд встановив, що позивач скористався правом на дострокове повернення кредиту і позовом від 25.09.2012 року змінив строк виконання зобов`язання в повному обсязі. Позов (справа №1527/13714/12) залишено без розгляду 19.02.2015 року. Ухвала суду набрала законної сили. Позов, який розглядається, подано 13.03.2018 року, тому суд визначив, що строк позовної давності у спорі сплинув, сторона заявила про застосування наслідків цього, відсутні поважні причини пропуску встановленого законом строку, хоча є підстави для задоволення позову через невиконання зобов`язання боржником, і суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити, у зв`язку з пропуском Банком строку звернення до суду за захистом порушених прав, тобто строку позовної давності, як спеціальної так і загальної.

Щодо позовних вимог до поручителя:

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 20.04.2016 року в справі №6-2662цс15 строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов`язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, договором чи законом установлено строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов`язань поручителя ОСОБА_2 , а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Загалом, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, а також припинення поруки у зобов`язанні, є підставою для відмови у позові в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.5, 6, 10, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.09.2019 року.

Суддя: