Ухвала суду № 84484656, 25.09.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

25 вересня 2019 року справа № 912/2619/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В., розглянувши заяву Заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури про забезпечення позову № 8656 від 18.09.2019 (вх.2670/19 від 23.09.2019) у справі №912/2619/19

за позовом: Заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області, 27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Гагаріна, 7 в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26

та Головне управління державної фіскальної служби у Кіровоградської області, 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55

до: Фермерського господарства "Надія", 26315, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Тополі, вул. Шевченка, 36

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, визнання права власності та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області (прокурор) звернувся до господарського суду в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Головне управління державної фіскальної служби у Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимоги наступного змісту:

- зобов`язати Фермерське господарство "Надія" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3521184000:02:000:2038 площею 35,8431 га, розташовану на території Мощенської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області за межами населеного пункту та повернути їх ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області;

- визнати за державою право власності на врожай кукурудзи, який знаходиться на самовільно зайнятій земельній ділянці державної форми власності сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3521184000:02:000:2038 площею 35,8431 га, розташовану на території Мощенської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області за межами населеного пункту та передати його ГУ ДФС України у кіровоградській області, з покладенням на відповідача судових витрат.

Ухвалою від 23.09.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та Заступнику керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області встановлено строку для усунення недоліків, які встановлені при поданні позовної заяви.

23.09.2019 на адресу суду від Заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої Прокурор просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на самовільно зайняту земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3521184000:02:000:2038 площею 35,8431 га, розташовану на території Мощенської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області за межами населеного пункту з врожаєм на ній;

- заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії з врожаєм кукурудзи, який знаходиться на самовільно зайнятій земельній ділянці державної форми власності сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3521184000:02:000:2038 площею 35,8431 га, розташовану на території Мощенської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області за межами населеного пункту та даною земельною ділянкою.

На виконання ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заявником до заяви додано платіжне доручення № 1532 від 09.09.2019 про сплату 960,50 грн, що підтверджує сплату судового збору, у встановлених порядку та розмірі.

У поданій заяві, на виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заявником вказано, що застосування зустрічного забезпечення є недоцільним.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову прокурором зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номер 3521184000:02:000:2038 самовільно зайнята Фермерським господарством "Надія", а отже вказана земельна ділянка з посівами кукурудзи повинна бути повернута у власність держави. Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка на даний час зайнята ФГ "Надія" та врожай кукурудзи, який перебуває на ній знаходиться у власності даного господарства та в зв`язку з початком сезонних робіт даний врожай, який підлягає передачі в державну власність, може бути самостійно зібраний даним підприємством та в подальшому реалізований, що позбавить державний бюджет відповідних надходжень.

Таким чином, на думку прокурора, заходи забезпечення позову пов`язані з предметом спору та відповідають позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову господарський суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункти 1, 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або може звернутись.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Доказами, згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявлено декілька заходів забезпечення позову, а саме шляхом накладення арешту на земельну ділянку з врожаєм на ній та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії з врожаєм кукурудзи, який знаходиться на самовільно зайнятій земельній ділянці, та даною земельною ділянкою.

Господарський суд враховує, що арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Правомочності розпорядження означають юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, знищення, переробка і т. ін.).

Виходячи з викладеного, господарський суд вважає, що накладення арешту на земельну ділянку з врожаєм на ній, як просить прокурор, матиме наслідком обмеження можливості збору врожаю на земельній ділянці, що може призвести до його загибелі (знищення), виходячи з періоду року, в який накладається арешт та протягом якого буде розглядатись судова справа.

Так, як свідчить загальновідома практика, збирання врожаю кукурудзи припадає на осінній період. Натомість, прокурором в заяві про забезпечення позову не враховано технологію вирощування і збору врожаю кукурудзи та жодним чином не мотивовано можливість залишення врожаю на землі без його збирання в період розгляду справи.

Господарський суд також враховує, що збирання врожаю - це сукупність робіт на завершальній стадії вирощування сільськогосподарської культури. Збирання врожаю включає збір врожаю, доставку його до місця післязбиральної обробки, саму післязбиральну обробку (очищення, сушіння тощо), доставку врожаю в місця зберігання або продажу.

Заборона відповідачу вчиняти будь-які дії з врожаєм кукурудзи, який знаходиться на земельній ділянці, як просить прокурор, також виключає можливість його збору та, крім того, виключає можливість здійснення технологічно необхідних дій, які забезпечують фактичне збереження відповідного врожаю.

Як наслідок, забезпечення позову у запропонований прокурором спосіб, може мати наслідком пошкодження, знищення, погіршення якості врожаю, що виключає фактичне забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову в частині визнання права власності на врожай кукурудзи та його передачу позивачу. Такі заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими в позову вимогами та можуть мати негативні наслідки у вигляді знищення врожаю або суттєвого погіршення його якості.

Накладення арешту безпосередньо на саму земельну ділянку та заборона відповідачу вчиняти будь-які дії із земельною ділянкою жодним чином не обґрунтовано в силу того, що відповідач згідно норм чинного законодавства не має жодних повноважень на розпорядження земельною ділянкою. Прокурором у заяві не викладено будь-яких пояснень щодо ймовірності вчинення відповідачем дій по розпорядженню земельною ділянкою з огляду на законодавчо визначений порядок розпорядження земельними ділянками.

За правилами ст. 212 Земельного кодексу України, з посиланням на яку подано позов, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Таким чином, за наведеною нормою будь-які затрати особи, яка користувалась самовільно зайнятою земельною ділянкою, відшкодуванню не підлягають. Особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої, повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан.

З огляду на викладене, господарський суд не встановив правових підстав для задоволення заяви Заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області від 18.09.2019 № 8656 про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Господарський суд звертає увагу прокурора, що на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду з аналогічними заявами, якщо змінились певні обставини, що слугують підставою для забезпечення, або з пропозиціями щодо інших способів забезпеченя.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області від 18.09.2019 № 8656 про забезпечення позову у справі №912/2619/19 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Копії ухвали надіслати Заступнику керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області за адресою: 27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Гагаріна, 7; Головному управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за адресою: 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26; Головному управлінню державної фіскальної служби у Кіровоградської області за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55 та Фермерському господарству "Надія" за адресою: 26315, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Тополі, вул. Шевченка, 36.

Ухвалу підписано 25.09.2019.

Суддя В.В.Тимошевська