Рішення № 84484449, 25.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2019Справа № 910/10268/19

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (м. Київ)

до Фізичної особи-підприємця Данильченко Михайла Владиславовича (м. Київ)

про стягнення 33.068,39 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Данильченко Михайла Владиславовича про стягнення 33.068,39 грн., з яких: 27.206,93 грн. основного боргу, 4.018,84 грн. пені, 1.406,09 грн. інфляційних втрат, 436,53 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 195-7/4 від 25.06.18.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.19. відкрито провадження у справі № 910/10268/19, з підстав, визначених вказаною ухвалою, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі, направлену на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вручено 20.08.19. у відповідності до рекомендованого повідомлення 0103051622395, яке повернулось на адресу суду 22.08.19.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

25.06.18. між позивачем (Балансоутримувач) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір № 195-7/4 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (далі - Договір), за умовами якого (пункти 1.1, 1.2) Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42 (далі - Будівля), робочою площею 20322,5 кв.м (корисна площа 44054,0 кв.м), а також утримання прибудинкової території, а Орендар відшкодовує витрати Балансоутримувача на утримання Будівлі пропорційно до займаної ним площі та надання комунальних послуг відповідно до умов цього Договору. Орендар користується нерухомим майном загальною площею 169,30 кв.м, а саме: приміщеннями № № 81, 82, 83, 84, 85, 86 згідно з технічним паспортом БТІ на першому поверсі будівлі (далі - Об`єкт оренди), відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна від 25.06.18. № 194-7/4 та з урахуванням умов цього Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 7.1 з моменту його підписання і діє до 24.05.2021 включно.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості за Договором в сумі 27.206,93 грн по оплаті наданих послуг.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Найменування послуг, щомісячна вартість витрат Балансоутримувача, порядок і умови їх оплати, визначаються у Додатку № 1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною. Оплата вартості витрат Балансоутримувача на утримання Об`єкта оренди та комунальних послуг, що надаються Орендарю, здійснюється Орендарем щомісячно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Балансоутримувача на підставі рахунків Балансоутримувача, але в будь-якому випадку не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа кожного поточного місяця, що слідує за звітним місяцем. Оплата вартості витрат Балансоутримувача на утримання Об`єкта оренди та комунальних послуг за грудень місяць кожного поточного року здійснюється Орендарем в грудні місяці відповідного року, на підставі рахунків Балансоутримувача, але в будь-якому випадку не пізніше 25 (двадцять п`ятого) грудня (пункти 2.1, 2.2 Договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили найменування та вартість послуг.

Відповідно до пунктів 3.1.2, 3.1.3 Балансоутримувач зобов`язується:

Після закінчення звітного періоду, але в будь-якому випадку не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа кожного поточного місяця, що слідує за звітним місяцем, підготувати та передати, або надіслати Орендарю поштовим відправленням на адресу, зазначену в Договорі, два примірники акта про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (Акт відшкодування комунальних послуг).

У випадку, якщо протягом періоду, визначеного п. 3.2.14. Договору Балансоутримувач не отримає підписаний Орендарем оригінальний примірник Акта відшкодування комунальних послуг, останній вважається підписаним, а послуги такими, що дійсно надані належним чином в установлений строк і прийняті Орендарем в обсязі та на умовах, вказаних в Акті.

В пункті 3.2.14 Договору визначено, що після отримання від Балансоутримувача двох примірників Акта відшкодування комунальних послуг Орендар зобов`язується протягом двох робочих днів передати або надіслати балансоутримувачу поштовим відправленням на адресу, зазначену в Договорі, один оригінальний примірник підписаного акта відшкодування комунальних послуг.

Між сторонами підписано та скріплено печаткою відповідача Акти про відшкодування витрат за Договором: від 30.11.18. за листопад 2018 року на суму 10.007,86 грн, від 31.12.18. за грудень 2018 року на суму 6.698,68 грн.

Акт про відшкодування витрат за Договором від 03.06.19. за січень 2019 року на суму 10.600,84 грн, направлено відповідачу 06.06.19. та отримано Орендарем 10.06.19., підписано останнім не було, як і не було повернуто такий акт позивачу.

Отже, акт за січень 2019 року на суму 10.600,84 грн вважається підписаним відповідачем.

Також Фізичною особою-підприємцем Данильченко Михайлом Владиславовичем не було заявлено жодних зауважень чи заперечень щодо такого акту.

Матеріали справи не містять доказів наявності заперечень чи зауважень відповідача щодо якості чи кількості наданих за Договором послуг за січень 2019 року.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти надання послуг є належним доказом надання послуг відповідачу за Договором.

Отже, за листопад 2018, грудень 2018, січень 2019 років позивач надав відповідачу за Договором послуг на суму 27.307,38 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач вказує, що за попередні місяці у відповідача існувала переплата за Договором на суму 100,45 грн.

Оскільки відповідачем умов Договору не виконано, не сплачено позивачу 27.206,93 грн (27.307,38 грн - 100,45 грн) заборгованості за відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за Договором, а строк оплати таких послуг на означену суму є таким, що настав, судом встановлено, що позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості в розмірі 27.206,93 грн, з огляду на що вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог про стягнення 4.018,84 грн пені, суд встановив викладене далі.

Положеннями пункту 5.3 Договору сторони погодили, що у випадку невиконання Орендарем грошових зобов`язань за Договором він зобов`язаний сплачувати Балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що позивач нараховує пеню по 16.06.19.

Отже, вірними періодами для нарахування пені є:

- на суму 9.907,86 грн (за листопад 2018 року з врахуванням наявної переплати) з 16.12.18. по 16.06.19.

- на суму 6698,68 грн (за грудень 2018 року з врахуванням пункту 2.2 Договору) з 26.12.18. по 16.06.19.

- на суму 10600,84 грн (за січень 2019 року) з 16.02.19. по 16.06.19.

За перерахунком суду розмір пені становить 4157,67 грн, що є сумою більше ніж пред`явлено позивачем. за вказаних підстав з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 4.018,84 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1.406,09 грн. інфляційних втрат, 436,53 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 660,86 грн інфляційних втрат та 436,53 грн 3% річних. Інфляційні втрати в сумі 745,23 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

За вказаних підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом

Отже, відповідно до вказаних положень ст. 129 ГПК України та враховуючи, що за вимоги про стягнення грошових коштів в даній справі судовий збір встановлено в мінімальному розмірі, витрати по сплаті судового збору в сумі 1.921,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Данильченко Михайла Владиславовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42; ідентифікаційний код 23152907) 27.206 (двадцять сім тисяч двісті шість) грн 93 коп., 660 (шістсот шістдесят) грн 86 коп. інфляційних втрат, 436 (чотириста тридцять шість) грн 53 коп. 3% річних, 1.921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко