Ухвала суду № 84472812, 28.08.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13309/19

провадження № 4-с/753/196/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Заставенко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Остапчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу за

скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк»

вимоги скаржника: скасувати повідомлення головного державного виконавця Огородника Євгена Івановича та зобов`язати прийняти до примусового виконання виконавчий лист

заінтересовані особи: боржник ОСОБА_1 , Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла скарга Акціонерного товариства "Ідея Банк" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Огородник Є.І., боржник: ОСОБА_1 .

В обґрунтування скарги заявник зазначив, що 23.05.2019 АТ «Ідея Банк» пред`явив для примусового виконання до Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області виконавчий лист виданий Дарницьким районним судом міста Києва 13 листопада 2018 року по справі № 753/16249/17, про звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль ЗАЗ, модель TF55YO, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу зазначеного транспортного засобу ПАТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі покупцю за ціною не нижче ринкової, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності , для чого надати ПАТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу.

18 червня 2019 року на адресу АТ «Ідея Банк» надійшло повідомлення Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 04.06.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Банк зазначав, що вважають повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання незаконним та таким, що грубо порушує інтереси банку як стягувача. Тому стягував просить суду скасувати повідомлення головного державного виконавця Огородник Є.І. та зобов`язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області прийняти до примусового виконання виконавчий лист.

Ухвалою суду від 12.07.2019 прийнято скаргу Акціонерного товариства "Ідея Банк" до розгляду та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2019.

Головний державний виконавець Григоренко М.Ю. в судому засідання заперечував щодо задоволення скарги, пославшись на обставини вказані у запереченнях.

До судового засідання представник АТ «Ідея Банк», головний державний виконавець Огородник Є.І., а також боржник ОСОБА_1 не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені були належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд провів розгляд справи за відсутності стягувача, боржника та державного виконавця та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали скарги, суд вважає що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Дарницького районного суду від 15.03.2018, яке набрало законної сили 16.04.2018 у справі № 753/16249/17 ухвалено: В рахунок погашення заборгованості в сумі 103 200 грн. 56 коп. за кредитним договором № 910.76673 від 18.04.2011 року звернути на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819, місцезнаходження: м. Львів, вул. Валова, 11) стягнення на предмет застави за Договором застави від 23.05.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. та зареєстрованого за № 3543 - транспортний засіб марки ЗАЗ, модель TF55YO, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу зазначеного транспортного засобу Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» від імені власника будь-якій третій особі покупцю за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб`єктом оціночної діяльності, для чого надати Публічному акціонерному товариству «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії у відповідних структурних підрозділах Національної поліції України, структурних підрозділах МВС України, уповноважених здійснювати дії з державної реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів та у всіх інших державних та недержавних органах/установах, отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі, їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб, особу власника, які пов`язані з продажем автомобіля. (а.с. 5-6).

13.11.2018 Дарницький районний суд міста Києва видав виконавчий лист АТ «Ідея Банк». (а.с. 5-6).

23.05.2019 АТ «Ідея Банк» звернулося до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області із заявою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 7).

04.06.2019 головний державний виконавець Огородник Є.І. виніс повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. З тексту повідомлення вбачається, що виконавчий лист № 753/16249/17 виданий 13.11.2018 повертається стягувану на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження». (а.с. 8-9).

Порядок розгляду скарг на дії, бездіяльність, рішення, державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення визначений розділом VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтями 12, 13, 81 та 83ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Повертаючи виконавчий документ без прийняття до виконання державний виконавець послався на те, що у виконавчому документі не передбачені заходи примусового виконання рішення суду та у запереченні доповнив, що у виконавчому документі стягувачу АТ «Ідея Банк» надано право та повноваження на відчуження транспортного засобу та звернення вказаного автомобіля, шляхом його продажу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) судові накази; 3) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 4) виконавчих написів нотаріусів; 5) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 7) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 8) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 9) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 10) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009від 30.06.2009 року судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України, обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 зі змінами та доповненнями.

На підставі викладеного, суд зазначає, що захід примусового виконання визначений резолютивною частиною рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15.03.2018 та повернення виконавчого документа без прийняття до виконання грубо порушує право стягувача на примусове виконання рішення суду та також є недопустимим з огляду на вимоги, визначені ст.18 ЦПК України, у зв`язку з чим повідомлення про повернення виконавчого листа без прийняття до виконання підлягає скасуванню.

Разом з тим, Закон України «Про виконавче провадження» надає саме відповідній посадовій особі державної виконавчої служби державному виконавцю повноваження виносити процесуальні рішення у виконавчому провадженні, в тому числі виносити постанови про відкриття виконавчого провадження, в зв`язку з чим, суд не вправі покладати на державного виконавця зобов`язання виносити зазначені процесуальні рішення.

При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі викладеного, суд зазначає, що в частині вимог скарги про зобов`язання Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області прийняти до примусового виконання виконавчий лист, виданий Дарницьким районним судом м. Києва, необхідно відмовити.

Іншу частину вимог про скасування повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 04.06.2019 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 83, 447-451 ЦПК України, ст. ст. 3, 10, 18, 74 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 18, 19, 129-1 Конституції України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково.

Скасувати повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Огородника Євгена Івановича від 04.06.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: М.О. Заставенко