Рішення № 84471807, 16.07.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.07.2019

Справа № 334/6804/18

Провадження № 2/334/1023/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

за участю секретаря Алєйніковій О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Запорізької міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про визнання права власності на 21/200 частину садибного житлового будинку у зв`язку із втратою правовстановлюючого документа, -

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Запорізької міської ради про визнання права власності на Ѕ частину квартири у зв`язку із втратою правовстановлюючого документа.

Позов обґрунтований тим, що позивачці на праві власності належить 21/200 частина садибного житлового будинку, що складає 1/2 частину квартири АДРЕСА_3. Інша 1/2 частина квартири належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 Належна позивачу частина будинку приватизована відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», про що видано Свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на жилий будинок від 23.07.1997 року на підставі Розпорядження Ленінської райадміністрації М.Запоріжжя № 628 від 15.07.1997 р. Право приватної власності на 21/200 житлового будинку було зареєстровано у встановленому на той час законом порядку Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації, про що було внесено запис а реєстрову книгу №279 за реєстровим номером №38590 від 23.07.1997р.

На теперішній час у позивачки виникла необхідність в використанні правовстановлюючого документу на належну їй частину будинку, але під час пошуку документу було з`ясовано, що свідоцтво про право власності на житло втрачено. У зв`язку з втратою зазначеного свідоцтва, позивачка звернулась з оголошенням в засоби масової інформації.

Водночас, позивачка зверталась до районної адміністрації по Дніпровському району Запорізької міської ради (відділ житлово-комунального господарства), з питанням видачі дублікату правовстанолюючого документа, на що отримала відповідь про приватизацію будинку за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», однак враховуючи те, що свідоцтво про право власності видавало Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», Дніпровська районна адміністрація не має правових підстав видавати дублікат свідоцтва про право власності на житло.

На письмову заяву ТОВ «ЗМБТІ» надало копію втраченого правовставлюючого документа з матеріалів інвентарної справи.

Відповідно висновку про ринкову вартість об`єкту оцінки, наданому незалежним оцінювачем, ринкова вартість 21/200 частини житлового будинку АДРЕСА_3 становить 232 848,00 грн.

Відсутність оригіналу документу про право власності на нерухоме майно обмежує реалізацію прав позивача, як власника даного майна. Просить визнати за нею право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 .

09 квітня 2019 року позивачкою було надано до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої остання просить визнати за нею право власності на 21/200 частину садибного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2019 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву та залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Позивач у судове засідання не з`явилась, про час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Представник Запорізької міської ради Шеремет О.В. у судове засідання не з`явилась, надала заяву щодо розгляду справи за її відсутності. У вирішенні позовних вимог поклалась на розсуд суду.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому порядку, пояснень по суті позову не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що 21/200 частини жилого будинку, розташованого у АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується копією свідоцтва № НОМЕР_1 на право власності на будинок, виданого 23 липня 1997 року Міськжитлоуправлінням виконкому Запорізької міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження Ленінської рай адміністрації від 15 липня 1997 року за № 628.

Згідно реєстраційному напису на правовстановлюючому документі від 23 липня 1997 року, Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації зареєстровано 21/200 частини вказаного будинку та записаний в реєстрову книгу № 279 за реєстровим № 38590.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 , станом на 01.01.2013 рік ОСОБА_1 належить 21/200 частини будинку на праві приватної власності. Паспорт виготовлено станом на 16 лютого 2016 року ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації».

Згідно наданої копії колонки оголошень із засобів масової інформації, повідомляється про втрату свідоцтва на право власності на житловий будинок №1191 від 23.07.1997 року, на підставі чого вважати його недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача відсутній правовстановлюючий документ на квартиру у зв`язку з його втратою та неможливістю отримання його дублікату, що не дозволяє позивачу реалізувати правомочності власника з розпорядженням майном.

Отримавши державну реєстрацію в ТОВ «ЗМБТІ» права власності на 21/200 частини будинку АДРЕСА_3 , яку позивач отримав згідно свідоцтва на право власності на житловий будинок № 1191 від 23.07.1997 року на підставі розпорядження Ленінської райадміністрації, держава визнала право власності позивача на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Положення ст.392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також, у постанові від 23.12.2014 р. у справі № 3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючого документа.

Враховуючи, що свідоцтво, на підставі якого позивач набув право власності, є дійсним, а власник втратив правовстановлюючий документ, то його право власності підлягає захисту у обраний позивачем спосіб.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Запорізької міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про визнання права власності на 21/200 частину садибного житлового будинку у зв`язку із втратою правовстановлюючого документа.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , право власності на 21/200 частину садибного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Гнатюк