Рішення № 84465989, 20.09.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа № 569/18788/18,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

представник позивача - ОСОБА_4 ,

представник відповідача ОСОБА_3 - Мороз Людмила Святославівна ,-

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що в червні 2015 року мав намір придбати легковий автомобіль. На сайті в інтернеті він побачив оголошення, що продається автомобіль ВАЗ 21093 в м.Рівне. Він зацікавився даною пропозицією та запропонував своєму рідному дядьку, який проживає у м .Рівне , подивитися стан даного автомобіля, перевірити документи та передав йому 100 доларів для авансу. Зателефонувавши за вказаним в оголошенні номером телефону, дядько домовився про зустріч, взявши з собою знайомого чоловіка, котрий добре розуміється в автомобілях. Зустрівшись із продавцем, як пізніше стало відомо, що це був ОСОБА_3 , останній сказав, що він являється власником автомобіля, пред"явив технічний паспорт та страховку на ім"я ОСОБА_4 та надав довідки, про те, що автомобіль не перебуває у розшуку та заставі. Ніхто не перевіряв даного громадянина, вважаючи його власником автомобіля. Переконавшись, що автомобіль в задовільному технічному стані, його дядько передав продавцю 100 доларів США. В кінці червня 2015 року, він приїхав до м.Рівне, щоб оформити і купити автомобіль. Псевдовласник, а саме ОСОБА_3 сказав, що в черзі довго стояти і суботній день короткий та запропонував йому переоформити автомобіль у понеділок через своїх знайомих, проте, для переоформлення автомобіля необхідно надати 2000 доларів США. На дану пропозицію він погодився та надав зазначені кошти. У вересні 2015 року працівниками поліції, був вилучений автомобіль ВАЗ21093, шасі НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 , який йому продав ОСОБА_3 . Як виявилося, дійсним власником автомобіля був ОСОБА_4 , який не мав наміру продавати автомобіль і нікому не надавав такого права.

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 09 червня 2016 року у справі про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.190 КК України, ОСОБА_4 було визнано потерпілим та було зобов"язано передати йому автомобіль ВАЗ21093, шасі НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 . Вирок набрав законної сили і працівниками поліції м.Рівне даний автомобіль був переданий ОСОБА_4 ..

В ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_4 передав в оренду свій автомобіль ВАЗ21093, шасі НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_2 , без права продажу. В лютому 2015 року ОСОБА_2 незаконного розпорядився вказаним автомобілем, продавши його ОСОБА_3 за 500 доларів США, що стверджується розпискою ОСОБА_2 від 10 лютого 2015 року про передачу транспортного засобу, виданою на ім"я ОСОБА_3 .. В подальшому ОСОБА_3 , без відома власника ОСОБА_4 знімає з обліку транспортний засіб ВАЗ21093, шасі НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 в центрі надання послуг, пов"язаних з використанням транспортних засобів та обслуговування у м.Рівне та самостійно перереєстровує його на нього, проте як слідує із висновку експерта, підпис у заяві для оформлення автомобіля, отримання нових номерів, зроблено не ним, а іншою особою.

Вважає, що внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 , а також протиправних дій ОСОБА_3 йому заподіяно майнову шкоду в розмірі 60800 грн. (2100 доларів США*28 грн.=58800 грн. + 2000 грн.). Крім того, вважає, що моральні збитки він отримав від обох відповідачів, оскільки ОСОБА_2 ввів в оману ОСОБА_3 , який в свою чергу не звернувся до правоохоронних органів, а навпаки ввів в оману і його і працівників центру надання послуг. Без погодження із власником, без його участі, ОСОБА_3 провів перереєстрацію автомобіля з ОСОБА_4 на нього, отримав кошти та незаконно передав йому чужий автомобіль, який згодом було відібрано по вироку суду від 09 червня 2016 року. Вказує, що зміни у його житті через дії відповідачів є істотними, які полягають у тривалості негативних наслідків поспіль трьох років, з того моменту, коли він довідався, що втратив автомобіль, тобто довготривалість наслідків. А тому просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь 6080 грн., а з ОСОБА_2 3040 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14 листопада 2018 року з повідомленням (викликом) сторін. Надано сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді та заперечень.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 60800 гривень матеріальної шкоди, та 6080 гривень моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3040 гривень моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою суду від 15 травня 2019 року заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Мороз Людмили Святославівни про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, задоволено частково. Скасовано заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2019 року року по даній справі. Справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 10 год. 00 хв. 13 червня 2019 року з повідомленням (викликом) сторін. В задоволенні вимоги про зупинення виконання заочного рішення у даній справі - відмовлено. Роз"яснено відповідачу ОСОБА_3 право, після отримання вказаної ухвали суду, звернутися до відповідної виконавчої служби зі заявою про зупинення виконавчого провадження з виконання судового рішення № 569/18788/18. Надано сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді та заперечень.

04 червня 2019 року за вх.№28976/19 представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Мороз Л.С. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_3 заперечує проти заявлених позовних вимог щодо нього в повному обсязі та вважає позовні вимоги необгрунтованими та безпідставними оскільки до позову не долучено жодного належного доказу, який підтверджує те, що саме з вини ОСОБА_3 спричинено майнову та моральну шкоду ОСОБА_1 , адже вирок у кримінальному провадженні стосується ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 .. Також вказує, що висновки експертизи у кримінальному провадженні не містять доказів, які б свідчили про те, що будь які документи щодо переоформлення транспортного засобу підроблені саме ОСОБА_3 .. Окрім того, з висновку експерта вбачається, що у деяких графах на документах на перереєстрацію автомобіля підпис від імені ОСОБА_1 ймовірно виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, тобто, експерт навіть чітко на вказав, чи даний підпис виконаний ОСОБА_1 чи іншою особою, а вдався до припущення, зазначивши слово "ймовірно". А тому, не заслуговують на увагу доводи позивача, зазначені у позовній заяві з приводу того, що ОСОБА_6 ввів в оману ОСОБА_3 , який у свою чергу, не звернувся до правоохоронних органів, а ввів в оману ОСОБА_1 та працівників центру надання послуг. Без погодження з власником, без участі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 провів реєстрацію автомобіля з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 , отримав від нього гроші, незаконно передав йому чужий автомобіль, який пізніше в нього було відібрано згідно вироку суду від 09.06.2016. Тобто, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які вказують на те, що ОСОБА_3 в даному випадку ввів будь кого в оману. Аналогічно матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які вказують на те, що саме ОСОБА_3 здійснював перереєстрацію транспортного засобу з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 і вказана перереєстрація визнана незаконною.

10 червня 2019 року за вх.№30314/19 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому вказує, що в ході розгляду кримінального провадження ОСОБА_3 не заперечував, що отримав від ОСОБА_1 2000 грн. та 100 дол. США авансу, а пізніше ще 2000 дол. США, повну суму за автомобіль. Згідно вироку суду, автомобіль відібрали у ОСОБА_1 передали власнику ОСОБА_4 , відповідно договірні відносини між ОСОБА_3 , як продавцем та ОСОБА_1 розірвані, а тому питання про повернення даних коштів поставлено законно. Моральна шкоди полягає не просто у розірванні договірних відносин, а у введенні в оману ОСОБА_1 , який після пережитого отримав моральну травму.

20 червня 2019 року за вх.№32935/19 представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Мороз Л.С. подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що ОСОБА_3 ввів в оману як позивача по справі, так і працівників МРЕО. До кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 190 притягнутий ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 . Окрім того, вироком суду автомобіль відібрали у ОСОБА_1 та передали власнику ОСОБА_4 , а тому договірні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано. Власником спірного атомобіля залишається ОСОБА_1 , а перереєстрацію автомобіля з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 не визнано незаконною, договір купівлі-продажу не скасовано.

Ухвалою суду від 13 червня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано з Рівненського міського суду Рівненської області кримінальну справу №569/13848/15-к для огляду в судовому засіданні. Зобов"язано уповноваженому особу СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області, надати кримінальне провадження №12015180010005269 внесене до ЄРДР для огляду в судовому засіданні.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Мороз Л.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, згідно поданої заяви від 01.07.2019 за вх.№34686/19, просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Заслухавши виступи учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду про захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред"явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред"явити його в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 09 червня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком два роки шість місяців. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов"язків: повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 393,12 грн. Речовий доказ: автомобіль марки ВАЗ-21093, червоного кольору, шасі НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 повернуто ОСОБА_4 .

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 визнаний потерпілим.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов"язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 , в лютому 2015 року, в денну пору доби, точної дати не встановлено, користуючись довірливими відносинами з потерпілим ОСОБА_4 , які склалися в ході експлуатації належного на праві власності потерпілому автомобіля марки ВАЗ-21093, червоного кольору, шасі НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 , діючи повторно з корисливих мотивів, ввівши в оману потерпілого, шляхом зловживання його довірою, вдаючи свої дії як такі, що здійснюються в інтересах ОСОБА_4 , відчужив належний йому автомобіль марки ВАЗ 21093 на користь ОСОБА_3 , а грошові кошти в розмірі 500 доларів США, які отримав за продаж автомобіля власнику не повернув та використав на власні потреби, чим завдав потерпілому майнової шкоди на загальну суму 51023 гривень.

Потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що з кінця літа 2014 року належний йому на праві власності автомобіль ВАЗ 21093 на той час державний номер НОМЕР_10 за їх спільною домовленістю ОСОБА_2 використовував як таксі. На зароблені від таксування кошти ОСОБА_2 ремонтував автомобіль. В січні 2015 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 , що знайшов іншу роботу, і якщо автомобіль не продати він буде руйнуватися. Вони разом домовилися що ОСОБА_2 дасть оголошення з приводу продажу автомобіля, а коли будуть реальні покупці організує зустріч з ОСОБА_4 Потерпілий довіряв ОСОБА_2 і тривалий час не цікавився автомобілем. В кінці серпня 2015 року на вимогу ОСОБА_4 передати автомобіль, ОСОБА_2 повідомив, що автомобіль знаходиться на стоянці в м. Рівне на вул. Коновальця ТЦ "Арсен". Не виявивши автомобіля на стоянці, ОСОБА_4 звернувся в правоохоронні органи з заявою про викрадення автомобіля. ОСОБА_4 не давав дозволу ОСОБА_2 продавати автомобіль, про завдаток який отримав ОСОБА_2 потерпілий дізнався коли з"ясував, що автомобіль на стоянці відсутній.

Свідок ОСОБА_3 в суді показав, що в лютому 2015 року прочитав оголошення про продаж за 1200 дол. США автомобіля ВАЗ 21093, тоді ж домовився подивитися автомобіль. На вул. Коновальця біля ТРК "Арсен" в м. Рівне на стоянці автомобіль йому показав ОСОБА_2 , повідомивши, що автомобіль оформлений на його товариша ОСОБА_4 і проблем з переоформленням не буде. Машина була в незадовільному стані, потребувала ремонту. Тоді ОСОБА_2 сказав, що продасть автомобіль дешевше за 600 дол. США. Після цього ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 ключі, техпаспорт, страховку на автомобіль, а ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 500 дол. США і отримав від нього розписку. Решту 100 дол. США ОСОБА_3 мав передати ОСОБА_2 після того, як з Польщі приїде власник і вони переоформлять автомобіль. ОСОБА_3 відремонтував автомобіль. Всі спроби розшукати власника автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виявилися марними. В кінці червня 2015 року ОСОБА_3 продав автомобіль ОСОБА_1 за 2000 дол. США.

Свідок ОСОБА_1 суду показав, що в кінці червня 2015 року автомобіль ВАЗ 21093 йому продав ОСОБА_3 за 2000 дол. США. Участі в переоформлені автомобіля він не приймав. На той час думав, що автомобіль продає власник ОСОБА_4 .

Згідно висновку експерта №175 від 26 червня 2018 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Зміст заяви перевірив(ла)" ОСОБА_1 .. Заяви ОСОБА_1 №67065151 від 30.06.2015 про перереєстрацію автомобіля ВАЗ 21093 № кузова НОМЕР_1 , 1995 року випуску - ймовірно виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі "(підпис)". Заяви ОСОБА_1 про видачу державних номерних знаків бувших у використанні від 30.06.2015 - йморівно виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Рукописний текст граф " Прізвище_Ім "я_По-батькові_Домашня адреса_", під словом "зв"язку", в графі "_"_2015р.. Заяви ОСОБА_1 про видачу державних номерних знаків бувших у використанні від 30.06.2015 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Зазначений транспортний засіб (складову частину, що має ідентифікаційні номери) одержав (підпис) Довідки-рахунку з серійним номером ААЕ№131299 від 27.06.2015 - ймовірно виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

З дослідженого судом відеозапису фіксування кримінального провадження відносно ОСОБА_2 вбачається, що свідок ОСОБА_3 надав покази, що саме він був ініціатором переоформлення автомобіля з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 та саме він передав виготовлені на ОСОБА_1 документи та номера (IMG_1483, 06.40 хв. відтворення). Свідок ОСОБА_1 надав суду покази, що переоформлені на нього документи на автомобіль, він отримав у вересні 2015 року від ОСОБА_3 (IMG_1484. 06.00 хв. відтворення).

Окрім того, з досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи №569/13848/15-к про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.190 КК України, судом встановлено наступне.

01 вересня 2015 року ст.о/у Ріненського МВ УМВС Зіневич В.В. винесено Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення на підставі Заяви про злочин ОСОБА_4 від 01 вересня 2015 року (т.1 а.с. 6,8).

02 вересня 2015 року ст. слідчим СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області Карпінським В.І. винесено Постанову про визнання особи потерпілою, згідно якої визнано ОСОБА_4 потерпілим в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12015180010005269 від 01 вересня 2015 року. Також зазначено, що в лютому 2015 року, в денну пору доби, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи з корисливих мотивів, повторно, зловживаючи довірою ОСОБА_4 , під приводом користування, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , заволодів належним останньому автомобілем марки "ВАЗ 21093", шасі № НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_2 , який власнику не повернув та розпорядився ним на власний розсуд, продавши його гр. ОСОБА_3 за грошові кошти в сумі 500 доларів США, чим завдав потерпілому майнової шкоди на загальну суму 51023, 93 гривень (т.1 а.с. 12).

Згідно розписки від 10.02.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 , який проживає АДРЕСА_3 , продав автомобіль марки ВАЗ 21093, н.з. НОМЕР_6 , 1995 р.в. ОСОБА_3 за 500 доларів США (т.1 а.с. 22).

Відповідно до положень ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням, речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з приписами ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз"яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв"язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв"язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

З матеріалів справи вбачається, що винними діями відповідача ОСОБА_3 завдано шкоду ОСОБА_1 , у сумі 60800 гривень (2100 доларів США*28 грн.=58800 грн. + 2000 грн.).

Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства, наявність шкоди, протиправна поведінка відповідача ОСОБА_3 як заподіювача шкоди, причинний зв"язок між шкодою та його поведінкою і вина відповідача у завданні матеріальної шкоди позивачу - повністю доведені, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 60800 гривень матеріальної шкоди.

Ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності до положень ст.23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв"язку з ушкодженням здоров"я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає доведеним, що діями відповідачів позивачу було спричинено моральну шкоду, яка виразилася у порушенні його звичайного укладу життя, фізичних і душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв"язку із протиправною поведінкою відповідачів щодо нього.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує в сукупності негативні наслідки, які настали для позивача, характер та обсяг його страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, ступінь вини відповідачів та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, вважає за можливе позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково, а тому достатньою грошовою компенсацією для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, порушенням його майнового права з боку відповідачів є грошова сума у розмірі 3040 грн. з кожного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 60800 (шістдесят тисяч вісімсот) гривень матеріальної шкоди, та 3040 (три тисячі сорок) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3040 (три тисячі сорок) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ,

ОСОБА_3 , проживає в АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Повне судове рішення складене 24 вересня 2019 року.

Суддя -