Рішення № 84460665, 10.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2019 року № 826/2444/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., при секретарі Мельник А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомОСОБА_1 доСлужби безпеки України Антитерористичного центру при Службі безпеки Українипроскасування наказу про звільнення, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 ;

від відповідача 1: Шуба Л.М . ;

від відповідача 2: Кривонос О.М.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 вересня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Служби безпеки України (далі-відповідач 1/СБУ) та Антитерористичного центру при Службі безпеки України (далі-відповідач 2/ АТЦ при СБУ) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 від 25.05.2017 р. № 584-ос «По особовому складу», яким позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу СБУ з 27.05.2017 р.; поновлення позивача в Штабі АТЦ при СБУ з дати звільнення та стягнення із відповідача 1 на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.05.2017 р. по день винесення рішення суду про поновлення на службі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.02.2018 р. відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.05.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 06.09.2018 р. зупинено провадженні у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/5541/17.

Ухвалою суду від 10.05.2019 р. поновлено провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю спірного наказу, з огляду за винесення його на підставі подання, а не наказу про накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого абз. 1 п. 7.9 Інструкції Про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України; крім того позивачем зазначено, що останній під час перебування на службі за неякісне виконання службових обов`язків зауважень та дисциплінарних стягнень не мав.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідачів проти позову заперечували та просили суд відмовити в їх задоволенні, вважають, що наказ прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представником відповідача заявлене клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заявленого клопотання послався на те, що оскаржуваний наказ винесений 27.05.2017 року, а адміністративний позов поданий 13.02.2018 року, отже позивачем пропущений місячний строк звернення до суду.

Натомість позивач вказав, що про оскаржуваний наказ від 27.05.2017 року дізнався з листа начальника Управління роботи з особовим складом СБУ №11/1/1-К-437/64 від 04.01.2018 року, який отриманий позивачем 15.01.2018 року. Отримавши зазначений вище лист позивач дізнався про звільнення та звернувся з позовом про його оскарження до суду 13.02.2018 року, а тому, відповідно, ним не пропущений строк звернення до суду.

Оскільки доводи позивача про те, що він дізнався про оскаржуваний наказ 15.01.2018 року відповідачем не спростовані, доказів , які б підтверджували, що позивач дізнався про порушення свого права раніше відповідачем не надано, суд доходить висновку про необґрунтованість та недоведеність заявленого клопотання про залишення позову без розгляду, а тому відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, приймаючи до уваги доводи позивача, що про оскаржуваний наказ останній дізнався саме 15.01.2018 року.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом начальника Штабу АТЦ при СБУ від 03.02.2017 р. № 3-ом ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста режимно-секретного сектору Штабу АТЦ при СБУ.

За порушення військової дисципліни, неналежне виконання вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 11, 12, 16, 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та відповідно до ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України керівництвом Штабу АТЦ при СБУ на позивача накладено наступні дисциплінарні стягнення:

догана - за порушення військової дисципліни у зв`язку з відсутністю на місці служби без поважних причин 09.02.2017 р. з 14:00 до кінця робочого дня;

сувора догана - за порушення військової дисципліни у зв`язку з відсутністю на місці служби без поважних причин 10.02.2017 р.;

догана - за порушення військової дисципліни, що виразилось у неповідомленні безпосереднього керівника про перебування на амбулаторному та стаціонарному лікуванні.

Як вбачається з рапортів Штабу АТЦ при СБУ, позивач у період з 27.02.2017 р. по 25.05.2018 р. був відсутній без поважних причин на місці проходження служби, ігнорував телефонні дзвінки керівництва.

У зв`язку із зазначеним, Центральним управлінням СБУ винесено наказ від 17.03.2017 р. № 150/ДСК про проведення службового розслідування за фактами відсутності ОСОБА_1 з 24.02.2017 р. на військовій службі.

За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 15.04.2017 р., яким комісія запропонувала, зокрема за порушення Військової присяги, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 11, 12, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказу ЦУ СБУ від 12.01.2017 р. № 22 «Про службовий (робочий час) у Службі безпеки України та внутрішній службовий (трудовий розпорядок)», ігнорування наказів керівництва, відповідно до ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягти майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності правами Голоси СБУ.

Наказом СБУ від 28.04.2017 р. № 489-ос «По особовому складу» «Про накладення дисциплінарного стягнення на майора ОСОБА_1 » наказано звільнити з військової служби за службовою невідповідністю майора ОСОБА_1 /Б-008649/, головного спеціаліста режимно-секретного сектору Штабу АТЦ при СБУ.

На виконання вимог абз. 1 п. 7.9 Інструкції Про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України Штабом АТЦ при СБУ підготовлено подання про звільнення, за наслідками якого, 25.05.2017 р. відповідачем 1 винесено наказ № 584-ос «По особовому складу», яким звільнено з військової служби за пп. «б» п. 61, пп. «е» п. 62 (через службову невідповідність) та п 88-1 у запас Збройних Сил України майора ОСОБА_1 , виключивши його зі списків особового складу.

Не погоджуючись із винесеним наказом, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною другою статті 38 Конституції України громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із правових гарантій захисту громадян від незаконного звільнення з роботи є встановлений законами України вичерпний перелік підстав для звільнення працівника.

Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) визначено, що військовослужбовці - це громадяни України, які проходять військову службу у складі Збройних Сил країни та інших військових формувань.

Згідно статті 2 зазначеного Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Статтею 3 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов`язки та відповідальність.

Отже, в силу зазначених законодавчих норм на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.

В Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2010 року № 753/11/13-10 «Про розв`язання спрів, що виникають з відносин публічної служби» під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Правовідносини з питань накладення на військовослужбовців СБУ дисциплінарних стягнень та їх виконання регламентовано, зокрема: Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV (далі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262 ( далі - Положення № 1262), Інструкцією про організацію виконання Положення № 1262, затвердженою наказом СБУ від 14 жовтня 2008 року № 772 (далі - Інструкція № 772).

Згідно статтей 1, 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (стаття 83 Дисциплінарного статуту).

Згідно частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтями 68 та 69 Дисциплінарного статуту визначені види дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на офіцерів, зокрема:

- на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) попередження про неповну службову відповідність;

д) пониження в посаді;

е) пониження військового звання на один ступінь;

є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;

ж) позбавлення військового звання.

- на вищих офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) попередження про неповну службову відповідність;

д) пониження у посаді.

Відповідно до статтей 85, 86 Дисциплінарного статуту, порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Так, згідно з частиною 1 пункту 7.9. Інструкції № 772 наказ про накладення на військовослужбовців дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, виданий посадовими особами у межах дисциплінарних повноважень, є підставою для оформлення документів, необхідних для видання наказу по особовому складу про таке звільнення.

Згідно частини 3 пункту 7.9. Інструкції № 772 видання наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця з військової служби за службовою невідповідністю здійснюється не пізніше місячного строку з дня видання наказу про накладення такого стягнення.

В той же час ст. 96 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зазначає, що дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладання.

Як вже зазначалось, у зв`язку із систематичною відсутністю позивача без поважних причин на місці проходження служби та ігнорування телефонних дзвінків керівництва, Центральним управлінням СБУ винесено наказ від 17.03.2017 р. № 150/ДСК про проведення службового розслідування за фактами відсутності ОСОБА_1 з 24.02.2017 р. на військовій службі.

За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 15.04.2017 р., з яким позивача було ознайомлено, що підтверджується особистим підписом останнього в аркуші ознайомлення.

Наказом СБУ від 28.04.2017 р. № 489-ос «По особовому складу» «Про накладення дисциплінарного стягнення на майора ОСОБА_1 » наказано звільнити з військової служби за службовою невідповідністю майора ОСОБА_1 /Б-008649/, головного спеціаліста режимно-секретного сектору Штабу АТЦ при СБУ.

При цьому, як зазначено відповідачем 1 та підтверджується матеріалами справи, керівництвом штабу АТЦ при СБУ 12.05.2017 р. в телефонному режимі повідомлено ОСОБА_1 про необхідність прибуття до місця проходження військової служби для ознайомлення з наказом від 28.04.2017 р. № 489-ос, однак з огляду на відмову позивача прибути до місця служби та з метою дотримання строку, встановленого статтею 96 Дисциплінарного статуту, матеріали щодо звільнення позивача реалізовано без його погодження.

Таким чином, твердження позивача про протиправність спірного наказу з тих підстав, що його не ознайомлено з висновками службового розслідування, не ознайомлено з наказом про звільнення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у ході службового розслідування позивачем не висловлювалися письмові зауваження (скарги) щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службових осіб, які його проводять, та порушувати питання про виведення їх зі складу комісії зі службового розслідування (за наявності обґрунтованих сумнівів щодо об`єктивності їх дій або їх особистої заінтересованості в результатах службового розслідування).

25.05.2017 р. відповідачем 1 винесено наказ № 584-ос «По особовому складу», яким звільнено з військової служби за пп. «б» п. 61, пп. «е» п. 62 (через службову невідповідність) та п 88-1 у запас Збройних Сил України майора ОСОБА_1 , виключивши його зі списків особового складу.

Відповідно до пп. «е» п. 62 Положення № 1262, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.

Звільнення особи в зв`язку зі службовою невідповідністю є одним з видів дисциплінарних стягнень, які покладаються на військовослужбовців відповідно до положень Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час проходження служби не дотримувався вимог встановлених до військової служби, нехтував інтересами служби, не виконував покладені на нього як на військовослужбовця органів СБУ обов`язки. Окрім того, судом встановлено, що ще до вчинення дисциплінарних правопорушень у квітні 2017 року, до позивача неодноразово застосовувалися заходи дисциплінарного впливу за неналежне виконання службових обов`язків, зокрема догани та сувора догана.

Правомірність накладення таких дисциплінарних стягнень підтверджена рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2018 р. по справі № 826/5541/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 р.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що Головою СБУ при обранні виду дисциплінарного стягнення позивачу, було враховано, що порушення військової дисципліни та військових обов`язків, вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вчинялись позивачем систематично та з наявності його вини.

Отже, позивач, маючи значний досвід військової служби, розуміючи порядок проходження військової служби та будучи обізнаною з обов`язками військової служби, відмовився виконувати вимоги та накази старших за військовим званням військовослужбовців, командирів та начальника, маючи реальну можливість їх виконання, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання можливих негативних наслідків своєї протиправної поведінки у вигляді порушення військової дисципліни.

Відтак, щодо відсутності правової підстави для звільнення його з військової служби через службову невідповідність, то суд наголошує на тому, що в силу приписів наведених правових норм для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Дисциплінарний статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.

За наведених обставин, а також ураховуючи те, що під час розгляду даної справи жодних обставин, які б свідчили про те, що службове розслідування проведено неповно, встановлено не було, суд зазначає про необґрунтованість доводів позивача.

При цьому, суд зазначає, що застосування ж дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахування обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 року у справі № 807/754/17.

Враховуючи, що позивачем порушено вимоги ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 11, 12, 16, 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та як наслідок оголошено догани та сурову догану, правомірність накладення яких підтверджено в судовому порядку, зокрема рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2018 р. по справі № 826/5541/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 р., суд доходить висновку про правомірність винесення наказу від 25.05.2017 р. № 584-ос «По особовому складу», яким звільнено з військової служби за пп. «б» п. 61, пп. «е» п. 62 (через службову невідповідність) та п 88-1 у запас Збройних Сил України майора ОСОБА_1 , виключивши його зі списків особового складу.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) відмовити.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко

Повний текст рішення складений та підписаний 24.09.2019 року.