Рішення № 84460487, 24.09.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1535/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (далі-позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA508070/2019/000023/1 від 18.07.2019 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.07.2019 року під час декларування товару позивачем була заявлена митна вартість товару, визначена ним самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до митниці ДФС декларацію №UA508070/2019/001295 від 18.07.2019р. Також для митного оформлення товару митному органу надано пакет документів, передбачених законодавством. Однак, 18.07.2019р. відповідачем прийнято рішення №UA508070/2019/000023/1 про коригування митної вартості за резервним методом, внаслідок чого Товариство було змушене додатково надмірно сплатити суму ПДВ в розмірі 55 955,59 грн. та митний збір в розмірі 25 434,36 грн. Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки відсутні обґрунтовані підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості та просить скасувати його, що і стало підставною для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 26.07.2019р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що митний орган заперечує проти позову з наступних підстав. Зокрема, зазначає, що декларантом ТОВ "СТРОЙ МИР" було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення товару «Побутова техніка для дому блендери у асортименті, торгової марки smart, загальною кількістю-3946 шт., електром`ясорубки у асортименті, торгової марки smart, загальною кількістю-2752 шт.», країна походження Китай, якій присвоєно номер UA508070/2019/001295. Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості декларантом наданий пакет документів, за результатами перевірки яких встановлено, що вони містять розбіжності, числові значення складових митної вартості товарів, які є обов`язковими при її обчисленні, не підтверджені документально та заявлено неповні відомості про митну вартість товарів. У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 27.05.2019 № LР- 4046, відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця.

Згідно пункту 6.1 контракту № СН-UА-18/01/09 від 09.01.2018р. фактична передача товару має бути здійснена у строк не пізніше 45 днів від дати узгодження замовлення, проте фактично вантаж був доставлений у м. Южний на 51 день від дати узгодження замовлення.

Вищевказане свідчить, що фактично товар постачався за рахунок ТОВ "СТРОЙ МИР", тобто порушенні умови поставки.

У зв`язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи: 1) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, страхування; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 6) транспортні (перевізні) документи, а також документи що містять інформацію про вартість перевезення вантажу.

У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надіслано: прайс-лист та бізнес-пропозицію.

У комерційній пропозиції відправника товару від 22.05.2018 адресованій ТОВ "Строй Мир" відсутня інформація щодо терміну дії цін, тобто не можливо прослідкувати чи діяли зазначені у комерційній пропозиції ціни на день виставлення специфікації до контракту.

Перевіркою додатково поданих документів було встановлено, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Декларантом не було надано документи, що містять у вимозі митного органу, а саме: 1) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та. або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) копію митної декларації країни відправлення.

Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, транспортні витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено.

Так як митна вартість товарів не може бути визнаною органом доходів і зборів за основним методом визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу, то, в результаті проведеної з митним брокером консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

В результаті митну вартість було скориговано, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA508070/2019/000023/1 від 18.07.2019 р. та оформлено картку відмови №UA508070/2019/00091/2 від 18.07.2019 в митному оформленні декларації №UА508070/2019/001295 від 18.07.2019.

У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару було обрано МД від 15.07.2019 №UA500010/2019/18643, а саме: 1,2 дол. СІІІА/кг або 2,2587 дол. США/шт (числове значення митної вартості товару становить: 6698 шт*2,2587 = 15128,7726 дол. США).

На підставі викладеного відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

09 січня 2018 року між ТОВ "Строй Мир" (Покупець) та ZHONGSHAN LINK-PLUS ELECTRIC APPLIANCES., LTD (Продавець) був укладений контракт №CH-UA-18/01/09.

На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець (ZHONGSHAN LINK-PLUS ELECTRIC APPLIANCES., LTD) здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару: побутова техніка для дому - блендери торгової марки smart, електром`ясорубки (код товару 85094000).

18 липня 2017р. декларантом підприємства ТОВ "Строй Мир" (код за ЄДРПОУ 0036236056) за договором про надання послуг митного брокера ФОП ОСОБА_1 до сектору митного оформлення митного поста "Херсон-центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі подана митна декларація для здійснення митного оформлення зазначеного товару (митна декларація №UA508070/2019/001295 від 18.07.2019р.).

Митна вартість товарів, визначена декларантом самостійно у сумі 5 294,16 доларів США за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості декларантом, надано наступні документи: пакувальний лист б/н від 27.05.2019; рахунок-фактура № ЕР-4046 від 27.05.2019; коносамент № N13819060501 від 28.05.2019; транспортні накладні СМК № 4748 № 6274 від 16.07.2019; доповнення до контракту № 5 від 27.05.2019; доповнення до контракту б/н від 02.1 1.2018; зовнішньоекономічний договір 09.01.2018 № СН-UА-18/01/09; технічні характеристики від 27.05.2019.

За результатами перевірки документів, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, Митницею зроблено висновок, що вони містять розбіжності, числові значення складових митної вартості товарів, які є обов`язковими при її обчисленні, не підтверджені документально та заявлено неповні відомості про митну вартість товарів.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, митним органом запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, страхування; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 6) транспортні (перевізні) документи, а також документи що містять інформацію про вартість перевезення вантажу.

Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МК України декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надіслано: прайс-лист ZHONGSHAN LINK-PLUS ELECTRIC APPLIANCES., LTD та бізнес-пропозицію ZHONGSHAN LINK-PLUS ELECTRIC APPLIANCES., LTD.

Вказані факти підтверджують наявними матеріалами справи та сторонами не оспорюються.

Перевіривши зазначені документи відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняв картку відмови № UA508070/2019/00091/2 від 18.07.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA508070/2019/000023/1 від 18.07.2019 р., відповідно до якого коригування митної вартості здійснено за резервним методом та визначено митну вартість товару «Побутова техніка для дому блендери у асортименті, торгової марки smart, загальною кількістю-3946 шт., електром`ясорубки у асортименті, торгової марки smart, загальною кількістю-2752 шт.» у сумі 1,2 дол. СІІІА/кг або 2,2587 дол.США/шт., а всього на суму 15128,7726 дол. США.

Підставою для коригування митної вартості зазначено наступне: «…Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість) достовірно документально не підтверджено.

Відповідно до пункту 1 статті 53 Митного кодексу України декларант разом з митною декларацією подає документи, що підтверджують заявлену митну вартість. Відповідно до підпункту 8 пункту 2 статті 53 Митного кодексу України, якщо було здійснено страхування, то одним із документів, що підтверджують митну вартість є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Отже, виходячи з положень статті 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості декларант разом з митною декларацією зобов`язаний надати страхові документи. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).

У комерційній пропозиції відправника товару від 22.05.2018 адресованій ТОВ "Строй Мир" відсутня інформація щодо терміну дії цін, тобто не можливо прослідкувати чи діяли зазначені у комерційній пропозиції ціни на день виставлення специфікації до контракту. Також встановлено відсутність посилання на контракт в інвойсі від 27.05.2019 №LР-4046, на виконання якого він виданий.

Згідно пункту 6.1 контракту № СН-UА-18/01/09від 09.01.2018 фактична передача товару має бути здійснена у строк не пізніше 45 днів віддати узгодження замовлення, проте фактично вантаж був доставлений у м. Южний на 51 день від дати узгодження замовлення. Вищевказане свідчить, що фактично товар постачався за рахунок ТОВ "СТРОЙ МИР"

Також декларантом неподані усі необхідні документи, а саме:

1) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

2) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу (митне оформлення аналогічного товару, з аналогічною країною виробництва) - МД від 15.07.2019 №UА500010/2019/18643, а саме: 1,2 дол. США/кг або 2,2587 дол.США/шт (числове значення митної вартості товару становить: 6698 шт* 2,2587 = 15128,7726 дол.США).

Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:- за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів;- за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; -на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.».

Отже, підставами для прийняття оскарженого рішення слугували висновки відповідача про те, що: у комерційній пропозиції відправника товару від 22.05.2018 адресованій ТОВ"Строй Мир" відсутня інформація щодо терміну дії цін; відсутність посилання на контракт в інвойсі від 27.05.2019 № LР-4046, на виконання якого він виданий; фактично вантаж був доставлений у м. Южний на 51 день від дати узгодження замовлення, у той час як відповідно до умов контракту фактична передача товару має бути здійснена у строк не пізніше 45 днів віддати узгодження замовлення; декларантом неподані усі необхідні документи (а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини).

На підставі вказаного рішення, позивач додатково сплатив: за товар суму ПДВ в розмірі 55 955,59 грн. та митний збір в розмірі 25 434,36 грн.

Не погодившись із рішенням №UA508070/2019/000023/1 від 18.07.2019 р., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом (далі - МК України), Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).

Приписами ст.49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями ч.4 та 5 ст.58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 МК України).

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019р. у справі №815/6780/15, від 06.09.2019р. у справі №803/1212/14 та ін.

Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товару, так і на вимогу Митниці надані всі документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України, крім тих, що підтверджують оплату декларантом вартості страхування та перевезення товару.

Підставами для витребування відповідачем додаткових документів у зв`язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, крім іншого, полягали у відсутності документів щодо страхування ввезеного позивачем товару та вартості перевезення.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності зважаючи на наступне.

Так, судом встановлено, що Контрактом передбачено постачання товару на умовах CIF Одеса/Чорноморськ/Южний, за якими до обов`язків продавця належить оплата витрат на фрахт, необхідих для доставки товару в зазначений порт призначення, та входить страхування товару від транспортних ризиків. Тобто, при базисі поставки CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. Тому у сторін договору відсутня необхідність додаткового уточнення вказаних положень за умови посилання на правила Інкотермс-2010.

На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Отже, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд зазначає, що в даному випадку Товариство не повинно додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту Одеса/Чорноморськ/Южний.

Таким чином, вартість страхування включається до вартості товару, що поставляється на умова CIF. Отже якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не може запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників. Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п.п.6, 8 ч.2 ст.53 МК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.

Суд відмічає, що відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Так як при митному оформлені у позивача не було митної декларації країни відправника, то не надання вказаного документу не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості.

Таким чином, посилання відповідача в підставах коригування митної вартості на те, що декларантом не подана митна декларація країни відправника є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, № 815/2013/15.

Стосовно не надання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, суд зазначає, що вказані документи витребувані митним органом безпідставно та необґрунтовано, оскільки не передбачені ст.53 МК України та не впливають на митну вартість товару.

Також суд критично оцінює посилання митного органу на те, що у комерційній пропозиції відправника товару від 22.05.2018 адресованій ТОВ"Строй Мир" відсутня інформація щодо терміну дії цін, як підставу для висновку про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору.

При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).

Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах.

Отже, необґрунтованою також є підстава прийняття оскарженого рішення, сформульована відповідачем як відсутність у комерційній пропозиції відправника товару від 22.05.2018 інформації щодо терміну дії цін, оскільки комерційна пропозиція не є обов`язковими документами відповідно до приписів ч. 2 ст. 53 МК України, які повинні подаватися декларантом, та в розумінні норм даного Кодексу тими документами, які визначають та/або впливають на числові значення складових митної вартості товару.

Відповідач жодним чином не довів суду, яким чином вказані обставини в даному конкретному випадку впливають на визначення складових митної вартості товару.

Ще однією підставою прийняття оскарженого рішення є відсутність банківських реквізитів та посилання на контракт в інвойсі від 27.05.2019р. №№LР-4046.

Слід зазначити, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як вже зазначалось вище, перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture,нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.

Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.

Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку - фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

З наведеного убачається, що згідно загальносвітової практики реквізити зовнішньоекономічної угоди не є обов`язковим реквізитом інвойсу.

Суд зауважує, що оскільки законодавством України не затверджено форму рахунку-фактури (інвойсу), посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необґрунтованим та безпідставним.

Таким чином відсутність банківських реквізитів та посилання на контракт в інвойсі від 27.05.2019р. №№LР-4046 жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути підставою для коригування вартості товару.

Помилковими є також доводи відповідача щодо порушення строків поставки товару за Контрактом.

Так, однією з підстав прийняття оскарженого рішення митним органом зазначено, що фактично вантаж був доставлений у м. Южний на 51 день від дати узгодження замовлення, у той час як відповідно до умов контракту фактична передача товару має бути здійснена у строк не пізніше 45 днів віддати узгодження замовлення.

Разом з цим відповідачем не взято до уваги, що за умовами Контракту поставка товару здійснювалась на умовах CIF. Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Отже, поставка вважається здійсненою з моменту перетину товару через поручні судна в порту відвантаження, а не у момент доставки товару у порт покупця у м. Южний.

Оскільки товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження у межах встановленого контрактом 45-денного строку, доводи відповідача щодо фактичної доставки товару на 51 день є помилковими.

Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості, щодо яких відсутні обґрунтовані підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:- за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів;- за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; -на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Враховуючи те, що у своїй сукупності подані позивачем документи містили повну і достовірну інформацію про митну вартість товару і її складові, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості.

Відповідачем митну вартість було визначено за резервним методом згідно ст.64 Митного кодексу України і вона ґрунтувалась на наявній у митного органу (митне оформлення аналогічного товару, з аналогічною країною виробництва) МД від 15.07.2019р. №UA500010/2019/18643, а саме: 1,2 дол. СІІІА/кг або 2,2587 дол. США/шт (числове значення митної вартості товару становить: 6698 шт* 2,2587 = 15128,7726 дол. США)

На підтвердження цих доводів відповідачем надано митну декларацію від 15.07.2019р. №UA500010/2019/18643, з якої вбачається, що раніше за вказаною митною декларацією було здійснене митне оформлення товару - машини електромеханічні побутові з умонтованим електродвигуном: м`ясорубка модель 2019, 2018, торговельна марка «GRANT», блендер, модель SL-1104S, торговельна марка «STARLUX», країна виробництва Китай, митна вартість цього товару визначена в розмірі1,2 дол. СІІІА/кг або 2,2587 дол. США/шт.

Саме з такої вартості відповідач виходив, визначаючи митну вартість ввезеного позивачем товару.

Однак з цієї митної декларації чітко видно, що умовами поставки є CFR, на відміну від умов поставки товару позивачу, якими є CIF.

На думку суду, відмінність в умовах поставки виключає можливість порівняння заявленої позивачем митної вартості із митною вартістю товару, увезеного іншим суб`єктом за митною декларацією від 15.07.2019р. №UA500010/2019/18643.

Крім того, наявна в митній інформація про товар, щодо якого здійснювалось митне оформлення за митною декларацією від 15.07.2019р. №UA500010/2019/18643, не дає можливості в повній мірі порівняти його із товаром, який було подано для митного оформлення позивачем. Також слід звернути увагу, що товар у митній декларації від 15.07.2019р. №UA500010/2019/18643 та товар, який подано позивачем до митного оформлення відносяться до різних торгових марок.

А відтак, порівняння відповідачем їх ціни є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем для оформлення товару за методом № 1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими наведені відповідачем підстави для коригування митної вартості товару.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення №UA508070/2019/000023/1 від 18.07.2019 р. про коригування митної вартості товарів та наявність підстав для його скасування, відтак задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач зазначив орієнтовний розмір витрат, які він може понести у зв`язку з розглядом даної справи, до якого віднесено: судовий збір за подання позову - 1921,00 грн., професійна правнича допомога під час розгляду справи у суді першої інстанції - 4000,00 грн., професійна правнича допомога під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції - 5000,00 грн.

При цьому на підтвердження вказаних витрат позивачем надано до суду платіжне доручення №315 від 22.07.2019р. про сплату судового збору у сумі 1921,00 грн., копію договору про надання правової допомоги від 02.05.2019р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Малюком Є.В. серії ХС №000148 та копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського бюро «Євгена Малюка».

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. по справі № 826/856/18.

Слід зазначити, що позивачем не надано до суду доказів, пов`язаних із оплатою правової допомоги (документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги).

Зі змісту наданого договору про надання правової допомоги не убачається, що позивачем отримано правову допомогу саме у межах даної справи, оскільки предметом договору є: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у будь-якому статусі; підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого; потерпілого; особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію); особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання, правової допомоги Клієнту у статусі свідка у кримінальному провадженні; надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, позивачем не надано до суду детального опису робіт, здійснених адвокатом. Окремо слід звернути увагу, що розгляд справи відбувався без виклику сторін (у письмовому провадженні), а позов і додані до нього письмові докази підписані та засвідчені директором Товариства, тому зазначення у позові орієнтовних розмірів витрат у частині професійної правничої допомоги під час розгляду справи судом першої інстанції є необґрунтованим.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат понесених у справі, а саме в частині відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Митницею Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі рішення про коригування митної вартості товарів від 18 липня 2019 року №UA508070/2019/000023/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, Херсонська область, м.Херсон, вул. Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 39624611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (73000, Херсонська область, м.Херсон, Миколаївське шосе, 5 км, код ЄДРПОУ 41688915) судові витрати в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 108020200